Різні світи, одне кохання

Під блакитним небом середньовічних храмів,

Двоє закоханих із міст різних прибули,

Вампір і людина, незвичайна пара,

Серця їх палають, як могутній вогняр.

Вампір шукав спокою, бо ніс тягар мук,

А людина втекла, шукаючи долі,

Та зустрілись вони, й злились в одне ціле,

І тепер вони разом, ніколи не розлучитись більше.

Любов їх міцна, як кована сталь,

Вони здатні все пережити, утримати біль і жаль,

Їхні серця б'ються разом, як великий барабан,

І ніхто не заперечить це – їхня світла любов.

Вампір і людина, закохані на віки,

Вони знають, що здобута їхня любов не минає,

І з того дня вони разом, і назавжди будуть.

Вічність пройдуть, без розлуки і змін.