Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Містика (1418)

Сумовите верещання

Добродії,

я помираю й гину.

Я написав нечувану картину

але мене вже

інший чоловік

паскудно випередив,

тоте змалювавши

і десять раз на сотбісі продавши

назвав моє творіння

"Крик".

Такий-то я, ви

бачте, неборак.

Ніщо не йде,

чому ж усе не так?

Хіба ж то ми усі не божі люди,

що нас образив тут і схарапудив

хтознаколизапам'ятний мудак?

Є в мене камера,

є в мене об'єктив.

Я ладен вас

знімати на мотив

настільки щастя,

скільки накрутив,

нехай мені паскудно та противно.

А це - воно ще каже - суб'єктивно.

Пішов у місто -

місто сколотив.

Кінотеатер "Київ", матка-боска.

Де ти похований був, дядько Феодосій?

Куди я, допитАючи, ходив?..

Але нехай воно святе було чи темне,

куди нема коли напевне відійти

або коли сховатися таємно,

ба не спрацьовують

які б іще

гвинти.

Перехрестився, а він каже

в інший бік.

Пішов у храм, але там

грали Палестріну.

Дзвонив Юрку -

від'їхав

в Палестину.

І так собі життя -

ні смик ні брик.

Але нехай воно святе було чи темне,

куди нема сховатися даремно,

нема куди напевно відійти.

А він мене питає

скілько врем'я,

то я сказав що

десять без п'яти.

...

undyber

москва, третій рим

мама мила раму

раму мила мама

поспішайте, мамо сіто

ми несемо воду ситом

гей гоп, шіді ріді

пісня у форматі міді

серце, чом же ти не криця

надавали нам по пиці

ми писали, ми писали

наші пальчики устали

ой, лихо, не петрусь

бо уже не розігнусь

заспіваймо як навчили

пісню про павла тичину

гей гоп, пранаяма

всіх панів до ‘дної ями

від мерефи на чугуїв

ми навпочіпки крокуєм

раз два, аватара

час уже здавати тару

з лісу вийшовши, равана

вийняв ножик із кармана

всьо равно єво нє брошу

патамушто он хароший

ойра, не далеко

занеси мене, лелеко

наші гімни на санскриті

ми пливемо у кориті

не гори бо, милий раю

я тобі ж іще заграю

москва, третій рим

хай же дідько буде з ним

...

undyber

Баляда про часу скороминущі риски

Минуло кілька, начебто, хвилин

і де Платон? Вже не кажу Єгова?

Часопис де, називаний “Основа”,

що тут же на ослінчику поклав?

Мене заскочив наглий часу плин.

У благоденственнім і мирнім пребиванні

неначе дон Жуан - на дону Ганну

я на життя глибкий дивився став

і де вони, медові скиби тиші?

Реве та стогне гельзин океан.

Де маяв оксамит і цвів бакан

нога крокує в чоботі керзовім.

Мигнувши, зникло враз, і стало іншим,

скипівши, мов газирана вода.

Те, що було, здається, навсігда

змінилося зсередини й назовні.

Куди пливу на повені годин,

мов річкою спливаючі хлібчата?

Жінки довкола, де були дівчата.

Де кучері, там боса голова.

І стирлувалися слова слова слова

у скаженілім юрмищі поспільнім,

перетворилися дерева на вугілля й

смолисте сочиво - на стриманий бурштин.

...

undyber

Дума про козака Босоту

Шось я сьогодні трохи втомився,

Неначе з чортами навкулачки побився

за честь і совість, або навіть за віру христову.

І шо ми, спитати б, отримали з того?

Суцільні неприємності.

Результати від'ємні та

сумні. Якшо реально судити,

ми лишилися налякані, наче діти,

що задивилися в натовп і за мить

загубили матусю. Шо маю робити,

як то співала сестричка віка,

ясновельможна довіку...

І шо нам робить,

питаючи вже на копил московщини?

