Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4245)

Не бійся жити

Чому ти боїшся жити?

Сильніш замикаєш грати...

Ховаєшся у власному світі,

З якого так хочеш втікати...

Досить безцільно сидіти,

Досить вже грати в мовчанку.

Ти маєш в реальному світі

Стрічати прекрасні світанки...

Можливо щось скажуть інші,

Та ти їх про те не слухай...

Їхня думка не ліпша,

Вони не герої епохи...

Вдягни те, що завжди хотілось -

Наплюй на суспільну думку...

Скажи те, що в пам'яті в'їлось

Як геніальна задумка...

Влаштуй собі дискотеку -

Ввімкни динамік на повну...

Відкрий заховану теку

Де зберігся улюблений "мотлох"...

Піди у ночі гуляти,

Відчуй як заснуло місто...

Забудь, що рано вставати

І що вже занадто пізно...

Не бійся жити сьогодні,

Вдихати на повні груди...

"Бути" усі завжди згодні,

Але чи "жити" готові?

...

Tori_skald

Часом

Часом потрібно насмілитись

І байдуже зривати стоп-кран,

Менше думати, точніше спати,

Точніше перше було правильним,

Говорити "вірно", бо вірно — це також правильно,

Говорити з померлими, як з перехожими,

Зривати асфальт у пошуках світла,

Точніше слідів, точніше, як правило

Старих, допотопних поетів,

Прокляття...

Просто вдавати безумного,

Зрештою,

Сплутати вулиці, маршрути, станції,

Налякати якусь модно одягнену хіпстерку,

А головне ходити з видом надуманим

З болем усіх непрочитаних лекцій.

Вийти за місто,

Закреслити знаки

Порозкидати каміння розкидане

І так безкінечно іти допоки

Іти безслідно, іти де прірва

Минути прірву оту за житом,

Посміхнутись, вилаятись,

Махнувши: ну його

І знову до тебе назад повернутися.

26.01.2023

...

Володимир Каразуб

Пісок

Цей вірш видавався йому безкінечним шляхом

Пекучого сонця

Із Сирійської пустелі, з Межиріччя запеклих міст, вуст,

Із запеклого часу, землі пересохлої на пісок,

Воєн, що розливали Червоне море крові

Тамуючи спрагу пустель. Довгою дорогою,

Що замітали золоті пекторалі, сережки, цілі міста,

Аби потім відкопати їх і осипати тебе скарбами.

Тут, серед руїн твого міста, твоїх храмів

Вицвітають фрески любові, валяються сонети,

В яких адепти слова вознесли тебе над землею

І подали меч із переплавлених щитів вірності

І навіть шепіт келії переплітається з шурхотом лебединого пера.

Ти присутня в мармурі, вилита в золоті та міді,

Народжена жінкою і створена чоловіком,

В артефактах всесильності свого життя

Хрустом кінопроєктора тягнеш дорогу

Цього безкінечного вірша, роману

Змішуючи день та ніч, день та ніч

Спалахами свого місячного сяйва

Згасаючи в поступливій мелодії,

Воскресаючи в тиші хтивого погляду,

Звіюючи вітер пісків, дощі та бурі, піднімаючи хвилі,

Що топили кораблі, міста, — лютуєш,

Та буває перечепишся за адамантовий серп

І пекуче сонце обертає усі твої пожитки в пісок

Народжуючи безкінечно довгий вірш.

23.01.2023

...

Володимир Каразуб

Ріка

Не важливо коли скажуть, що ти ріка,

І що в тебе вдивляються перехожі,

Що кинутий камінь сягає дна,

А слова не лягають на дно – ніколи.

Що безліч відбитих в тобі слідів,

Що сонце хлюпоче упавши на хвилі

Що сіткою зв’язаних голосів

Виловлюєш те, що спіймати безсилий

Той хто заходив у неї двічі.

Той хто заходить у неї вдруге

Він заглядає в холодні вічі

Вдруге цілує, але не любить.

Він шепоче за вітром, що ти ріка

Повноводна між двох берегів і невпинна

І падають долу його слова

Важкими ставши немов каміння.

22.01.2023

...

Володимир Каразуб

До неба і в низ

Карти всі скинуті давно

Гра не належить вже тобі.

В голову б’є червоне вино...

І ти залишаєш двері відкритими.

З ночі до ранку чорними,

Лякливими фарбами втілені -

Ми були такими різними.

А залишились… двері відкритими.

Кроки в північ чути твої -

Це не наші слова, не наші думки -

Ми просто маскуємось.

Але вони все одно – вперед чи назад.

