Поняття та ознаки кримінального правопорушення…

Під суб’єктом кримінального правопорушення, згідно зі ст. 18 ККУ, є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Загальним віком, з якого може наставати така відповідальність, є 16 років. Вік винної особи може бути знижений до 14 років за умови, що така особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, на зразок умисного вбивства (ст. 22 п.2 ККУ).

У національному законодавстві розрізняють неосудність та обмежену осудність (ст. 19, 20 ККУ). Осудною особа вважається за умови, що під час вчинення кримінального правопорушення ця особа могла усвідомлювати значення та наслідки свого діяння та керувати своїм діянням [22].

Німецьке законодавство зазначає, що правопорушником може бути неповнолітня особа, старша 14 років (§ 10 КК ФРН). Покаранню підлягає осудна особа, тобто така особа, яка усвідомлює протиправність свого діяння. Якщо ж здатність винної особи усвідомлювати незаконність своєї дії була значно знижена під час вчинення дії через одну з причин, викладених у § 20 (тяжкі психічні розлади), вирок може бути пом’якшений (§ 17 КК ФРН) [5].

Кримінальний закон держав Британії не надає загального визначення особи правопорушника, натомість дає визначення в конкретному виді правопорушення [7; 9; 10]. Ірландський законодавець також визначає особу кримінального правопорушника виключно на конкретному прикладі [8].

КК Франції зазначає, що правопорушником є особа, яка або вчиняє правопорушення, або вчинила замах на вчинення кримінального злочину чи кримінального проступку (ст. 121-4). Також важливою ознакою суб’єкта кримінального правопорушення є здатність особи адекватно сприймати реальність та реагувати відповідним чином на вчинене нею (або іншою особою) протиправне діяння (абзац 4 ст. 121-3) [20].

Японське кримінальне законодавство дає визначення громадянина або посадової особи як правопорушника на конкретних юридичних фактах, визначеним законодавством [12].

Кримінальний Кодекс РК зазначає віковий ценз для деліктоздатності особи – 14 років (ст. 9 КК РК). Також визначено поняття осудності особи: осудна особа здатна усвідомлювати та приймати рішення. Якщо ж особа є неосудною, покарання щодо неї має бути пом’якшено (ст. 10 КК РК) [17].

​Єгипетський Кримінальний Закон не визначає суб’єкт кримінального правопорушення, однак визначає ознаки стану осудності: за наявності психічних розладів або стану, який унеможливлює раціональну діяльність винної особи, така особа вважається неосудною та притягається до відповідальності, з урахуванням таких обставин (п. 2 ст. 62 КК АРЄ) [14].

КК Ізраїлю визначає осудність особи, як (ст. 21) усвідомлення характеру діяння, обставин і можливості заподіяння наслідків діяння, які містяться в складі правопорушення. Ізраїльський законодавець зазначає, що не лише фізична особа може понести кримінальну відповідальність, а і юридична. Так, юридична особа несе кримінальну відповідальність, коли правопорушення було вчинено фізичною особою, яка офіційно працює в даній юридичній особі, або якщо дана організація обвинувачується в бездіяльності (ст. 23 (а) КК Ізраїлю) [15].

КК штату Вашингтон визначає лише таку ознаку правопорушника, як неосудність, тобто неможливість усвідомлювати характер власних дій, спричинене душевною хворобою або психічним розладом (§ 9A.12.010) [23]. КК Нью-Йорку не дає прямого визначення особи як суб’єкта кримінального правопорушення. Однак, надається визначення поняття осудності, яка є важливою складовою частиною під час призначення вироку (§ 40 ст.15) [22].

Норми КК Канади визначають особу кримінального правопорушника як таку, яка вчинила кримінальне правопорушення та підлягає засудженню до покарання (Розділ 2 КК Канади) [16].

З цього маємо, що до ознак винної особи, у більшості законодавчих нормах, відноситься віковий ценз та стан осудності винної особи.