Хоча такі сплески не гідні мущини,

але шо тут поробиш...

Залізли ми, наче Віктор Онбиш

у селище Небилиця.

Але між нами двома є суттєва ріжниця -

він там панує директором школи,

а в мене в кишені голісіньким голо

як на долоні.

Сиджу у вагоні,

порожньому на новорічну пору,

що доповзе ще додому нескоро,

і відчуваю в кожному нерві,

яко стискається круж мене видноколо.

От я й кажу (ся вибиваючи з ролі

хоми киянина) правдивим голосом

хоми чорного: ми догралися

зі своїм життям до останньої ручки

у дурному драйві, як велемовить Ігор Кручик.

Затанцювалися у глухий і безвихідний

кут. Пригорни мене, крихітко,

сьогодні з такого випадку.

Із такого випадку й такої причини.

А я тобі не цитуватиму Тичину

Павла Григоровича, а в сугубій крамниці

на далекій полиці,

знайду сорокабаксовий шартрез.

Аби коли з годинника зітре

останню дрібку року, що минає,

неначе кіт і кицька

пухнасті бо персицькі

ми навсидячки на волохатому килимі

поступово доїхали до "Як тебе не любити, Києве.."

під ялинкою,

що густо пахне зеленими шпильками,

та поїхали далі...

...

undyber

Без голови поїзд

...і я впаду, лишивши порожнечу

по замірах, дурних і молодечих,

на пару текстів, парочку картин

незначущих, життя змінявши плин,

ні вигравши напевно, ні програвши.

Але відомо: буде холодно і страшно,

як в ендшпілі закінчиться дебют

і дошка спорожніє.

Переплут -

суть бог, якого в певну дату,

коли богів узялися скидати,

не ввергли до ревучої Ріки.

І він на місто дивиться з руки,

яке йому до спадку залишилось,

і на Перуна, що з води як шило

то заховається, то знову видиба...

Поганська - не язичницька - доба,

капусти повна та партайгенезу,

листів ув орган масової дези,

де в лозунги накришений поет -

неначе перезрілий вінегрет,

де між двома тісними палітурками

звиваються святенники затуркані,

де йдуть увечері домому від метра

добродії, не знаючі добра.

Якби про це дізнався Рільке,

то б він елегій не творив.

***

Прошу я з максимальною повагою

пробачити це зайве ґаджалаґання -

нехай літературний кат

із мене зробить препарат,

додавши мінуса до трійки,

і висновки зробивши на мотив

"На стежці від дитини до дебіла

ся розуму тобі не знадобило".

На чому все. Тут-о, вважаю, власне,

дійшла кінця поезія нещасна.

...

undyber

Кошмар (1)

1.

І бачив я страшний, несвітський сон,

аж самописка випадає з рук:

немовби через води та вогонь

іде на мене Карманьйола Саможук.

Залізні груди хвиля підійма

горами, як сказав поет;

і в ікла, що гостріші від серпа,

затиснено кривавий партбілєт.

Копилиться фарбована губа,

дзвенять у неї нігті накладні.

І молотками вишита габа

та вершниками на блідім коні.

Жалібний марш одразу та гопак,

що склав для мене Фредерік Шопен,

оркестра грає на зловіщий знак,

що настає мені останній день.

І в небі, що з’їжджає набакир,

тріщить од вітру домотканий стяг;

і йде за нею семиглавий звір

і привиди Європи в постолах...

І свідчили слова пророчі книг,

що далі буде торба та тюрма...

І смикнувся заскочений Хома,

але тікати не було доріг.

...

undyber

від Сяну і до Сяну

перекуєм орала на мечі.

здамо ікони й купимо м'ячі.

нехай не плачуть люди, живучи,

але в глибокі падають шезлонґи.

нехай у дзвони дзвонячи та ґонґи

баламкаючи, заспівають зонґів,

із коломийок зроблені й пісень.