До неба і вниз – в нічній темноті:

Орлиний політ, мов дикий ведмідь

Ти загнаний тут – малюєш свій світ.

У безліч зірок – до неба і в низ.

До неба і в низ – без часу ця мить,

Ти йдеш на пролом та сили не ті.

Мов осінній листок у шаленій грі

Летиш до небес і падаєш в низ.

Відкинено в пам’яті історії

І тобі уже сказати нічого.

Змінено усі в світі теорії

І з богами всіма покінчено.

В наших серцях вогонь -

Відчуй самоту серед людей.

Почуття що зійшли на нуль,

В мозку нема нових ідей.

Кроки в північ чути твої -

Це не твої слова, не твої думки

Ти просто лише існуєш.

Але сенсу нема – вперед чи назад.

Опір по крихті зломлено - ти один

Жах огортає душу – це час навпаки.

Чекаєш коли прийде новий день -

Він розірве коло це на шматки.

...

Ruslan Barkalov

САМОРОЗВИТОК

Відкрийте вікна думок своїх,

Розкрийте двері свідомості.

Досліджуйте, запитуйте всіх

Як досягти невагомості.

Засійте мудрості волошки,

На благодатних землях думок.

Створюйте плідний ґрунт потрошки,

І насіння зійде до зірок.

Мозок – до мудрості джерело,

Відкрийте – місця там багато.

Заходьте в світ думок, де було

Постійно там щорічне свято.

Не гірше ніж алхімік знатний,

Вмикаємо творчість звідусіль.

Це легко, кожен на це здатний,

Потрібно лише трохи зусиль.

Частіше слухаємо думи,

Бо мозок вимкнений буває.

Тож розумом вмикаєм струми

І пізнаємо все, що сяє.

Пливіть в ідеях як у морі,

Де мозок – вітрила для думок.

Щоб опиниться в цім просторі,

Потрібно лише зробити крок.

Розвивайте мислення, люди,

Саморозвиток – з небом зв’язок.

Нехай кожен день у вас буде

Новим кроком на шляху думок.

24.07.2023.

...

Мирослав Манюк

Український Бог

Наш Бог носить піксельну форму і шнуровані берці,

Спілкується з вербами, стугнами і байрактаром.

Наш Бог має в боях вогнем загартоване серце,

Але все частіше шукає добро мов радаром.

Наш Бог носить білий халат і синенькі бахіли,

У діях спокійна упевненість в кожному русі.

Наш Бог рятує людей навіть там де немає надії,

Щоб всі хто чекає почув "я повернувся".

Наш Бог носить джинси і старі поношені кроси,

Весь день в телефоні, спілкується майже з всім світом.

Наш Бог плете сітки і гуманітарку возить,

І ти його бачив, а може й вітав привітом.

Наш Бог живе в кожному й кожній, ховається в серці,

Він вірить у мир, перемогу і вільну країну.

Наш Бог не дозволить ніколи проклятим імперцям

Жить на землі де весною цвіте калина.

...

Tori_skald

Невгадані

Можна вгадати, але не пізнати...

Сухі слова таланно говорили,

А спокій сипав тихі-тихі сни.

Палали ночі й били теплі зливи.

Ми все вгадали,.. все, крім луч-весни...

Шуміли зорі, мов останні хвилі,

Жили мотиви, наче в сон-трави

Забрали ДИВО в солод-ніжнім зіллі,..

Немов навічно зникли всі вітри.

І лиш міста́ шуміли в дивні очі...

Зривали пісню, хай не ліхтарі,

Бо день відчув нові пориви ночі,

Де шила пристань...сиві кораблі...

Шуміли соти, як горять мостами,

Кивали хмари, мов сухі вогні...

Ми майже все, ми майже все вгадали

І знов лишились,..мов навік сумні...

21.07.2023

...

Сара Ґоллард

Перлина

Щоб дістати перлину,

Доведеться зламати мушлю.

Щоб убити людину —

Доведеться зламати волю.

Щоб полегшити біль

В тривожній вечірній тиші,

До очей притуляй

Міцніше слабку долоню.

Перламутровий блиск

На вибитих вікнах церкви,

Від шаленого тиску

Натягнуті струни нервів

Що порвуться ось-ось,

Від болю пекучого горя.

Розстріляли перлину

На самому березі моря.

...

Теплий сніг

В душі скребеться мишею печаль

В душі скребеться мишею печаль.

Я проїзжаю ті місця,де з нею я гуляв,

Я бачу кожен стовп,біля котрого,

ЇЇ я не обняв і не поцілував.

Чому ж помітив це лише тоді,

Як спілкуватись з нею перестав?

Завжди зі мною буде,я вважав.

