Частина 1. Зорефлот. 1
Земля. Кір вже два місяці насолоджувався новим світом, що дав йому шанс на нове життя. І він був невимовно вдячний долі за цей шанс. Але…
– Привітик! – усмішка Квітки припиняла будь-які роздуми. – Йдемо чи як?
– Звісно йдемо, – всміхнувся Кір, ніжно цьомкнувши дівчину.
Ще один день безтурботних розваг у колисці цивілізації… Кіру досі здавалося, що все це не реальне. Якась казка після життя на Ратумі. Власне на його планеті історії про Землю і були казками, які мами розповідали дітям на ніч. А так як далека колонія дуже давно була відірвана від праматері людства, то мало хто на Ратумі вірив в її існування.
І от він, завдяки дивовижним обставинам, потрапляє у цей оспіваний рай. І навіть його самі сміливі уявлення про Землю не дотягують до тої реальності, що він зараз бачить на власні очі. Тоді що його турбує?
– Щось не так, Кіре? – наче прочитала його думки Квітка.
– Що може бути не так, коли ти в раю і гуляєш з красунею, – примруживши очі відповів Кір у своїй звичній насмішкуватій манері.
Він спробував обійняти Квітку, але вона зупинила його і прискіпливо глянула у вічі.
– У тебе все гаразд? Житло, забезпечення…
– Та все гаразд, Квітко, – його шарм одразу зник, бо чомусь на Квітку він діяв тільки тоді, коли вона сама цього хотіла.
Взагалі, історія їхніх стосунків була не менш дивовижною, ніж потрапляння на Землю. Власне це були пов'язані речі. Тому нереальним здавалося не тільки жити у казці, а ще й отак мило гуляти з цією диво дівчинкою, яка в буквальному сенсі впала з неба на його непривітну планету.
Квітка зробила вигляд, що повірила, і одразу потягнула його до сенсорних входів в Океанаріум.
Кір на мить аж закляк, піднявши очі на величезну сферу, всередині якої плавали риби, завбільшки з двоярусний пасажирський літокрил. Цей гігантський акваріум наче випадково завис на антигравітаційних подушках і радо приймав шанувальників морської фауни через тимчасові прозорі коридори, що мов щупи то приліплювались, то відліплювались внизу сфери.
– А настане такий момент, коли я нарешті перестану дивуватися тому, що у вас є? – всміхнувся Кір.
– Настане, – засміялась Квітка, задоволена справленим ефектом, а тоді подумала і додала: – І, до речі, не плануй нічого сьогодні на другу половину дня.
– Хочеш добити мене ще чимось дивовижним?
– Не зовсім, – трохи зніяковіла Квітка. – Маємо зустрітись з моїм батьком.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!