про це усі дізнаються ген-ген

із ексклюзиву у газеті "День"

і фолькіше, можливо, беобахтер.

але коли від Сяну і до Сяну

по звичному, хай бізнесовім, пляну

у колонадах між каріатид

у сяйві мармуру постане Україна

що вже нізащо та ніколи не загине,

на межах Азії остання з Атлантид,

я хтів би бачити, що ars так само longa,

що, стиснені в обіймах уночі,

Абесалом щасливий та Етері,

та у густому межизорянім етері

як і колись, перекликаються сичі...

...

undyber

Глоса

сховався бог за тисячі імен

і кличе кличе голос одинокий

і за плечем дзвінкі лунають кроки

але крутнись - і тінь не промайне.

і голос кличе кличе кличе

за прірвою що зяючи лежить

але слова блискучі як ножі

смакую дармо язиком калічним

бо машкару барвисту розмаїту

з вокабули чужої не злизать

безглузда та зрадлива рать

між нами стала. стежку перекрито.

але торкає раптом за плече

лякаючи шпигун облесний

та глянь і враз - крило шелесне

прозорим пір’ям і втече

на те, як то казали, напоролись.

між нами ліс пустеля та Дунай

та як у них тепер не потопай

нечутно кличе кличе голос

хоча слова без сорому та строку

сокочуть сухо наче кулемет

а б’ється шось позбавлене примет

немов до моря збурені потоки

...

undyber

Полювання на янголів

1.

сяйнуло небесне світило

в далекім небеснім краю

піски, наче хвилі ходили

і душі співали в раю

життя про далекі обмани

де серце кипить на ножі

а я потопав у барханах

руками хапав міражі

та янголи наче стоноги

кусали мене за п’яту

не міг я позбути тривоги

не міг я забути про ту

що нині далеко на хмарі

заплетена в хор голосів

а тут херувимів потворних

в пісках мене натовп обсів

і став я знічев’я молитись

і кликати в небо до хмар

але не було вже їх видно в

стовковиську чорних почвар

і щоби душі не позбутись

вчинив я нечуваний гріх:

на гребені міддю окутий

я ідол зміїний воздвиг

2.

горіли рубінові очі

палала на сонці луска

і тілом гнучким і порочним

мій ідол манив і лякав

ховався я в тіні зміїній

і бачив напевне зблизька

як піниться, крапає, плине

по іклах отрута гірка

і голосом вітру співала

про щастя в обіймах своїх

і янгольська стала навала

і вереск у хмарах затих

її між палкими устами,

я бачив, з’явився і зник

дзвінкий і холодний, мов камінь,

роздвоєний злобно язик

і колом змію обступили

студені мої вороги

і мідні уста розчепились

і витяли їх до ноги

3.

мені постувати безплідно

переступ я не замолю:

небажаний став і нерідний

небесному королю

забрів я сюди випадково

у місто на краї землі

де зняли нестерпні окови

з мене твої ручки малі

імення твого я не знаю

красуне руда несвята

ти спрагу мою вгамувала

і влила отруту в уста

сяйнуло небесне світило

в далекім небеснім краю

дозволь обійму твоє тіло,

неначебто мідну змію.

...

undyber

Убиті

Біла сукня на мені, а ти знов з чортами

Прийшла з прогулянки, а ти назвав їх братами

Я помру раніше всіх, ношу твої шрами

А ті застелиш столи, та все пилинами

Біла сукня й капелюх, то старії рани

Не цінив нічого, що сталося між нами

Буду з’являтися тобі, заметена снігами

З’являтимусь тобі, та чорними ночами

Погубив, ти, парубку, дівку молоду

Як би знала я, що відьму руду

Якби знала, що погубив ти сироту

Лишень б знала я що так швидко у вічність

паду

Чорна сорочка на мені, а тепер з чортами я

Співаю пісні сумні та лише думаю про буття

Що ж робити, коли не стало життя?