Та сталось зовсім не так як гадав.

У цьому місті я востаннє бачив її очі,

Іще закохані,але сумні,

Востаннє цілував тендітні плечі,

Які тоді були мої.

І гадки я не мав,

Коли в автобуса тебе саджав,

Що за пів року,

Залишусь зовсім сам.

А пам'ятаєш я тобі казав,

Що я тебе не зможу покохати,

Так само сильно,

Як іншу я колись кохав?

Лише тепер я зрозумів,

Як боляче тобі зробив.

Але тепер ти знай:

Навряд чи я крім тебе

Взагалі когось любив!

...

Сергій

Читач проживає сотні життів

Читач проживає за вік свій сотні життів,

Легких, безтурботних, а інколи з битви полями.

Читач поняття не має де б саме він бути хотів,

Бо кожна історія рівно манить і жахає.

Читач бачив сльози і сміх, і палке каяття,

Незриму ненависть і ніжне безкрає кохання.

Читач бачив війни народів і мирне життя,

І всіх ер нових він бачив велике світання.

Читач із мечем у руках йшов в останній свій бій

Із нього виходив живий знову втративши друзів.

Читач випускав собі в скроню останній набій

І повертавсь до життя, дочитавши книгу в дорозі.

Читач мандрував на великих старих кораблях

І відкривав нові землі в безкрайнім морі.

Читач бачив ті помилки і обраний шлях

У штабелях сторінок історичних і не дуже хронік.

...

Tori_skald

Акведук

На світлині – ти.

Ще така юна. Вродлива. Чиста,

Як кольорові вітражі собору у променях сонця.

Червона сукня на тонких бретельках,

Зелений пояс.

Прозорий подих літнього простору, свіжості.

Краса часом штовхає на злочин,

Подумки відповідаю на своє запитання.

Між твоїм червоним платтям

Та моїми блакитно-зеленими очима

Стільки чудернацьких речей, стільки поезії пролягло,

Так багато музики у тому просторі великої драматургії любові,

Що відправившись у машині часу за тобою

Відволікаюсь на розмитий автомобіль позаду,

Що долає акведук.

Хто в ньому і куди прямує?!

18.02.2023

...

Володимир Каразуб

Давні береги

Коли б могла промовити слова,

З яких у ніч спадають вниз окови,

То їх моря несли б твого човна

Між зорями до берега любові

Так легко як, так просто як птахів

Трима в польоті вільнопері крила,

Почула б тихе шумовиння слів

В якому б власне серце розчинила

І віддалась. Та давні береги

Давно, мабуть, на рифи перемиті

Та й човен той потоплений давно.

На дні лежать покривджені боги

І їх листи в пляшках об риф розбиті

Лягають досі на холодне дно.

30.12.2022

...

Володимир Каразуб

осінь

вчора була спека,

а зараз іде дощ...

рівно так шелестить,

що я подумав, що

вже незабаром осінь!

вчора писали про те,

як спека здолала всі рекорди,

наприклад, в Європі

та Китаї,

а ще про Кримський міст

чи як там його –

Керченський?

цього літа,

вперше від 2019 року,

я задумався: а що далі?..

ну, тому що

від початку корони і

аж дотепер

все йшло, як за сценарієм:

новий президент, тоді

пандемія, тоді війна...

а що далі?

розумієте, економіка

не може бути ощадливою –

обережною може бути

тільки старість,

яка ніколи не зазіхне

на завзяття!

але якщо молодь

має винищити одне одного

тільки для того,

аби старим краще спалось –

то щось із тією старістю

не так!..

а з іншого боку, якщо

твій досвід нікому не потрібен –

то цей світ заслуговує

на павзу, аби отримати

час на роздуми.

тому що головний принцип

ошуканства –

не давати клієнту

спокою, гнати й гнати

його, аж доки він не віддасть

тобі все (гроші, життя

й навіть душу...)

скоро осінь, а отже

скоро всі знову

почнуть щось продавати!..

...

мелхіседек

Літо

*Вдих, видих...*

Смак повітря, шум трави,

Грайливе сонце та малі жучки, що так і просять пожити на тобі.

У далині хтось у воді шумить, можливо німфа або птахи.

Квітки довкола мерехтять, а вітер грається з волоссям.

Цей ніжний подих поруч, біля вуха, але не бачу я істоту, яка така вже ж мовчазна.

"Заплющи очі, втамуй серцебиття, ще трішки і вже буде спокій.

Тихенький, літній, теплий спокій."

