Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Містика (1418)

Сонет

То байдуже, коли орда знавців

Рве на рядки сонети злототкані й

Вимацує мені сердечні рани

З потіхою тяжкою на лиці.

Тобі цей вірш. Одній тобі. Єдиній.

Та блякнуть кров'ю писані слова

і замок вогняний, що я зладнав,

перед тобою кришиться і гине.

Тобі я на шанобливу офіру

низав намисто вишуканих рим,

але любов моя не знає міри.

I що - тих язиків бляшаний грім,

як ти мені сама складаєш вирок

У погляді, поблажливо сумнім...

...

undyber

санскрит навприсядки

мама мила раму

раму мила мама

поспішайте, мамо сіто

ми несемо воду ситом

гей гоп, шіді ріді

пісня у форматі міді

серце, чом же ти не криця

надавали нам по пиці

ми писали, ми писали

наші пальчики устали

ой, лихо, не петрусь

бо уже не розігнусь

заспіваймо як навчили

пісню про павла тичину

гей гоп, пранаяма

всіх панів до ‘дної ями

від мерефи на чугуїв

ми навпочіпки крокуєм

раз два, аватара

час уже здавати тару

з лісу вийшовши, равана

вийняв ножик із кармана

всьо равно єво нє брошу

патамушто он хароший

ойра, не далеко

занеси мене, лелеко

наші гімни на санскриті

ми пливемо у кориті

не гори бо, милий раю

я тобі ж іще заграю

Москва, третій рим

хай же дідько буде з ним

...

undyber

Віланель

Я бачу серця стіни голі,

Бо вже не вернеться вона,

Любов не вернеться ніколи.

Круки прокинулися долі,

Землею котиться війна.

Я бачу серця стіни голі.

Упали замки вічні долу

І книги віддано вогням.

Любов не вернеться ніколи.

Кружля загибель видноколом,

і тільки крилами війне -

Я бачу серця стіни голі,

І золотий Аркіти голос

з моїм зливається в одне:

Любов не вернеться ніколи.

Сердечко вирвано віоли

І тільки помсти бачу лик.

В мойого серця стіни голі -

Любов не вернеться ніколи.

Любов не вернеться повік.

...

undyber

нас татуйовано фігурами

нас татуйовано фігурами

їх зміст високий і святий

серця кинджали змії гурії

троянди кораблі хрести

орел сидить на плечку лівому

в Наталі з правого руша

на кораблі великім білому

шукать америку душа

і генуезця ворохобного

там видно постать на мості

і синім виколото коміром

слова на горлечку святі:

‘все починається негодою.

земля безвидна і пуста.

ширяє дух мій понад водами

мого пустошного життя.’

і на вершині груді білої

ковчег застиг і з нього ной

на протилежну гору дивиться

і зачудований тобой

і кольорова і незлічена

на мене блимає очва

і пролітає непомічено

птах мимо нашого вікна

тобі несе оливи гілочку

але Наталі не знайшов

не зупинить потопу вічного

і світу загниває шов

і він розлазиться і репає

немов обдертий кобеняк

а бог тебе ‘до себе требує’

і хмар колошкає сіряк

ти розмальована й розмічена

мене цілуєш в темноті й

лепече мій язик скалічений

слова забуті та святі

...

undyber

ізнову паперові човники

ізнову паперові човники

словами змірено зачовгані.

пливіть собі за течією

як попередньо, не керовані

ні головою нічиєю,

ні недостачею сердечною,

ні суперечкою негречною,

ані бажанням заробити

на прожиття хоча би дечого,

а так собі, мішком прибиті,

пливіть, корито за коритом,

змішавши засоби лінгвістики в

приємні та плескаті істини.

...

undyber

відпусти

мене сьогодні ти, благаю, відпусти.

мені не вільно. шось мені злостивиться.

од слів твоїх, побожних і святих

у мене шкіра репає на вилицях.

дай погулять самопаски по вулицях,

де суне лавою веселою народ.

я не втечу від золотого вулика

не бійся, я не скам’янію, наче лот

ова жона кристалом натрійхлористим,

бо твій гачок у мене в язику.

ти знаєш, на мені нема знаку.

однак, я твій, в усім своїм убожестві.

ще раз. один. я кроввю задурманений.

дай благоденственно сьогодні помовчать,

життя упитись недолугими обманами.

дай відпочити від твоїх заклять

лунає де торохкотлива музика

де сіру хмару чеше хмарочос.

і я прийду й скажу: кохання не вдалось

і буду знов устами заскорузлими

цегельні вірші класти і прості

у недорікій і смертельній щирості.

я буду знов. дай злості розпошириться.

мене сьогодні ти, благаю, відпусти.

...

undyber

Череватий чортик на полиці

Дощить, як і дощило цілі дні.