Краще на такому місці було чарівніє дівча

Чорна сорочка та чорний капелюх, серця виття

Чого ж не знаю я. Ти зробив з нас – самісіньке сміття

Ми прийдемо по своє, а ти не знайдеш укриття

Чорні ночі та дівчат ниття – тепер тебе жаха

...

Вар Трубій

Я не буду мертвим, поки сподівання при мені

Перед Смертю, я не шкодую про всі прийняті мною рішення. Я бачу в них правду і сподівання. Все було зроблено заради чогось. Заради майбутнього.

Я знаю, що буде момент, коли я побачу щось більше за мене, за нас всіх і... Я радий що це буде останнім в моєму "житті".

***

Як добре те, що смерті не боюсь я,

як добре те, що бачу в ній подію,

екстаз що випливає в кульмінацію життя

і забирає всі мої прийдешні сподівання.

Все горе й біль що мав відчути я

і вбити все це вмісті в ґрунт.

Я вірю в те, що я не буду мертвим,

лиш поки сподівання при мені.

Я знаю те, що я не буду мертвим...

Що я не буду вічно у пітьмі.

Я не боюсь її,

Смерть я не вперше бачу.

Приходь сама і особисто забирай.

Зривай і йди.

Йди далі нас косити.

А я піддамсь

Піддамсь, тому настрою,

що нас окутує.

Збирай усіх разом і залишай.

***

— Ти розумієш, що нас підтримує не Бог, а віра в нього, віра в те, що ми не вмремо, а зможемо жити десь далі. Ні, не так, віра в те, що ми зможемо побачити людей, яких любимо. Наше життя нічого не значить без цього.

— Ти нівелюєш зараз власні досягнення.

— Я кажу правду.

...

Хан Суйон

Преферанс з Богом

Це був Всесвіту початок,

Коли ангели стояли на чатах.

Бог з дияволом зіграв у преферанс і вигравши отримав свій аванс.

А сатана отримавши зеро, вирвав з чорних крил своїх перо.

Він затаївся в казематах на горі Горбатій.

Чаша часу опустіла.

На сьомий день настав фінал,

Бог для людства справив карнавал.

...

Andriy Kushnir

Дивний сміх

Було то в одній хаті, неподалік.

На столі стояла дівчинка зросту сантиметри три,

А за столом сидить молодий чоловік.

- Скажи, господарю, що значать дві дуги?

- Ти про що? - запитує він.

- Я про ті, що ти намалював.

- Це діти зображають так морських птахів.

- А я думала, що ти щоки надував.

І хлопець засміявсь, а дитя кліпа очима.

Такі щирі відносини, що в них,

Ніколи не повинні минати мимо.

Як і усмішка - повз дорослих від малих.

А пан усе сміявся.

- Господарю,чому смієшся?

- Ні, не звертай уваги, Ліно, - витер сльози він.

- Коли ж ти вже нап'єшся?! - крик,

Що було чутно з вікна, яке виходило на двір.

- А що? Він так сильно воду хоче пити?

Знову запитала дитиночка мала.

І парубок від сміху по столу кулаком гатить.

"І чому же він сміється?" - подумала вона.

***

Але юнак встав із ліжка: прокинувся

В кімнаті, де не було ні звуку.

Проте, сенс моменту помітивши,

Він почав тихо сміятися в руку.

...

Юлія

Потерчата

Шелистить очеретами у потьмах

Хто прокинувсь, аче й не збирався спати.

Квилить жалісно, пронизливо, що страх.

Особливо, кому випало блукати.

Ох, не слід в тумані річкою вночі,

А багнами, хай боронить Бог, подавно!

Шелестить очеретами. Пугачі

Проводжають ту процесію безславну.

Хто це? Хто це? Ледь синіють каганці

Блідим світлом, ніби мара. По горбочках

Покотилися, тримаючи в руці

Їх, нехрещені, в одних лише сорочках.