...

tristis_vibe

Спусковий гачок

вільна я від почуття вини

Від цікавості у комусь та нудьги

Від існування та життя

Від свого серця тихого виття

Від людей та самоти

Від висот та від падінь

Нема більше суєти

За мною залишиться лиш тінь

вільна я від радості й смутку

Нема в цьому світі мені притулку

Тож,давай зроблю я все ж останній крок

Вільним можна стати лиш через спусковий гачок

Й заграє червоним барвами маєток

Не буде чутно радості від нових квіток

Й буде тихо,буде вільно

вільним буде й спусковий гачок

...

Juliet Diary

Без меж

Мисли без меж,

Але знаходь межі для придуманого світу

Там,

Де розпуститься колір твоїх фонем,

Переливаючись з променями сонця

І теплим вітром,

Де присутність твоя

Ляже тінню величних веж

Закликаючи взяти в облогу

Змальоване місто

Майбутніх спогадів.

Тож

Уперед,

Ходімо зі мною

Торкайся долонями стін

Шерехатої вежі,

По сходах її спіралі

Відчуваючи важкість і любу знемогу колін

Піднімайся нагору

В розкішний, старий бельведер,

Де сонце промінням розкидує шпичаки

Такого приємного

І такого теплого болю.

28.03.2023

...

Володимир Каразуб

автореферат:)

що таке ціле? натовп, моноліт, цільова авдиторія?

з кого взяти або – віддати?

лагідна вулична ріка

або темпоритм ранкового стрибка –

до наступної зарплати?

звір, що чекає, коли ти впадеш?

зручне середовище, що захищає?

чуйна реальність, в якій ти пливеш?

докір, що вперто не пробачає?

потім шукаєш на просто людей –

тих, що живуть на промінчиках власних!

доторк стається, коли тет-а-тет,

щоб розчинитись... або ж – не впасти!

знову йтимеш – майже один...

ти – або світ, що дорівнює чомусь.

перепочинок – забутий пройдисвіт,

щоб розгубити... досвітню... втому!

15.07.2020

...

vagabond

Неминуче

Змите залишається в минулому...

Схоже, кричала,..але не до то́го.

Схоже, мовчала, але не про те.

Сипались грози до всьо́го живого,

А ніч проводжала тебе і мене.

Знову дорога у збиту руїну...

Тобі не до снігу, тобі - до води.

Я відсахнула суцільну й розбиту,

Змушену падати, зміну весни...

Ми малювали на скошеній ниві,

Тільки ескізи - чужа сліпота.

Може, ми досить малі, як на зливи,

І надто солодка СВОЯ гіркота...

Ми домалюємо, хай на світанні,

Хай в оберемній омані душі.

Колись потонули у власнім бажанні -

Бачити очі...у темній зорі...

14.07.2023

...

Сара Ґоллард

Ворон

Ой там понад степом, та понад безкраїм

Розпростерши крила, там ворон літає.

Літає і плаче, аж серденько рветься,

Бо козак додому вже не повернеться.

Чорними крилами огорне тихенько

Аби шлях до Бога пролягав легенько,

Пронесе над домом, де чекає мати,

Аби відпустила, не стала тримати.

Полетить до двору, де кохана плаче,

Бо її серденько розірвалось наче,

Лиш мала дитина в світі цім тримає,

Половину серця ворон забирає.

Зеленіє поле, річка онде в'ється,

Глянув козаченько та собі сміється:

"Не журися, птахо, не ламайтесь крила,

За Вкраїну вільну голови зложили.

Щоб синіло небо, щоб жита дозріли,

Щоб дитячим сміхом всі двори дзвеніли,

Щоб ніколи більше не гриміли громи

Та за козаками не ридали дзвони.

Помолітесь, люди, за живих у полі

І за тих, у кого вже скінчились долі.

А я повернуся вороном крилатим,

Щоб до скону світу вас оберігати!"

Понеслися вітри та понад степами,

Застогнали гори, загули громами,

Піднялася птаха в небо чорнокрила,

Розлетілась  в друзки вся ворожа сила!

Бо не буде нечисть землю цю топтати

Доки є на світі ворони крилаті,

Доки козаченьки нас оберігають,

Доки люди добрі їх не забувають!

...

Катаріна Рейніс

Уроки давнини

Щоб не було взагалі,

У майбутньому війни.

Треба вивчити уроки

Вікової давнини.

Берегти етнокультуру,

Поважати звичаї.

Свою внутрішню натуру

Не давати знищити́.

Доглядати за довкіллям,

Близькими та собою.

Якщо виникає лихо,

Бути всім напоготові.

Адже це - дуже важливо

Пам'ятати крізь роки.

Від імперського затишшя

Не далеко до біди.

Червень 2023

...

Artem Belevtsov

Без дому

Де мій дім?

