Не без київського мотиву

Це певно

досконала низка днів.

Не те що все

ладнається й вдається,

що напартолив і нагородив,

але шикується, як

Ludus Duodecim

на лінії останній.

Це певно є.

Та іншої не буде.

Такий собі дванадцятий трамвай.

Ні виходу, ні знаку, ні облуди.

І ясно так,

хоч очі закривай.

Нехай тоді

в печальному реєстрі,

що нашою бідою ні на час

не погорює,

скажуть: ся година

нарешті щире слово породила.

Як чобіт між

кросовок адідас.

Негусто випало.

Увага як

грузило.

Червневий шал -

лютневі холоди.

Ні дня ні ночі.

Ані посуха, ні злива.

І піднімає

зграя вересклива

своєму старшому божку

на ймення Див...