Розділ 6. Есхільда?
🎧♪ Neko Case - Nothing to Remember ♪
🎧♪ Billie Eilish - Your Power ♪
Алоха! Я – додатковий оповідач цієї книги. Загалом я з іншої родом, а в цю випадково зайшов. Ну як зайшов – мене головний оповідач тієї звідти прогнав, нібито я сильно впливав на сюжет і створював багато спойлерів для читачів. Це якщо що, буде в третій частині тої книги. А у вступі до другої частини буде продовження кінцівки цієї. Воно буде дуже цікавим і неочікуваним. Хоча, натяки на це присутні тут на протязі усього сюжету. А ще в середині третьої частини пояснять дивні назви глав у цій, чому їх рівно дев'ять і навіщо остання глава має таку беззмістовну назву. Звичайно, леді Луноцвіт за допомогою прикладу спробує виправдати назву, але все ж в неї це вийде з натяжкою. Вона обожнює розповідати приклади та притчі, мені особливо подобається та, де вона пояснює, чому Рада Реальності існує, а Рада Часу – ні.
Я скоро зможу повернутися в ту частину книги, а поки в цій я час від часу підмінятиму Тену і розповідатиму замість неї. Хоча я вже так раніше робив. Наприклад, згадайте розмову Мії та Нейта у 3 розділі – Тена ж не була присутня у тих подіях. У нас, деяких оповідачів, є здатність пересуватися в часі та за сюжетом, тому я щойно перемістився і розповів вам там ті події, скопіювавши її стиль розповіді. Зрештою, я бачив розвиток її персонажа з самого початку, отже, і можу вести розповідь від її обличчя. Єдине, у чому я не можу копіювати Тену - це стільки брехати, як вона. Ви й не уявляєте, скільки важливого вона замовчує, а скільки відвертої брехні каже. Може, я й можу сказати зайве, але я завжди кажу тільки правду, навіть якщо на шкоду Реальності. Тена, звичайно ж, не знає про мою присутність тут у ролі другого оповідача.
Що ж, на нас чекає мопс із космосу. А, вибачте за спойлер, про це Тена ще не розповіла, але це ж і так було очевидно - Землі немає, взявся він з нізвідки, а робити сюжетний поворот, що на борту з самого початку було дві домашні тварини і при цьому його місяцями ніхто не знаходив, було б безглуздо. Хоча... Гаразд, я трохи пізніше повернуся, нехай поки продовжить Тена.
Що? Звідки тут собака? Хто її пустив на корабель зі мною?
- Я, звичайно, багато розумію, але мопс? Це такий розіграш? - здивовано спитав Антоні.
- Ні, Антоні, просто звідкись узявся мопс. Питання тільки звідки він тут, - задумливо відповіла Мія.
- Я припускаю, що з космосу, – припустив Нейт. - Може, якимось чином потрапив на корабель під час зіткнення з... До речі, з чим ми зіткнулися?
- А я вважаю, що мопс тут був із самого початку, - висунула свою версію Шані, перебивши хлопця.
- Але чому ми тоді, на твою думку, не помітили його раніше? – поцікавився Нейт.
- Думаю, ми про нього забули, як і ви десь на шляху про Есхільду, - з сарказмом сказала Шані.
- Есхільду?!
- Так, Есхільду, - впевнено повторила подруга.
- Яка ще Есхільда?
- Ну наша Есхільда.
- Мяу? - я теж нічого не розуміла, тому запитливо нявкнула подрузі.
- Вибач, Шантель, але мені здається, що ми чогось не знаємо.
- Тобто?
- Ми не знаємо ніякої Есхільди, про кого ти взагалі говориш?
- Ви знущаєтеся? Ви ж пішли з нею перевіряти каюти.
- Шантель, я була з Нейтом удвох, а на шляху ми зустріли цього мопса.
- Так, треба щось перевірити, - сказала Шантель і взяла мопса на руки. - Есхільде, якщо це ти, то… Кхм… О, лизни мене, якщо це ти!
- Шантель, з тобою все гаразд? - спитав Антоні, подумавши, що вона трохи збожеволіла.
- Так, я просто перевіряла теорію - раптом Есхільда перетворилася на мопса. Теорія виявилась невірною. Отже, ви втратили її на шляху.
- Мія ж сказала, що ми були вдвох.