Справа в тім, що немає його,

Де спокійно, й де ти потрібен,

Де немає злоби.

Де ти відпочинеш,

Наберешся сил,

Де тебе зустрінуть

Й зрозуміють.

Де мій дім?

Всюди чужі люди,

Немає глибини розмов,

І бажання допомоги.

Йде буденність,

Йдуть справи,

А що залишиться потім,

Після смерті твоєї?

Я хочу дім,

Але не маю зараз.

Я хочу відвертих розмов,

Але почуваюсь відчужено, на жаль.

Що не так я роблю?

Чому так йдуть справи?

Я не знаю, чи дізнаюсь?

Але дому не маю.

– 05.07.2023

...

Надя Кулик

Меридіан

Тиша завжди залишає натяки на

Продовження слів,

Або на продовження фраз,

Або розсилає чорних птахів

Щоб ти роздивився нотний стан.

Щоб ти роздивився її мотив

Щоб ти розпізнав дивний почерк садів,

Повен теплих вітрів і холодних вітрів,

Щоб ти пізнавав свій меридіан

Де для тебе вона,

І для тебе вони,

Де нових птахів розсилає війна,

Де сирени, де вибухи і лунка

Тиша, яку обдираєш ти.

Тиша, яку обираєш сам.

І пишеш

Далі

Продовження слів

Затягнувши рядками

Меридіан.

12.02.2023

...

Володимир Каразуб

Захисникам Азову

У темряві, удень і уночі

Складаючи секунди у хвилини

Не зупиняючись ні перед чим

Безмовно з болю кричучи

Спокутує він не свою провину

Короткою лиш миттю живучи

Крізь піт і кров - в очах вогонь палає

Наш вірний меч, наш незнищений щит

Все що його - віддаючи

На полі бою ворога здолає

Не скорений, не зломнений, нічий

Без сумнівів, за друга і за брата

Не золотий - сталевий! Вічний чин!

За наші думи, нашу далечінь

Готовий, та не має помирати

...

Oleksii Khmelnytskyi

звичаєвість...

вже давно байдуже дуже

той долонний оплеск лине.

і хтось харкає в калюжу,

на уламок неба синій.

та й натужно розсміється,

як стрільне в калюжу, кине

тютюнового бичка.

і пошарить біля серці,

у кармані піджачка.

скаже щось і скулить плечі,

увійде у тихий вечір.

у барило, що без дна -

там потужно тихі кроки

відзеркалює луна.

а в кінці того тунелю

казна-що!... - в далі імлистій

хтось розгойдує орелю

(чистий, може, чи не чистий?...),

зорі там чомусь згорають -

дим накреслить завиток,

закарлючки ті зривають

і накидають хусток,

щоб не дуло в шпари світу.

фаєрами сяє вся

там зупинка біля скиту,

зяє де така діра! -

що й нема чим затулити...

...от, такі ось, бач, діла....

...

Ем Скитаній

Кохана а знаєш…

Кохана а знаєш поцілунки не стирають шрами

І п‘янко впиваючись твоїми вустами, вони болітимуть

І проводячи з тобою години рани кровоточитимуть

Та хіба я знаю найгірші мої прояви і гнилі травми

Вони вигнанці я відпихаю частинку себе яку ти прийняла

Ти не знімаєш мою біль ти перетворюєш її на спогад

І хто питає, скільки б ти віддала свої крові?

Ти не пігулка, ні але ти та хто усмішкою розбавляє мої страхи

Щоб я побачила усі існуючі для щастя кольори

...

Вибірковий

Аби ж незнатись

я любив вино, таке ж сухе як наші перепалки,

і синявою вкриті гори, що ніби очі її невиспані

що робила пані цілу ніч, кого слухала зачаровуючись?,

бо не з тих хто буде ночами плакати та тривожитись

може тому я не вмів тлумачити її слова, ми були різні

мої бійки, моє безсоння, не вартували її нічних дикламувань почуттів новознайомцю

у них був інтим так показово що я волів не помічати

і чув бо рідко спав, а в голові плівки, і ще й ще плівки

я зняв кожну її посмішку, зафільмував кожне її слово

неважливо куди, я ніколи не дам комусь переглянути, та навіть собі, я достатньо поламав моє серце,

вона достатньо розважилась, щоб ще колись мене зустріти

достатньо знайомі щоб незнатись

...

Вибірковий

Коли все ніби завмерає

пусті пакети, потріскані фіранки

і чашка кави яку більше не доп'ють

прості моменти, цвіт каштанів,

червоний синтипон літає тут

забуті спогади, нічний ліхтарик,

розбився в лютому та досі мерехтить

туман ранковий, день за днем зникає, втомився прикривати бруд

...