Дорогу в місто застеля калюжа.

Біль головний у скронях наче ружа,

що пелюстки розпукує бліді.

І вірш лежить перлиною на дні

далекому, де тиск води нестерпний,

з якого серце в клітці грудей терпне й

очей ікринки вдавлює брудні.

Дощить, як і дощило цілі дні.

Атлантика тумани викидає

на берег, дошками застелений до краю,

де починається асфальту цілина.

Де в підземеллях мешкає розпука й

росте, спухаючи, неначе шампіньйон.

І дощ низьких сягає підвіконь;

і як змія, що випущена з лука,

летить метро близький кусати обрій,

що наче лікоть власний надвиса.

Ця ліхтарів цитринова яса...

Ми пропадемо в ній, неначе обри.

Бере мене сьогодні страх даремний.

все буде добре. Як новий автомобіль

у небо сонце викотить кататись.

Калюжа висохне. Зів’яне в скронях біль.

Й мене забуде супоросий гемон.

...

undyber

ЛЕГЕНДА ПРО ЧОРТОВІ КАМЕНІ

На ті часи собор Святого Юра

Був дерев’яним і стояв похмуро.

Немало нечистій силі дошкуляв,

Захопити місто Лева заважав.

Чорти вже стали трохи нервувати –

Не знали як собор той зруйнувати.

Врешті решт свій сеймик вони зібрали

І всі разом так радитись почали.

Такий рейвах в окрузі учинили,

Що сплячого п’яничку розбудили,

Місцевого, який вештався без справ,

Який там п’яний в копиці сіна спав.

Спросоння п’яний не міг зрозуміти

Про що так чорти почали галдіти.

З того верещання і белькотіння

Не приходило просте розуміння.

Поки не вслухався і не зрозумів

Про що сеймик клятий чортів той галдів.

Прислухався про що ті говорили,

Що на наступну ніч чорти хотіли

Уламків скель в окрузі назбирати

І ними монастир той закидати.

Після такого п’яничка вже не спав

І щоб чорти забралися чекав.

Коли розійшлися по справам чорти,

П’яничка вирішив до війта піти.

Прийшов і про небезпеку розказав,

Щоб той швидко гінця до Львова послав.

Проте війт і слухати не захотів,

Порадивши щоб той чуть поменше пив.

Він ходив від людини до людини,

Але люди брали його на кпини.

Зрозумів чоловік: не вірить ніхто

І тут йому не допоможе будь-хто.

Чоловік, який був хоча й пияком,

Але був розумним, не зовсім пеньком.

Тоді він свічника та півня накрав

І до темного лісу пошкандибав.

Вибрався на пагорб та став чекати,

Коли кляті чорти почнуть літати.

На півня того шапочку одягнув

Тай той собі мирно на руках заснув.

Аж тут він опівночі не далебі

Почув собі лопотіння крил в небі.

І побачив великі чорні плями,

Що наближались до горба рядами.

То були кляті чорти, без сумління,

Які несли небом брили каміння.

І тоді у темряві навстоячки

П’яничка став запалювати свічки.

Коли той чортів ряд над ним пролітав –

Він шапочку з голови півня зірвав.

Побачив світло, подумав що ранок,

Птах закукурікав як на світанок.

Почувши півнячий крик, кляті чорти

Перелякались, роззявили роти.

Подумали: сонце почне вставати.

Кинули каміння, давай тікати.

Ті всі брили на вершок гори впали,

П’яничку разом з півнем поховали.

Там вони сьогодні перебувають,

Їх чортовим каменем називають.

І ось, коли в гарну, сонячну днину,

Коли там панує тиша єдина,

Коли все довкола як у пустелі,

Прикласти вухо до одної скелі,

То можна, якщо так трохи побути,

Як півень кукурікає почути.

(08.11.22. – 09.11.22.)

...

Мирослав Манюк

Я ненавиджу тебе

Ненависть до тебе —

Ти знаєш яке сильне це почуття?

Я аж горю, коли пригадую твоє лице —

Ось такі у мене відчуття.

Голос точно не твій —

Бо мед на душу.

Хотів би намастити на хліб

Хіба що твою кров. Ні, це зробити мушу.

А твої очі

Якими б красивими-блакитними були,

Я впевнений — ніхто на них не дрочить.

І навіть як їх буде три-чотири.

Твої частини тіла.

Мені начхати чи достатньо м'язини,

Мені до них немає діла,

Мені начхати чи гладина, чи багата волосина.

Мені також начхати і на душу,

У ній добра і зла я не наважу.

Так чи по-іншому, я руки забрудню — задушу

І в будь-якому випадку власноруч синьоквітом прикрашу.

...

Солом'ян Колос-Рейн

nocte somnia...

1.