- Я зрозуміла! Це пранк, ви вирішили пожартувати так з мене!
- Жодних приколів, кажу як є, - з абсолютною серйозністю сказав Нейт. - Ми чесно не розуміємо, у чому річ. Якщо ти не жартуєш, то доведи, що вона тут була.
- Добре, це буде легко. По-перше – можна переглянути записи з камер спостереження, а ще у мене на планшеті купа спільних селфі. По-друге – вона ж тільки вчора вечеряла з нами, тому на підлозі серед розбитого посуду будуть і уламки посуду бірюзового кольору. По-третє – вона живе зі мною в одній кімнаті, у правій частині нашої шафи буде її одяг. Четверте – у кімнаті для ванних процедур буде її блакитний рушник та синя електрична зубна щітка. П'яте – в кімнаті відпочинку стоїть її ноутбук та колекція каміння. Тож уперед, йдемо перевіряти.
Спочатку ми вирішили перевірити уламки посуду на підлозі. Серед них справді були уламки бірюзового кольору, але ж під час вечері ніхто не користувався цим посудом. Щось дуже дивне відбувається. Не можемо ми всі разом, крім Шані, забути людину. Чи можемо?
Далі ми вирішили перевірити техніку. На планшеті моєї подруги не було жодних спільних селфі. Камери спостереження дали зовсім дивну історію – всі записи були пошкоджені і їх було неможливо відтворити.
- Може, ви пам'ятаєте, Ашільд казала, що любить маленьких собак і папуг – у неї був чихуахуа Джилліан, але він помер у 2024, і три папуги. Конкретно я про цього мопса нічого не пам'ятаю, але ви взагалі нічого не пам'ятаєте про Есхільду, тому він цілком може бути її собакою, а я, як і ви, забула, - висунула теорію Шантель.
- Скажи, а яке її повне ім'я? - спитав Антоні.
- Есхільда Деляфіна. Хоч вона родом із Норвегії, але це не рідні її ім'я та прізвище. Вона одного разу згадала, що при народженні їй дали ім'я Марина. Ви, швидше за все, не пам'ятаєте, але щочетверга вона робила дружні вечори, де ми дивилися фільми, грали в ігри. Щоправда, найчастіше було 2 чи 3 особи на них, тому що всі були постійно зайняті якимись своїми справами.
Після цього ми пішли перевіряти наступну локацію – нашу кімнату. Хм, а я й справді не помічала раніше другу половину шафи. На загальний подив, всередині нічого не було, але Шані не завадила відсутність цього доказу - вона звернула увагу на те, що на полицях немає пилу.
Зубна щітка та рушник теж були на місці, але це дуже дивно. У шафі не було раніше п'ятого відсіку. Ну, принаймні, я його не пам'ятаю.
Колекція каміння була на місці, а ноутбук зник, залишивши після себе на столі слід пилу по краю. Тепер же для мене найдивнішим було те, що я пам'ятала цю колекцію каміння, кожен із цих кристалів – олександрит, евклаз, агат, сердолік, флюорит. Останній камінь я, здається, десь бачила зовсім недавно – ніби сьогодні і вчора. І це було не в цій кімнаті. Згадати б тільки де...
Після короткої наради вони вирішили почати пошуки Есхільди по кораблю, розбившись по таких же парах. Шані описала Есхільду як карооку дівчину зростом близько 175 сантиметрів, з волоссям каштанового кольору і довжиною до пояса. Хоча, на кораблі не має бути інших людей, то ми її по-любому впізнали б.
Це знову я, ваш непроханий другий оповідач, чи Людина-спойлер. Гаразд вам, хтось же повинен розповісти про те, що відбувається між Нейтом і Мією. Мабуть, Мії подробиць під час вчорашньої вечері не вистачило, тому вона вирішила продовжити розпитувати Нейта про того педофіла-ґвалтівника, що викривив сприйняття добра і зла для Нейта і залишив йому купу емоційних та психічних травм:
- Нейт, хотіла б поговорити з тобою про щось особисте, - почала розмову Мія з хлопцем, якого вона почала сприймати як сина.
- Звичайно давай.
- Ти на вечері говорив про Ітана. Де… Точніше, що з ним згодом сталося?