Вибірковий

Буде дім

Коли закінчиться дощ

І вже не лякатиме грім,

Із наших з тобою днів

Виросте спільний дім.

Він буде дивним, як ми,

Але його дивина

Захищатиме нас

Як подвійна стіна.

В домі буде підвал

Не для диких тварин,

А для прочитаних книг

Та колекції вин.

Буде кілька кімнат,

Ліжко біля вікна.

На підвіконні кіт

І собачка смішна.

Хай остигає чай,

Хай застигає час.

Все, що навколо – ми.

Все, що навколо – в нас.

...

Юлія Куліш

Армія

"Так, треба прощати ворогам своїм, але тільки після того, як їх повісять".

Г. Гейне

України Сини та Доньки,

Пліч-о-пліч, зі зброєю в руках,

Захищають Свободу!

Армія не тільки –

Командира слова,

Які підіймають бійців в атаку,

Це ще в боковій кишені,

Рідних фотографії.

Армію не ділимо

За армійськими званнями,

Це єдино.

Наземні війська,

Волонтери,

Авіація,

У морях, у тільниках,

Морська піхота.

Гарячі серця що,

Б'ються синхронно

Наближаючи Перемогу.

Ворогу не гуляти Україною.

Народ України

Рабами не буде.

Іншого дому немає.

Невідворотна Перемога!

...

Кім

Галерея

Я стою у галереї…

Світанок.

Ранок - Великий художник -

Акварель розводить Сонцем,

Воно йому допомагає:

Золоту фарбу проллє на темний кут,

Плям не залишить -

М'яка акварель.

День схиляється надвечір,

Ніч – Великий художник,

Свої картини пише

Не прикрашаючи,

Не розфарбовує.

Якщо кут темний – так і лишиться.

У малюнках тіней мінливих –

Нічна графіка. Первоздана.

На світанку зіллються дві картини в одну:

Ніжна акварель та графіка,

У Велику картину Вічності.

Ніч не піде, поступиться місцем ранку,

Повернеться із заходом Сонця.

...

Кім

Талія

Ти сексуальна, як Бетті Пейдж

На світлинах пін-апу,

Така ж легковажна,

Така ж особлива між інших, але ж

Я зовсім не знаю твого театру.

Ти знічуєш брови і сковуєш посмішку,

І очі здаються трагічно невинними,

Та я не повірю в твою Офелію,

І в цьому немає нічого дивного.

Тобі не вдаються трагічні маски,

Максимум – доля підкине драми

Чи мелодрама покорчить гримаси

У сценах кохання твого. Та зрештою

Ставки у п’єсі – це врода і талія,

Ніжки, що мармур колон Парфенона,

Засмаглі під сонцем. Вони, бувало

Згинались в коліна, для втіхи варвара.

А тому і в театрі твоєму на сцені –

Харити, вакханки, ваганти та гульфики.

Уста і цілунки актрис священні,

І ніхто не боїться Вірджинії Вульф чи

Гамлета.

Здається, — ти море розгойдане, пристрасне,

У хвилях твоїх малахітові відблиски

І жодного натяку шквального вітру,

Шторму чи бурі, все начисто синьо

На видноколі. Але не повірю я

Надуманим поглядам любощів, радості.

Ніколи я мабуть не матиму певності

Чи сковує талія біль Офелії.

01.07.2022

...

Володимир Каразуб

Конус світла

Здавалось, що звернути можна гори,

А дії як воскреснув мастодонт.

непрохідні і вужчі стали нори

А мріями стає і горизонт.

І плутають дорогу різні знаки,

шляхи злились в суцільне гирло,

Наш розум, він же для окраси,

а душу розірвати бридко.

і наче час, ну точно конус світла

прямує швидко, не переженеш

його кордони і границі,

бо швидкість світла наче як без меж.

А що як вдасться світло перегнати?

Чи зможе рухатись те прямо й далі,

Бо як воно візьме й поверне,

і темнота огорне майже.. все?

Та наче фізика тут зовсім неважлива,

А як поглянеш ти, як зрозумієш час,

То стане нецікавою молитва,

Бо задля чого ти її вивчав?

...

Citrus _S_M

паслися коні уночі...

1.

у зоряну ніч...

тепла ніч і сяють зорі.

шелестить у травах вітер...

раптом як у полі коні

заіржуть на пасовищі!

і духмяну конюшину

перемнуть нестримним скоком

та й умчаться в різні боки

коні в полі від луни,

лине що з того іржання.

