Сонет тонкостанних

Позбудься струн, уяви, усього

Що у тобі тремтливе й тонкостанне,

Хай небо світлочоле темним стане,

І стоколірні сни до одного.

Хай хмари в'ються зморені кругом,

І місяць бляклий більше чверті тане,

Твоя епоха тонкошкірих ранить,

І обпікає вибухлий вогонь

Війни. Прийди до тих хто розуміє власні:

Життя, любов; як місяць привикай

Світити сяйвом литого від сонця,

І сон міцний змінить твоє безсоння,

Немов небес торкнулася рука

Нічних химер до зір, і зорі згасли.

28.11.2021