“Похрести, мандрівцю, айбо похрести!

Потерпаємо!”, – волають потерчата.

Страхітливо шелестять очерети:

“Нас нехрещеними положила мати...”.

По-під ноги з кропиви, мов цвіркуни,

По корі дерев, стараючись вхопити.

“Що ж ти? Що ж ти?”, – гонять до трясовини

Невпокоєні безхресті бідні діти.

І отак собі помчить когось юрба,

Та й затихне все, лиш пугачі зітахють.

Вітер грає очеретом на горбах.

Та чи вітер то? Вони усе чекають...

...

Редан Ажидаар

Vobiscum Narakis

Загодя сонце сховалося, знаючи щось.

Ніч радо подрузі давній обійми розкрила.

Дійво над хмарами Шляхом Чумацьким лилось,

В зорі туманом зітхала порожня могила.

Жевріє обрій. Жар мружиться в її очах.

Попіл сутінню. Шерхочуть кажанячі крила.

Кров запеклась. Облизнулася всмак. Свіча

Здиміла, всотана спраглим нутром Кармілли.

Перегоріла розхристана шалом грань.

Тьма оголя закривавлені в посмішці ікла.

Всепоглинаючим блудом пожадлива твань

Змащує щедро сп’янілі залишки світла.

Ніч огортає туманами, і в лице

Лагідно Їй всміхається – скільки ж буде?

Повняться сонні вулиці ще мерцем.

Дихають збуджено спраглі бездушні груди.

Пристрасть Її – оте зоряне тло, без меж.

Пестощів холод землею сирою відгоне.

Сонце сховалось, бо знало: ховайся теж –

Ранок будитимуть знов поминальні дзвони.

...

Редан Ажидаар

Λυκάνθρωπος. Вовча

Ти відкриваєш лунко двері,

забувши про вчорашній день.

Запріснявілії оселі

шепочуть оди підземель.

Скриплять розламлені крижалі.

Піднявши кубок знань чужих,

ти п'єш вино зі смаком сталі

та стримуєш звіриний крик.

А місяць світить так яскраво,

до танцю кличе двоєдушних.

Ти хочеш приглушити спрагу,

та вовк згризає хліб насушний.

Ти хочеш відшукати зайця,

по лісу бігти вільний, дикий.

То грішне, вже забуте щастя:

вдихати волю - щиро й тихо.

...

Alandara

Malleus Maleficarum. Забутим й непоміченим

Не забувай: твоє ім'я - то сила,

твоє ім' я на крижаних скрижалях.

Твоє ім'я вогнем ґарцює в жилах

і холодом цілує профіль сталі.

Моє ім'я, де сонця тінь холодна.

Моє ім'я, де лід спікає губи.

Така безмежна і така голодна,

малюю я на ставах чорні смуги.

А ти летиш на поклик, тихий шепіт,

заходиш в коло, розкриваєш душу.

Ти дух. Прикличник. Просто сонний легіт.

Тебе коритись спаленим я змушу.

Ти вже пробач, така моя природа -

в аркан ловити всіх, хто нищив храми.

Хто нас палив, хто проганяв із роду,

я на Межі приводжу до застави.

І не молись, твій Бог того не чує,

ти засинай, ім'я твоє відкрито.

Я твою душу в пекло замурую,

А тіло... Тіло лиш пусте корито.

Розтане в колі, як в вогні розтали

всі мої сестри, матері та доні.

Обряд здійснився. Час прийшов розправи.

І знак застави висох на долоні.

...

Alandara

Мох

Далеко між гір у нетрях зелених

Там, у величних й прадавніх лісах

Розкинулась рівнина усіяна мохом,

Що зберігає магії прах.

Смарагдовий мох у собі криє силу,

Даровану магом величних висот.

Що за життя сіяв людям страх і могилу,

Вправно криючи тінь благородних чеснот.