але всіх...усіх зберемо

до одного струнконогих

і, щасливі, біля огнища замрем,

замилуємся на іскри,

що злітають вгору бистрі

і згасають наче зорі

поза обрієм у мрії...

тільки впевнений - я знаю! -

те, що обрію немає.

є лише ці коні, поле,

вітер, полум'я і я...

і - звичайно ж! - бульба також,

що печеться,

що лежить в жаринах жовтих,

в сітці присок золотій...

острів наш повільно суне

крізь простори неозорі.

дід, цвіркунчик невмирущий

сторожує всесвіт мій...

2.

...у ніч дощову.

ніч ця - таш.

ні тобі лун.

гля, погля -

онде там клус!

сон йде геть.

хрума ніч кінь.

мжи спад в із.

в хлані бризк... - тінь!

зніт знов ник -

жаху знак, див.

лунь - крик тьми.

лусту вкрив дим.

ріж, не їж

хліба кус в ніч -

світ од ватр

в звіра лик. ич,

як свій мент

татам жде жас -

вбий, вціль в ю,

поки є час.

тут лиш ти

і вогню тріск,

ніч без рун,

темінь, степ, ліс.

кинь ніж в тінь! -

втоне олжа.

кущ не звір.

гуком ллє мжа -

том та дрож,

шурхіт як рик.

спи собі,

привід бо зник.

...хай вмре ляк,

прийде най сон

аж щоб до

явлення лон.

зак ліг дим,

звіялась пря.

спи со-бі,

скоро зо-ря...

...

Ем Скитаній

Дощ

І знову дощ, і знову плаче небо

Змиваючи з землі ранковий сон.

Можливо саме зараз це і треба:

Почути звук краплинок в унісон.

І знову дощ, знов кришталеві краплі,

Спускаються на землю раз у раз.

Одна м'якою лапкою впаде в долоні жадні,

А інша барабанить розбиваючись об час.

І знову дощ, симфонія іскриста

Що вперто розтинає дзвінкої тиші шум.

І знову дощ, і знову вода чиста

За мить забрала з розуму сто дум.

І знову дощ, і знову плаче злива

І з серця вимиває сто тривог.

Сміється у саду засохла слива,

Бо хоче ще напитися за двох.

І знову дощ, і знову все погане

Змивається квапливо у цей час.

Вже незабаром світлий, ясний день настане,

Бо кожен дощ дарує сонцю новий шанс.

#Ольга_Довженко

#Поезія_2023

...

ОЛЬГА ДОВЖЕНКО

Загиблому герою присвячено

Слава тобі, вільний, світлий герою!

Шану і честь віддаю.

Ти затулив канонаду собою,

Тепер ти уже у раю…

Ще такий молодий, іще б жити й радіти

Приходу весни, щастю, дню.

Сім'ю завести, народить милих діток,

І втілити мрію свою.

Ще б мати світанки, яскраві моменти

І безліч щасливих тривог.

Та станеш навіки для нас монументом,

Розрізавши серце на двох.

Слава тобі, наш загиблий герою!

Вклонюся тобі до землі.

Ти наш присмак миру з'єднав із журбою,

Лишившись в серцях назавжди.

...

ОЛЬГА ДОВЖЕНКО

Мама-Нічка

Сховалось Сонце

І вийшла мати-Нічка.

Вона котила місяць по горі.

За нею розсипалась дивна стрічка

І хмари на собі несли її.

Прийшла вже ніч,

Настала мертва тиша.

Не чути ані криків й нарікань,

І спокоєм вона усіх колише,

Й забира всіх сиріток без вагань.

Скажи мені,

О люба мати-Нічка,

Чому життя так сповнене страждань?

Чому завжди бракує нам любові?

Чому існує вбивство без вагань?

Сумує Ніч,

Колишачи дитину.

У неї більш нікого вже нема.

І всі ми бачили ось цю картину,

І ця дитина нашою була

...

Marta Sova

Оля

Жовтим, червоним

Вимощені палітурки книг,

Обтягнуті коленкором

Словом,

Стільки

Вмістили в собі імен,

Під такою товщею

Болю, стільки,

Що розгорнута книга

Вигнувши свій каптал

До брови подібна твоєї Олю.

Чи можливо око, нагадує,

Спустошений погляд

Дуг

Або натяк стегна

Його контур осяяний місяцем,

Що,

Коли говорити відверто

То твій поцілунок губ

Овали в апломбі півкола

Й гаряче лоно

Виникають в уяві

Кольором пам'яті,

Там

Де слухаю шелест твоїх сторінок

Мов голос.

Послухай, хіба говорити мені

До лиця

Про ніч, чи про віденське крісло,

Плаття.