коли двері ледь відчинені весь час,

заповзає в хату нечисть наче плаз.

виб'є вікна, звалить стіни, зломе дах.

в тім'я дзьобне велетенській темний птах -

і засвітяться в очах немов у сні

ватри омахами шабашу нічні.

згаснуть зорі - лиш ріжок висить тонкий,

що від місяця, як посміх...молодий.

...чи то пугач, чи то сич в пітьмі кричить?...

а чи оргія зі стогоном горить?...

біси з відьмами кидаються в огні

в твої очі, що осліплені у сні?...

і у маренні застогнеш.

вуст біда

дотикнеться... - зледеніють враз вуста.

і опинися в магічному кругу,

де чорти здіймають з попелу пургу... -

і душа туди завіється ураз.

там злітає не приборканий Пегас

і Парнас в руїнах заревом в огні.

скрізь розкидано там ліри мовчазні...

...з ліжка скочиш - привід привідом! - мов тінь

зайдеш в темряву торкаючись до стін.

двері щільно щоб замкнути на замок,

бо до фатуму лишився лише крок...

2.

ах! не впасти б...не розбитися... дійти.

свої кроки чуєш в лунах самоти.

...слава Богу! що замкнуті всі замки.

що було то?...чи не окрик у роки?...

чи жахнувся ти відкритості у світ?...

злету волі?...своїх спогадів і літ?...

може, просто - полюбляєш самоту?...

голосіння і ридання в темінь ту?...

...чи боїся спотикань і біль падінь?... -

стільки падалося, падать що аж лінь...

...ввімкнеш бра у кухні, в роздумах хибкий.

- ...оковитої - шепоче щось - налий... -

але вип'єш кави.

сигарету запалив. і глянеш в ніч,

як по склу сповзають краплі мовчазні.

...за вікном тим - вже не осінь...там порив

вітру, що затіяв злам і зрив,

змив дощами він осінній дивний лоск...

і потоками сумними все злилось.

далі... - мерзлість, сирість, нудь, печаль.

залишився лиш

від осені на спогад

біль і жаль.

...випив каву.

в спогляданні докурив.

в попільничці сигаретку загасив.

в сон увійдеш

як в притулок,

під покров...

...із надією прокинутися знов.

...

Ем Скитаній

На мотив "Вавiлону"

Та й вже,

як то сказав Бубела.

Пірнасті комунарики летять,

дудукаючи в труби тарантелу,

і тільки залишається чекать

гірких подій останнє

розгортання,

яке відоме нам заздалегідь.

Зоря у небі спалахне й розтане

зоря дрібна розтане та мигне

і згасне, мов піщина в колбі.

немов піщина жалюгідна.

Та за мить,

усе що досі міниться й болить

не буде більше та піде до Пана,

безвидну землю залишивши на воді

без кола рятівного.

На дорогу

нам хочеться, далеку, як і решта,

аби кінець -

кукУ мені нарешті -

і видиво криваве Курукшетри.

Такий собі позаторішній герць.

Таке-бо вештання чуже межи століть

не те що вдягнене, але не зовсім голе -

якщо є мить,

тоді питаю - де ж ти? -

де на землі влягає льодовий

щит із прорубаним хрестом –

мов океаном -

і плеще

у безодню водохрещі,

і тільки серце висне на краю.

...

undyber

Від паничів

перекуєм орала на мечі.

здамо ікони й купимо м'ячі.

нехай не плачуть люди, живучи,

але в глибокі падають шезлонґи.

нехай у дзвони дзвонячи та ґонґи

баламкаючи, заспівають зонґів,

із коломийок зроблені й пісень.

про це усі дізнаються ген-ген

із ексклюзиву у газеті "День"

і фолькіше, можливо, беобахтер.

але коли від Сяну і до Сяну

по звичному, хай бізнесовім, пляну

у колонадах між каріатид

у сяйві мармуру постане Україна

що вже нізащо та ніколи не загине,

на межах Азії остання з Атлантид,

я хтів би бачити, що ars так само longa,

що, стиснені в обіймах уночі,

Абесалом щасливий та Етері,

та у густому межизорянім етері

як і колись, перекликаються сичі...

...

undyber

Кошмар (2)

Спектакль фантасмагоричний

посеред ночі в мене виник.

Про це казати би не личить

Хома бо скажуть халамидник.

Але було. Мені воістину

явився янгол, пір’ям напханий,

розгромну дать характеристику

моєму смертному хававканню.

Він був і грубий, і цинічний.

Рядки мої назвав халявою

і змусив, царський мов опричник,

божиться клятвою кривавою:

що я життя любовну хроніку

та мадригали чарівницям

спалю, покину хвойду Моніку

та задом перестану хвицять.

З ченцями затоваришую,

закінчу курс юриспруденції...