А коли ти наступиш на мох цей, незвичний,

То на мить відчуєш силу того,

Хто на галявині в кулі терновій, навічно

Скутий, допоки доля не розбудить його...

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
12+

Човен

Пливе в човні

Частинка одиноких душ з усього світу..

Хтось з них подряпаний,

Хтось вщент, на жаль, розбитий.

І за своє короткеє життя,

Ці душі не змогли отримать щастя.

Їм не повезло...

Хтось розбив їм серце.

Можливо, це були вони самі.

І смерть стара пливе із ними разом.

І ціль її довезти їх кудись.

Бо душі ці святого лікування потребують.

Їх зцілять, коли Смерть їх довезе.

І знову вони підуть по Землі.

І матимуть ту ж саму ціль -

- Знайти себе та істиннеє щастя.

І Смерть, й Життя

Бажають їм щодня наснаги.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
12+

Зелений ангел

Зелений ангел...Стола із гаїв,

В очах озер розбавлені блакиті.

Волоссям грає вітер — шум лісів,

На шиї сонце — біжутерка літа.

Зелений ангел...Новий манікюр —

Ромашки заросились на світанку.

Розкинув плед, тканина — мох, велюр —

Розкішне ложе сонному звірятку.

Зелений ангел плаче біля гір:

Зчорнілий хмиз вкриває пишні крила

Поранені звірятка, безлад, дим.

Тече струмок із сліз, вирує злива.

Зелений ангел посеред війни

У надвечір’ї шиє, відрізає

Стола у хакі...З дихання — вітри

На ураган для ворога збирає.

Зелений ангел не прощає лих,

Не подарує жодного листочка!

Тремти, проклятий нелюде, рашист!

Не матимеш ні дому, ні місточка!

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Сад

Коли сонце гасить зорі.

Коли очехмари сушать землю.

Коли спить туман. Весняний стогін.

Зникає дорога до Саду. Бог з нею.

Коли сонце гасить кривавим

Горбатих повітряних старців.

Коли наїдаються снами.

Закрита дорога. Бог бачить.

Коли ржавий місяць хапає

В полон неуважних селян.

Коли натякають галкáми:

Бог стежить. Чуєш, він там!

Коли дорога до Саду

Повзе поміж щастя й грибів.

Спокушає корисливість яблук.

Полює невтомний Змій.

Амінь.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Гастромагічний туризм

Килимами вкрито все у цій хатині,

І гаряче зілля вариться в кутині.

Я сиджу на ліжку і точу льодяник,

Варто б вже тікати, О, імбирний пряник!

Кажуть всі, що нечисть, всі ці відьми дикі,

Кажуть, що їх чари темні і безликі,

Та вони не їли їх солодкі ласи,

І не гомоніли з привидами в рясі.

Вони, хоч і дикі, майже нелюдимі,

Ну а хто в цім винний?

Бісолюди й свині.

Люди їх ганяють, кругом по всім світі,

А ці милі дами пробачають злидні.

Хоч в труну загнати будь-якого ката,

Взмозі ці чаклунки,

Способів багато!

От і я веду вас до цієї думки,

Привітайтесь щиро до будь-якої чаклунки.

Станьте її гостем і мерщій до мене,

Бо я дуже ласий на... О невже пельмені?!

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Уривок з поеми "Закоханий у мавку"

А мавка все дивилась,

Як парубок щомить.

Ставав усе біліший,

Вона ж, як маків цвіт.

Палала наче солнце,

Сміялась, мов дитя.

Була вона не ладна,

На власні почуття.

Та насміявшись вдосталь,

Напившися в біді,

Вона поплаче вперше,

В короткому житті.

Вже люди лісом линуть,

Шукають хлопчака,

І упіймась мавка,

Пручатись не змогла.

Її казнили люди,

А байка ця повік

Блукає диким лісом,

Цвіте, як маків цвіт.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83598коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: