Кордони Галактики

Виліт на Ратум був запланований на ранок. За день Кір встиг зареєструватися у Навчальному Корпусі Зорефлоту і повністю екіпіруватись для місії. Залишалося тільки виспатись. Але було ще дещо…

Кір дістав голографічні носії, які дав йому Консул. Перші два він переглянув на прискореному режимі і одразу відклав. Це дійсно була підбірка правил та інструкцій Зорефлота, але зараз його цікавило інше. Він дістав останній носій і увімкнув перегляд.

Повітря одразу замерехтіло і сформувалося у суворе обличчя Консула.

– Слухай уважно, Кіре, – одразу заговорив він. – Те, що я зараз скажу, має найвищий рівень секретності, тому ця голограма буде автоматично стерта з носія одразу після перегляду.

Кір максимально зосередився щоб запам’ятати все, що почує.

– Політ на Ратум – це не рятувальна місія, – почав керівник Дипломатичного Корпусу. – У нас є всі підстави вважати, що викрадення Квітки – це внутрішня диверсія, в якій може бути замішане навіть найвище керівництво Співдружності. Ми точно знаємо, що серед членів рятувальної місії є диверсанти. Скільки їх і хто вони наразі невідомо. Відомо лише те, що їхня мета – передача цінної технології опозиції Ратума.

У Кіра потьмарилося в очах. Тобто ця місія по суті пастка! Всі, хто летить на Ратум і не замішаний у диверсії, лише зайвий баласт, якого зрадники позбудуться в першу чергу. А зробити це у відкритому космосі не важко. Наче відповідаючи на його думки, Консул продовжив:

– На жаль, ми були змушені сформувати цю місію, щоб спровокувати і виявити диверсантів. Твоя задача полягає в тому, щоб всіма доступними методами виявити зрадників до того, як вони почнуть діяти. Як тільки вдасться це зробити – одразу відправ повідомлення через закодований канал. Активація каналу, детальні мапи сектору та інша необхідна інформація на цьому носії.

Консул на деякий час замовк, а тоді більш тихо додав:

– А ще ця місія є єдиною можливістю дізнатися, де зрадники тримають мою доньку. Якби була інша можливість, я б не відправляв тебе на таке небезпечне завдання. Але в мене немає вибору. Зараз я нікому не можу довіряти і ти також.

Обличчя Консула спохмурніло, але вже наступної миті він продовжив:

– Сподіваюсь ти правильно зрозумів мої інструкції, – ледь помітно всміхнувся він. – Розраховую на твої унікальні навички обходити будь-яку систему. Зі свого боку спробую зробити все можливе, щоб у тебе не виникло проблем, але маєш розуміти, що мій вплив теж не безмежний. Тож маєш розраховувати тільки на себе.

Голос дипломата знову став офіційним і він додав:

– А тепер головне: цієї розмови ніколи не було і цього носія не існує. Жодні твої дії не мають видати те, що ти знаєш більше за інших. Це в першу чергу твоя безпека, а також безпека всіх, хто буде на борту зорельота і не замішаний у диверсійній діяльності.

Консул глибоко вдихнув і поглянув Кіру прямо у вічі.

– Щасти, синку.