Кордони Галактики

– Викрали Квітку? – у Кіра перед очима все потьмяніло.

– Ви маєте якусь інформацію, кадете…

– Кір.

– Кадете Кір, – погляд військового став уважним і пронизливим.

– Це приятель моєї доньки, – втрутився Консул. – Він бачив її останнім. Тож я вирішив, що йому варто бути присутнім на цій нараді.

Військовий хитнув головою на знак згоди і знову втратив інтерес до хлопця.

Більше на Кіра ніхто не звертав уваги і він мав змогу трохи оговтатись від почутого. Хоча збагнути те, що сталося він досі не міг. Він згадував усміхнене обличчя Квітки, її останні слова про ті дивні “гондоли” і не міг повірити, що не побачить її сьогодні. А можливо і… Цю думку він не дозволив собі додумати. Його мозок просто відмовлявся погоджуватись з тим, що сталося.

Це ж, трясця, Земля! Тут ніколи нічого не трапляється! А про війну та небезпеку тут тільки інтерактивне кіно знімають. Невже він притягнув карму Ратума із собою в цей мирний світ…

– Одна з цілей Ратум, – раптом вихопив його слух чиюсь фразу.

Він швидко знайшов поглядом того, хто її промовив. Це був молодий військовий в формі Сектору Оперативного Реагування (СОР).

– Є кілька ймовірних маршрутів покинути Галактику, – зосереджено доповідав він. – Але аналітики СОР вважають, що Ратум стане обов’язковим проміжним пунктом при будь-яких варіантах.

– Швидше за все, – погодився військовий, що недавно розмовляв з Кіром.

Він трохи помовчав, а тоді сказав:

– Нехай один з оперативних загонів летить одразу на Ратум. Інші продовжать слідування ймовірними маршрутами.

На мить запала тиша.

– Але ж це не наша юрисдикція, – обережно сказав один з оперативників.

– Значить це буде неофіційна місія, – холодно сказав військовий. – Підберіть людей з досвідом, що знайомі з тим сектором.

– Я знайомий з тим сектором, – неочікувано випалив Кір.

– Шановний юначе, – звернувся до нього військовий і в його голосі прозвучала поблажливість. – Ми цінуємо ваше завзяття, але це не розвага і не пригода, – його обличчя стало суворим. – Ця планета…

– Я знаю, що таке Ратум, – в очах Кіра запалав вогонь, а рішучість зробити задумане стала непохитною. – І я зможу допомогти дістатися туди непоміченими.

Військовий хотів заперечити, але в розмову втрутився Консул.

– Кір мешканець Ратума, – сказав він.

Після цих слів розмови в залі стихли, а всі присутні перевели погляд на Кіра.

– Він допоміг моїй доньці безпечно дістатись Землі, – спокійно продовжив Консул. – Його батьки були військовими, тож він має корисний для цієї місії досвід.

Консул жодного разу не глянув на Кіра і по його обличчю було важко зрозуміти, допомагає він йому чи навпаки використовує як ефективне знаряддя для пошуку доньки.

– Це звісно змінює справу, – в погляді військового з’явилось щось гостре і неприємне.

Кір чудово знав статус Ратума для цивілізованої Галактики – буферна зона з непідсанкційним самоврядуванням. І нічого не важить, що там щодня помирають люди для того, щоб на Землі ніколи не знали слово “війна”. Та байдуже! Хай думають що хочуть, аби взяли із собою. А там він зробить все можливе і неможливе щоб повернути Квітку. Вона – єдине в цьому світі, що він не готовий втратити…

Його думки перервав голос військового:

– В будь-якому разі цивільним не місце в цій місії, – він холодно подивився на Кіра і додав: – Навіть з особливим досвідом.

Кір зрозумів, що робити щось треба прямо зараз, бо іншого шансу у нього не буде. Не відводячи погляд від військового, він намацав у внутрішній кишені голографічний носій і приклав великий палець до ідентифікатора. А тоді дістав заяву і розгорнув віртуальний документ. Внизу золотими літерами мерехтів його підпис.

– То ви таки кадет, юначе? – з іронічною посмішкою сказав військовий, а тоді поглянув на Консула і додав: – Який збіг.

Обличчя Консула залишилося непохитним.

– Право служити в Зорефлоті однакове для всіх мешканців Галактики, – сказав він офіційним тоном. – Тож не бачу причин, чому я міг відхилити прохання цього юнака.

– Звісно, Консуле. Перепрошую, – одразу змінився в обличчі військовий. – Тоді, враховуючи всі обставини, кадет Кір може приєднатися до оперативної групи, що летить на Ратум, в статусі молодшого помічника.

“Та хоч прибиральника”, – з полегшенням видихнув Кір.