- Наступного ранку мені надійшло повідомлення на телефон від нього: "Пробач". Це було дивно, адже він нічого не зробив такого, за що він мав вибачатися. Вдень я хотів зайти до нього, але його вже не було вдома, навіть більше – там мешкали вже інші люди. Я йому сотні разів дзвонив, писав, шукав через поліцію та інші служби - але його ніде не було, він просто зник, - сказавши це, Нейт протер засльозивші очі, але Мія цього не помітила. За кілька хвилин тиші він вирішив запитати її: - Як ти думаєш, з ким взагалі спілкується Антоні?
- Ну, я з ним час від часу щось обговорюю, але не так близько, як із тобою чи з Шантелем. І Шантель також не так часто з ним спілкується.
- Ого, не знав. Знаєш, незважаючи на всі його образи в мій бік, мені його шкода. Він дуже самотній, але при цьому сам винний у цьому.
- Чому ти так вважаєш?
- Він нічого не робить для того, щоби це виправити. Він міг би бути ініціативнішим, цікавитися іншими.
- Хм, справді. Ніколи раніше не думала про його самотність.
- Може, ми можемо йому якось допомогти в цьому?
- Думаю так. Якщо він не може або не хоче бути ініціативнішим, то ми можемо зробити це замість нього.
- Гарна ідея, – погодився Нейт.
- Ти не ображайся на мене, але ця ідея поки що не для тебе: почнеш більше цікавитися ним – подумає про тебе щось не те, - пожартувала Мія. - Можливо, краще через деякий час.
- Хах, так, ти маєш рацію. Поговориш про це тоді з Шантель?
- Так звичайно. Слухай, у мене ще одне питання. Зазвичай хлопцям же подобаються дівчата, моєму Джоді, наприклад, подобалась Кетрін з його класу. А тобі якась дівчина до Ітана подобалася?
- Ну, я завжди захоплювався дівчатами. Серед них багато сильних та дивовижних особистостей, вони доклали великий внесок у суспільство. Але якась конкретна дівчина мене ніколи не приваблювала, лише Ітан.
- А чому так?
- Чесно не знаю. І часто ловлю себе на думці, що хотів би, дуже хотів би знати. Знаєш, такі, як Антоні, вважають таких, як я, ненормальними, хворими, збоченими. Але я себе теж вважаю таким. Я чудово розумію, що це неприродно, але я такий, і я нічого не можу з цим поробити. І я хочу бути нормальним, але це не мій вибір. Мене просто розриває на частини через це. Я дуже часто питаю себе, чому я такий? Чому саме я? - гірко питав Нейт, а сльози текли його щоками. Зараз вже Мія побачила його сльози і відразу обійняла його, заспокоюючи його.
Цікаво, Нейт колись перестане займатися самообманом і визнає, що він жертва емоційного та сексуального насильства, а не покинутий коханий? Хоча, варто було б знати все, що сталося тієї ночі, він відразу ж позбувся стокгольмського синдрому.
Як думаєте, чи зрозуміє колись Ітан, що накоїв? Якщо ви думаєте, що його вибачення є доказом цього, то ви глибоко помиляєтеся, адже повідомлення відправив не Ітан. Особисто я взагалі не витримую Ітана. Завжди розлючував мене – спочатку вдавався добрим і невинним хлопцем по сусідству, а насправді виявився наркоманом і сексуальним ґвалтівником, до того ж неповнолітнього хлопчика-підлітка.
Ця тема ще продовжиться у четвертій частині тої книги, а зараз повернемося до Тени та її пошукам Есхільди.
О, ви знову тут. Щось ви занадто часто почали пропадати, у вас що другий оповідач з'явився?) Вводжу в курс справи. Ми обійшли всі приміщення на нашій за домовленістю стороні корабля. Есхільди ніде немає, напевно, вона на другій половині корабля.
Зараз ми вже 30 хвилин стоїмо в цій кімнаті. Її тут, до речі, раніше не було. І не питайте мене, звідки вона тут, я сама в шоці і не знаю відповіді на це запитання. Прямо посередині є великий металевий механізм. Антоні каже, що це варп-двигун. Так-так, як у Зоряному шляху. Я не розумію, як він працює, та й мене не так сильно це цікавить, я більше стежу за цим підозрілим мопсом. Чому він такий страшний? Страшний у сенсі не страшний, а потворний. Так, я знаю, що всі собаки такі, але в цьому щось не те, і це мене напружує.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!