Боже, Олю

Вислухай, не від пристрасті

Горять серця

Та швидше згорають

Від неї

Падають,

Вкрай божеволіють,

Я

Ніколи не клявся тобі в любові

Коли обіймав,

І ти

В обіймах

Мені не клялася,

Словом,

Ні тілом своїм, ні іменем

І тому,

Безболісно записую

Твоє ім'я

Що легко читається

Спогадом у моєму.

Ти скажеш — іронія,

Книги — забавка і пил.

Свіжість неба столітньої давності.

Задихається

Автор,

Між старими форзацами,

Переконати тебе не зміг

У тому, що ти перевірила

Власними засобами.

Ах, Олю,

Юна

Фріно моя

Любов —

Велика форма,

Якою усі обмануті

Знай,

З тебе

Зриватимуть одяг

Відкинувши геть його

Аби доказати неправдоподібність

Калокагатії.

І нехай.

Ти будеш не першою.

Не читаючи більше книг,

Сторінки твого тіла

Доступні рукам, —

У волосся

Вплітаються пальці

Чужинців.

Ти кажеш, плати, —

І платять вони

За сарказм,

За твою любов,

За біль,

І за

Неможливість щастя.

14.02.2022

...

Володимир Каразуб

миттєвості літа...

* * *

в літній день із розбігу

в щасті

як пірнути у води

хвильні

і зректися всього

пропасти

заблукати у хвилях

вільний

дотягнутись до чайки

поруч

мов до мрії торкнутись

треба

у безодності світлій

моря

під безмежністю синій

неба

і гребти в забутті

у морі

крізь розхитані хмари

гори

що у піні вершин

розламні...

* * *

у минулості садом

сонним

наче краплі роки

пролиті

відшукати лиш полиск

сонця

чи то блискавки крихкість

миті...

* * *

а у морі гра рибок

зграя

і дельфіни танцюють

бистрі

і по днищу бокують

краби

і медузи над ними

виснуть

а у небі зависла

чайка

і гукає до мрії

дзвінко

і під сонцем дрижить

у сяйві

мов від хвилі морська

перлинка...

...

Ем Скитаній

Запах моря

Губи довкола шерехатої кісточки язика.

Персик спогадів, напоєні трепетом щоки,

Корали поцілунків, жага океану, зорана китовим плавником.

Запах моря.

Чи чуєш?

Чуєш.

Чуєш.

Шумовиння лоскоче тобі стопи.

Ти стоїш босоніж на м'якому піску.

Але провалюєшся в приховану за часом траву,

У світанок скроплений росою,

В прохолоду затінку,

У комору парканних тіней,

Дихаєш осінню, віхолою, люттю,

І пробуджуєшся від пролісків неба,

Вбираючи повінь юності

Губ довкола шерехатої кісточки язика.

15.08.2022

...

Володимир Каразуб

Сойки

Ти будеш сміятися з рим:

Впівоберта, тихо, незримо,

Стримуючись,

Щоб не сполохати сойок в саду

Який,

Ніколи не стане для тебе настільки

Рідним,

Як для мене чужим

Став погляд

Твоїх безкінечних, за обрій,

Людських володінь.

Розполохала.

Не втрималась.

Відкрито і в повен зріст,

Заявила, що звісно ж

Ті сойки тобі не потрібні,

Не рівня тобі, що відверто

Поблизу ліс

В якому тих сойок до біса,

Що можна померти

Від їхнього співу

Задарма

Коли б хто хотів.

Мені до вподоби твій гонор

І переполох,

Манірні повадки розгойданих

Стегон, навмисно

Тріщання лайливого слова

Негаданого, твого

Що гарцює неначе

Розірване пишне намисто.

Насправді.

У тебе свій всесвіт

Свій поклик, відкрита душа,

Поезія роду — мільйони садів

Садоводів, сойок,

І тільки один,

Що тебе повертає назад

До саду колись

Розполоханого.

Тобою.

17.08.2022

...

Володимир Каразуб

Цей світ

Цей світ без тебе –

не світ,

а велика куля,

що тримає

на своїй поверхні

незліченну

кількість живих організмів,

найпідліший з яких –

людина,

і крутить

довкола Сонця.

Цей світ без тебе –

холодна пустка,

що єдиним

вцілілим оком Місяця

зігрівається

в обіймах ночі.

Цей світ без тебе

сумний і невеселий,

мов птаха,

що втратила

голос і крила.

Цей світ без тебе

не вартий

ламаного гроша,

але ти в ньому є –

і він

прекрасний...

...

Назар Скалюк (Марко Войт)
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8447читачів
83527коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: