Смарагд: останні промені надії

🎧♪ Natalie Holt - Loki Green Theme ♪

🎧♪ Woodkid - Iron ♪

🖼️Дивіться ілюстрацію по цьому посиланню

Почувши попередження голосового асистента корабля, яке почули б і всі інші, якби не сварка цих баранів, я одразу побігла на своїх чотирьох подивитися через ілюмінатор на цей космічний шторм. Він переливався червоними лініями, що постійно змінювалися, мав щось на кшталт чорного туману навколо, а всередині ніби було якесь фіолетове ядро ​​або сфера. Чим я довше на нього дивилася, тим страшніше мені ставало. Я бачила багато страшних і справді жахливих речей, але я ніколи не бачила такого явища, що настільки сильно навіює страх.

Цей космічний об'єкт надзвичайно швидко наближається до нашого корабля. У мене в голові почали спливати образи та події, які я дуже хотіла забути. Голова розколюється від болю. Хочу кричати від болю і бігти, як того дня, але не можна, я не можу – самі знаєте, чому кішки не говорять по-людськи; втекти я теж не могла, я ніби стала кам'яною статуєю, не можу поворухнутися жодним м'язом. Але вмирати мені теж не хотілося, тому треба згадувати, що казав мені мій Захисник в той день – день, коли я мало не померла:

- Тена, моя люба, ти тільки тримайся, будь сильною! Все залежить тільки від тебе. Налаштуйся на краще. Згадай свої найкращі дні, як ми з тобою проводили вечори. Думай про нас, думай про хороше, переключи думки на гарне. Уяви, скільки всього хорошого ти можеш зробити! Я тебе дуже ціную, пам'ятай це. Я тобі обіцяю: ти житимеш!

Незважаючи на сильний біль, почав думати про позитивне. Згадую материнську турботу, день, коли зустріла Захисника, вечори, проведені разом з ним, як ми разом їли, дивилися фільми, про його добру рудоволосу дівчину, як вона посміхалася, погладжуючи мене, а також день, коли ми розлучилися з ним – він обійняв мене і попрощався, сказавши: «Прощавай, люба подруго», після чого він зник у тумані. Згадую Шані, мою подругу – як вона приходила до мене, щиро ділилася зі мною подіями дня, розповідала новини, дозволяла мені спати біля її ніг, на ніч завжди цілувала в ніс, а я у відповідь починала муркотіти і масажувати їй ноги. Пам'ятаю ті її безсонні ночі, часті пробудження через її кошмари: у них їй здавалося, що вона проживає чуже життя, сповнене горя, жахів та кровопролиття. Я довго вислуховувала її, а потім втішала. Згадую, як вона прибігла розгублена до мене через повідомлення влади про те, що її обрали для участі в протоколі «Надія», а потім увечері дуже зраділа, придумавши, як мене взяти із собою. На очі навернулися сльози від усіх цих приємних спогадів, і я нарешті змогла повернути контроль над тілом. Я побігла з усіх лап до Шані і почала дряпати їй ноги, щоб вона звернула на мене увагу. За столом же продовжувало обговорюватися особисте життя Нейта та Антоні:

- Старше покоління має визнати свободу вибору молодих і перестати вказувати їм про те, як розпоряджатися своїм життям! - заявив у голос Нейт, забувши про всі норми пристойності і повністю не контролюючи те, що говорить. Шантель, мабуть, не вважала за потрібне втручатися, і тому просто сиділа, повністю ізолювавши себе від навколишнього світу, занурившись у свої думки та не звертаючи на мене жодної уваги; Мія ж навпаки – хотіла заступитися за хлопчика, але не знала, як і коли.

- А якщо у вас мозку немає, то що нам залишається робити? Ми вам подаємо приклад, як жити правильно! – відповів йому криком Антоні. Космічний шторм був все ближче і ближче, і, судячи з усього, залишалося менше хвилини до зіткнення з ним.

- Так-так, особливо ти зі своєю коханкою Ганною подаєш чудовий приклад! На відміну від тебе, я ніколи не зраджував Ітану!

- Краще любити іншу та приносити їй задоволення, ніж зноситися з мужиками!

- Дивіться, а куди подівся наш головний консерватор, який виступає за сімейні цінності? Він що, вирішив поступитися своїми поглядами? - Антоні переповнювала лють, а в мене не залишалося часу, тому я з усіх лап побігла до нашої каюти сховатись під столом у разі руйнувань.

- Та я ... - почав агресивно відповідати Антоні, стиснувши долоні в кулаки і приготувавшись їх використовувати, але шторм підійшов впритул до корабля і фіолетове желеподібне ядро ​​шторму, зіткнувшись з корпусом корабля, викликало численні пошкодження – речі з полиць пропадали, скло розбилося, електрика пропала, а разом із нею і штучна гравітація. Від ударної хвилі всі ми втратили свідомість і деякий час в такому стані висіли в невагомості посеред кімнат.

***

Я прокинулася від різкого неприємного шуму. Так, що сталося, що я пропустила? На стелі мерехтить енергозберігаюча лампочка незвичним біло-блакитним кольором, а над дверима каюти блимає червона лампочка, супроводжуючи своєрідний звуковий сигнал тривоги. Схоже, основний енергоблок пошкоджено, а резервне енергоживлення увімкнулося тільки зараз. Гравітації так само не було, мабуть, витратний енергопроцес.

Вийшовши з каюти, я побачила людей, що повисли в просторі серед осколків скла, тарілок і склянок, їх оточували також виделки, ножі, рідинні бульбашки із залишків супу, серветки та багато інших предметів. Вони були все ще непритомні. Я спробувала підлетіти до Шані. М-да, важко в невагомості пересуватися, але потихеньку мені вдалося підлетіти до неї. І що мені робити, як її розбудити? Є один варіант, але він їй не сподобається. Я сперлася об каструлю, що левітує неподалік, і відштовхнулася, влетівши прямо в обличчя подрузі. Як я й очікувала, вона прокинулася від моєї нахабності.

- Тена, навіщо ти… - почала вона мене вичитувати, як помітила, що відбувається довкола. - Оу, дякую, подруго.

Я у відповідь їй коротко нявкнула, сказавши «будь ласка». Вона ж озирнулася, після чого почала будити решту. Нікого вже, звісно, не хвилював конфлікт інтересів та переваг Нейта та Антоні, були більш серйозні проблеми.

Антоні за своє довге життя багато чого навчився, тому разом із Шані та мною пішов перевіряти та лагодити енергосистему. Мія і Нейт пішли перевіряти цілісність корабля.

Менше ніж за годину з'явилася електрика та штучна гравітація, і ми всі знову зустрілися у буфетній:

- У деяких відсіках та каютах сталося замикання, а деякі дроти порвалися, - пояснив Антоні відсутність електрики. – А у вас що?

- У нас, на жаль, критично пошкоджено три каюти – дві службові та одна твоя, - почала Мія.

- А ще в одному з коридорів з'явилося ось це, - закінчив думку Нейт і вказав на мопса, що стояв позаду.