В цю мить, нестерпну та страшную,

прокинувся, не знавши де це я.

...

undyber

Коли у нічному борделі

Коли у нічному борделі,

що пристрасним потом пропах,

здригаюсь в обіймах Аделі,

блукає під вікнами страх

із п’яним обличчям бриґанта,

чекаючи, поки засну,

щоб двері фанерні зірвати

і викрасти душу ясну.

Чого би лякав мене злодій?

Та я не зважаю на це,

і з криком у груди холодні

ховаю солоне лице.

Тому мене більше Адела

не любить уже, як було.

Тому в цю січневу хурделю

до церкви мене занесло.

Сміються дружки наді мною,

і скоса зорить панотець,

коли волоцюга із гною

до янгольських кличе сердець.

З лопатою я нерозлучний

таланти ховаю в землі.

Все так. І мене це не мучить.

Слова мене мучать малі.

Поети то грішна порода,

спасай мене мати свята

шепочуть самі із болота

осквернені срібні уста.

...

undyber

Замовляння

Я зберу всі бажання в пригорщу

Заверну у кошульку зношену

У долонях гніздечко вимощу

Щоб не трапилось щось непрошене.

І виделкою непомитою

На відтерши ні бруд, ні плісняву

Закопаю у горшик з квітами

Може котик туди попісяє.

Може справдиться, що задумане

Відьомськими набуте чарами

Між часи й буряки розхлюпане

І відпущене геть примарами.

Най разходиться, розливається

По лісах і полях неораних

По усіх, хто незваний шляється

Мацапурами і потворами.

Як дотикнеться, не відчепиться

Не відмиє ні син, ні правнуки

Тільки справдиться, тільки стерпиться

Навіть пекло відмовить залюбки.

Будуть шлятися, неприкаяні

Наче привиди, сірі постаті

Не відпущені і не згадані

Цілим світом навіки прокляті.

©s_shtorm

...

Слава Шторм

Кохати

Зі мною страшно жити

Й зі мною страшно спати

Вийшовши з кімнати

Не забуть про це мовчати

Що у підвалі моєй хати

Носять привиди халати

Не має часу зволікати

Я не хочу покохати

Вийду в поле та почну кричати:

“Я не хочу так страждати”

З твоїх вуст линуть мати

Мені на слух вони – гармати

Ще трохи та почну палати

Скільки ще тебе проклинати?

Всі не можуть вже чекати

Чому не можемо себе обрати?

У білу сукню мене вбрати

А після весілля відразу за грати

Бо чортів не треба підбирати

А я лише не хотіла покохати

...

Вар Трубій

Подорожня пісня

Подорожня пісня

Лячно, лячно, вурдалачно.

Жах імліє крізь гілки.

Мій попутник необачний

Хрест цілує потайки.

На білборді край дороги

Тінню бавиться кракун.

Надпис сяє: «Більш ніколи».

Під білбордом ворох трун.

Довго йшли ми, нас забули

Там, де спалені міста.

Наші ночі, дні минулі

Проковтнула марнота.

І тепер ми на розпутті.

Право, ліво – все одно.

Мій попутник ледве чутно

Щось шепоче…Поряд Зло.

Зло глузує з нас та тисне

До високих, до дубів.

А мені у роті прісно.

Вовк у лісі десь завив…

Сіль червона роз’їдає

Губи крижані мої.

Мій попутник осідає.

Запалали обрії.

Лячно, лячно, вурдалачно.

Жах імліє крізь гілки.

Мій попутник необачний

Хрест цілує потайки.

...

Біанка

Дитячі надії

Швидко, швидко повз будинки

На вулицях закоханих в смерть .

Тріщать у будинках скляні шибки

І вітер танцює , круть , верть .

По шкірі ці танці

Захолонула кров

І мозок у таці

Пара мертвих голів .

І бути психом

Кожен у місті волів

Та органи поростуть мохом

То була воля богів.

Дитина стоїть

Вона ще не знає

Що за спиною смерть

Її хватають за руки за ноги

І це мук лише треть.

Кричить душа матері

У трупі, в землі

І нічим не може допомогти

Лижить труп дитини у лісі в золі

І точать далі відьми ножі.

І букви , букви

Сидять на надгробку

Проллється стакан вин

Загляне лиш оком

Слідуча жертва ,у течії мрій

Ніхто не почує дитячих надій

Ніхто не пізнає

Кохання дівчини

Обронить душу з руки людина.

І смерть у людині близькій засіда

І яд у собі понесе вода

Так ніж прокурором стане у мить

Стане вішальницею тоненька нить.

Вітер швидко , швидко

До горизонту , поки місто видко , понесе печаль , кохання у смерть

І на цьому закінчиться життя усе.

...

Олександр Магура
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83591коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: