💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛

Електронні книги / Поезія (5850)

Лист із бутилки

Ну, що сказати тобі чого ти не знаєш досі?

На рифах мої кораблі і Лахеса розбита на носі.

Мені полюбився трюм і запах дубової бочки,

Не смакує давно ізюм та й сидіти доводиться мовчки.

Мабуть чайки також мовчать і подохли без риб пелікани,

Роздерті вітрила та щогли риплять, і вітер піною горланить.

Там сонце на палубі верхній гарцює по брусах, кормі,

Душі безвітрильній і мертвій сидіти у винній тюрмі.

Роздивився, - не густо провізії, і майже немає запасів води,

Тож скоро нагрянуть візії, зігниють до зернятка плоди.

Засохнуть старі галеони, як недоладні хрущі,

А тоді привеслують циклони, і грози, і бурі й дощі.

І розтрощать, і втоплять у морі, діряві мої кораблі,

Як юнга, що в трюмі і в горі, топив одинокі жалі.

15.06.2019

...

Володимир Каразуб

Веди мене крізь темний коридор

Веди мене крізь темний коридор,

В чертоги світла, в закулісся п'єси,

Де перспектива сходиться в тунель,

Повз тисячі дверей, що без адреси

Скрегочуть сірим полиском завіс.

В безпечній карті вуличних ролей

Єдина роль не зупиняє поступ.

Листає сторінки чужих дверей,

Великий дурень, але не апостол.

Хитає човен твій схвильована вода,

І зуби з холоду гризуть щербатий місяць,

Існують двері де тебе нема,

І за якими не багато місця.

27.08.2021

...

Володимир Каразуб

Не стримуй гнів

Не стримуй ніколи гніву свого,

А ти думаєш, чому постійно болить голова?

Не стримуй, чуєш, ніколи його,

Бо тоді перетворишся ти у раба

Маленького, підлого, що аж гидко дивитись,

ТАК швидко обличчя змінює він,

Навіть не треба нікому ворушитись

Аби потрапити в його нескінченний загін.

Не треба тримати все це в собі

Це може погано для тебе кінчитись,

Краще кричи, щоб побачили всі,

Що тиша ніколи не може вершитись.

Стукай в пориві кулаками о стіну,

Аби почула вона твої відчуття,

Щоби не впала ти у велику прірву,

Де нікому не важливі твої почуття.

Кажи про них, будь голосною та злою,

Щоб всі почули, що відчуваєш насправді,

Щоб всі знали, що ти вмієш бути собою,

Щоб всі знали, які ти вмієш складати тиради.

Тож не цурайся гніву свого,

Показуй його тим гидкий людям,

Котрі хотіли викликати у тебе його,

Щоб знали, що займаються вони повним безглуздям.

...

Безсонова Марія

Туман над озером, туман

Туман над озером, туман,

І лебеді летять над плесом,

І листя зірване летить, -

Летить, як вітер без адреси.

Летить над озером летить.

Здимають грудь рожеву хмари

І заглядають крізь туман

У плесо озера, і тягнуть

Кошлаті відблиски примар.

І все вдивляється, і все

В холоднім подиху світання

Шукає спосіб, щоб себе

Відбити в дзеркалі вростання.

Як хмари в озері небес.

Як лебеді, як ти, як вітер,

Як те, що він знаходить вихід -

Зірвавши листя і тебе.

24.10.2021

...

Володимир Каразуб

Перший ковток кави після війни

Усе, що тобі залишилося нині зі слів

Це «дякую» стихшене та «нарешті».

Ранкові новини сповнені радісних сліз,

Вже не бомби та обстріли, ще не арешти.

Настала мить спокою та прийняття.

Солодке з гірким змішалося у бокалі.

«Війна скінчилась» - на кінчику язика.

Все інше зараз - болюча кривава пам‘ять.

Ти ставиш чайник, заварюєш каву у кружці.

Завтра підеш за джезвою та зерном,

Купиш у формі лисиці кумедну подушку,

Та ще як давно хотіла - срібний кулон.

Завтра ти скажеш - привіт, знову мирне життя,

Давай будуватися заново, ще міцніше.

Сьогодні - ти пам‘ять - знекровлена та жива,

І кава розчинна холоне, й ніхто ще не пише.

...

Ірина Руденко

Пора припиняти!

ПОРА ПРИПИНЯТИ!

Не потрібне звання Героя.

Не потрібно багато грошЕй.

Краще б любий залишив зброю,

Бо життя - це найбільший трофей.

Тата діти й дружина чекають,

І батьки вже стужилися дуже.

Всі ж бо вірять і добре знають:

Переможем, бо дуже мужні.

Та вже ліпше домовитись якось,

Щоб закінчити постріли люті,

Щоб серця вже у нас не стискались,

Щоб тривалий закІнчився лютий.

Тож давайте дійдЕмо вже згоди:

Це не треба ні вашим, ні нашим!

Місяці хай - за станом природи,

А життя хай для всіх стане кращим!

...

Людмила Кирієнко

Віщі сни з четверга на п'ятницю

Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.

Віщі сни з четверга на п'ятницю

Лягають іще нерозваженим тягарем

Нічної мари, пропасницею, -

заразивши серце.

А тому,

Розпускай на слова, все, що зв’язане.

Срібні нитки,

розчини грузним мороком ночі

у сплав амальгами.

На плоскість дзеркал,

чорні,

чорні

зіллються рядки,

Притисши тобі відзеркаленим

місячним каменем,

Скажене дрижання пустої, як ніч,

мари.

18.08.2020

...

Володимир Каразуб

Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро

Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро,

Забувши про світ навколишній… погляд не в силі,

Про біль кричати. Такий непорушний спокій -

Тривожний, щасливий,

Що позаду, спинившись, прохожий,

Тривожність ще більше підсилює.

Чи то прикували до себе граційні лебеді?

Чорні цятки качок, що викльовують зверху водорості?!

Що погляд її незворушує й тендітна дівчинка,

Що котиться з поскрипом шприх на велосипеді.

Можливо вона розчиналась у водах молодості?

Пригадала гуляння алеями, кохання своє, кокетство,

Чи може на дно залягають свинцеві помисли,

Що повз пролетіли любов, життя, мистецтво.

Що забуті поети в розгойданих ночах поспіхом,

Під склепінням осіннього неба у водах втоплені,

І тільки сьогодні, їх душі почулись з озера,

Що їх голоса під намулом лежать, переповнені

Вчорашнім відчаєм.

Ах, плюнути б їй на холод, у воду звільнити кинутись,

Як є, у пальто, розполохавши білих лебедів,

Та осінь холодна, та й сором, до слова, стримує.

До того ж уява завжди перебільшує з трепетом.

Немає нікого, нічого на тому дні.

Вона стрепенулась. Нікого, нічого - напевно.

«Направду, прекрасні осінні, холодні дні», - сказала вона,

і додала, - та білі лебеді».

23.09.2020

...

Володимир Каразуб

Холодна любов

Безсонна ніч

Та сонний день.

Безжальний вечір

Та чистий ранок.

Вода гаряча,

Підлога зимна.

Зігріті руки,

Змерзле серце.

Холодний доторк

Льодяних пальців

Пронизав тіло

Впоперек.

Замерзло серце,

Таке гаряче

Вмить втратило

Любов...

Палка любов,

Яка горіла

У тому серці -

Загасилась

Її холодним

Доторком.

Щоб так любити -

Треба вміти,

Треба бажати,

Все кидати.

Розумна точність,

Виваженість,

Схема рухів,

Контроль.

Нічого гірше

Для любові,

Ніж чистий розум.

Щоб кинутись

У вир чуттів -

Треба відваги.

Щоб відчувати -

Треба відпустити

Реальність.

...

Сон-Ява

Коли в мовчанні губ твоїх

Коли в мовчанні губ твоїх

Підкреслене звучання тиші,

Злий погляд серце застеріг, -

Закреслить все, що я напишу.

Закреслить біль в звучанні рим,

Заплющить страх на чорну риску

І все розвіється, як дим,

І пустота підступить близько

З твоїх закреслених картин.

26.03.2019

...

Володимир Каразуб

Печальний лицар

Бреде повз нас сумний, безкровний лицар,

Об землю б’ється отупілий меч,

Примарилось йому одне обличчя,

Подібне до примар його предтеч.

Ця Дама давня бранка менестрелів,

Трувер її оспівував красу,

Дарма, що більше за солодкі трелі,

Спізнати не доводилось йому.

Гряде в старих, розбитих обладунках,

Прекрасна Дама зникла, як на зло,

О, жертви куртуазних поцілунків!

Яких ніколи й толком не було.

Від ніг упала тінь середньовіччя,

Упершись головою в горизонт,

Таких тепер у кожному сторіччі, -

На тисячу Фолькетів – Вентадорн.

Бреде, піднявши догори забрало,

Скрипить давно іржавий сабатон,

А герб на грудях вицвів і постала,

Не роза, а трояндовий бутон.

10.06.2019

...

Володимир Каразуб

Україно моя

Україно моя, ще учора ти спала,

Усміхаючись в сні, як оте немовля.

А сьогодні війна, наче вихор, здійняла

Усі мрії твої, й застогнала земля.

Ти раділа життю, з дітьми бігала полем,

Їх за руку вела в перший клас з Букварем.

А сьогодні ти стогнеш, вмиваєшся болем,

Коли діти питають: "Сьогодні помрем?"

Україно моя, ти фату поправляла,

Наречених вела у новий небосхил.

А тепер твоя квітка надії зівʼяла,

Бо майбутнє твоє – в лапах братських могил.

Ти щаслива була, ти молилася Богу,

Як ніхто і ніде, ти співала пісні...

Ти благаєш тепер про швидку перемогу,

Проливаєш щодня свої сльози рясні.

Україно, тримайся за Бога, рідненька.

Твої рани пройдуть, ворог зброю складе.

Ти радітимеш миру, як діти маленькі,

Ти ще будеш щасливою, сонце зійде.

04.04.2022

...

Сергій Степанюк

Різдвяний подарунок

Війна, воюють дві держави,

Снаряди від гармат ревуть,

Вогні осяюють заставу,

А кулі бруд окопів рвуть.

Був вечір, лиш поодиноко

Відлуння пострілів гуло,

І раптом вигук із окопів:

Все! Перемир’я в нас! Різдво!

Всі відпочинку так чекали,

Бо втома в грудях аж кричить.

Із рук гвинтівки випадали,

Заснути б зараз хоч на мить.

Ось ранок сонечком засяяв,

Прийшла смішна ідея враз

Одній з сторін, що воювали, –

Прикрасити святковий час.

Старенький чобіт відшукали,

Напхали брудом і багном.

І подарунок підписали:

«Ми вас вітаємо з Різдвом!»

Солдат, який був найсильнішим,

Пожбурив чобіт ворогам.

Над полем бою пролетівши,

В окоп ворожий той упав.

Закинули й забули, схоже,

Про витівки свої пусті.

Але зненацька чобіт той же 

До них в окоп назад влетів.

Та що це? Він немовби сяє,

Начищений до блиску вже.

І бруду в нім тепер немає,

Цукерки й яблука лише.

Вгорі ж записка виглядає,

На ній слова без зайвих фраз:

«Дарує кожен те, що має!

Вітаємо з Різдвом і вас!» 

Історія таки цікава,

Та в мене запитання є:

Як ми вирішуємо справи

З любов'ю, що Господь дає?

Адже Він любить нас безмежно,

Ми маємо любов Творця.

Але ділитися належно

Не вміємо ми до кінця.

Любити маємо до віку,

Любити всіх і повсякчас.

Любити маємо, як діти,

Так, як Христос любив всіх нас.

08.08.2020

...

Сергій Степанюк

Муст

Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого.

Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи,

Що на грузному схилі їх черепа; бивнями й хоботом,

Чорним поглядом ярості в тучах являлись слони.

В дикім буйстві атраменту неба, дрижанні небесному,

Одержимі безумством. Пилюкою хмарився біг,

Легіон знавіснілого серця природньо-тілесного,

Був знищений тигр тоді і розтоптаний в смерть носоріг.

Там скажене гудіння трембіт бушувало з литаврами,

Коліна вдарялись, трощилися лобні кістки,

Так були убиті слони у війні з мінотаврами,

Що силу безумства, як образ взяли на щити.

27.05.2019

...

Володимир Каразуб
18+

Крути, прокручуй та намотуй на вус

Мені кажуть:

Крути, прокручуй та намотуй на вус:

"Таких, як ти, багато.

Ви усі замінні гвинтики

Великої системи "

Якщо щось болить,

Ми видамо лікарняний,

А то бачимо, що ти збився

Із правильного шляху

Якщо твій метал перегрівся -

Відпочинок за кошт держави.

Бачиш, як ми тебе любимо,

А ти чому нас не поважаєш?

Ми ж даємо тобі роботу

Кожного дня,

Тож:

Крути, прокручуй та намотуй на вус.

Мені просто потрібно перепочити,

Мені потрібно вибрати менше зло,

Мені треба вірити у вибір.

Факт виборів вражає -

Демократія мать її.

Взагалі необхідно вірити,

Повірити їй.

Свобода слова,

Совісті,

Чому всі безсовісні?

Хай буде так, як вони говорять:

Крутити, прокручувати та намотувати

на вус.

Вони ж старші.

Кажуть, що розумніші,

Їхні титули звучать,

У мене навіть немає імені.

Крути, прокручуй та намотуй на вус:

В тебе є бейдж,

на ньому порядковий номер.

Ти - набір цифер,

Згенеровані випадкові символи,

Працюй у поті чола.

Я відчуваю,

Що застряг.

Я стою на місці,

Хоч і

Кручу, верчу та намотую

Все більше і більше.

Я, немов Круть чи то Верть

з однойменної казки,

Але чомусь мені не солодко,

Життя не казка й не шокалад.

З мене досить,

Потрібно спинитися,

Досить

Крутити, прокручувати та намотувати

на вус.

10.03.

2023

© Богдан Кухта

...

Богдан Кухта

Довгождане літо

Ось і настало довгождане літо

І усі погані спогади й турботи змито.

Це пора радості, це сонце в небесах,

Це яскравий блиск в очах.

Життя сповнене безліччю випробувань,

Але літо прекрасне віддає нам свою дань,

Дає щастя, оптимізм й нову спробу

І подорожей нових кожного літа знову.

Приголомшливе літо таке для людей дороге,

Тому що усі знають: воно знову і знову прийде

І закружляє у вирі пригод,

У танці приємних турбот

У відчутті яскравість затуманить голову

І буде ще довго варте найкращого спомину.

Літо- період нових відкриттів і змін феєричних

І літо переливає барвами кольорів незвичних

І закликає скуштувати плодів свіжих,

Відчути солод соків їхніх ніжних!

...

Діана Гобой

Тріснув келих кришталевий

Тріснув келих кришталевий,

І кривавою сльозою

долу скапує вино.

По краплинці, неквапливо,

Ще далеко з ґанджем дно.

По краплинці – мрій наївність,

І фіалок аромат,

Пелюстково-майська ніжність,

І серпневий зорепад.

Ігри в піжмурки з Амуром,

Серця зраненого біль,

Темно-синій саван туги,

І місточок із надій...

По краплинці, неквапливо,

Через шпарочку у склі

Витіка найбільше диво,

Спогад лишиться на дні.

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Предмети

В цих синкретичних таблицях останніх часів,

В предметах кімнат, що куйовдять й задурюють голову

Ти перечитуєш заново сотню разів,

Пихате майбутнє тихим і здавленим голосом.

В портретах минулих тасуєш холодні зразки,

Обрядами вщерть примітивними, дивними танцями,

У передпокої співаючи, пальцем руки

Гортаючи пил інкрустований срібними тацями.

Подібно коли в смітнику ти шукав капіляр,

А промивши сплітав, брелок прозорої рибки,

Заради забави. Признайся відверто, ну що тобі той Абеляр?

І що Елоїза? І їх листування потерте, і тобі непідсильне, дике.

І навіть коли оголосиш, як хресний похід

Шукаючи в зав’язях літер любовну відвертість,

Проголосивши серця, що страждають від бід, —

Усе, що проявить голос – твою непричетність.

І твій корабель, що постійно збирає пил,

На підвіконні, ніколи не пуститься милями,

Усе, що подує — це подих, щоб з жовтих вітрил

Зігнати пилюку, моделі не бігти за хвилями.

І весь твій надуманий погляд з прочитаних книг,

Застряглі осколки між яснами слів — афоризмами,

Ти ж не зможеш, насправді, первісне вирвати з них,

Тобі доведеться в кімнаті безсилля визнати.

І страшно коли лихоманкою виступить ліс,

Обступить стіною високою, здовженим конусом,

І здушить перина уяви панічний навіс,

Коли від жахіття уражений випитим голосом.

І ось над тобою портрети і люстри висять,

Тонке ж простирадло здається на дотик двотомником,

І давні, первісні перекази ночі страшать.

О бійся почути і стати їх вірним паломником!

30.07.2019

...

Володимир Каразуб

Вирвані сторінки

Посічений зливою простір. Портик.

Над портиком небо і сонце в контурі,

Дрімає під сонцем осіння готика

Лісу,

І люди, забуті в своїй неволі

Стоять.

Жовтень читає свою новелу, —

Голосом сірим у водостоках,

І каркання ворона над верхів'ям

Сосен

Довершує вічно сумний

Солілоквій.

Так наче в кімнаті розкидані речі, —

Нічим не пов'язані віддихи осені,

В пісні дощу. А опісля — картеччю

В небо зривається зграя сполоханих

Птахів.

Холодно. Жовтень. Дороги калюжаться,

Казиться вітер і сонце казиться.

День, що минає обвитий тугою,

Лягає на землю чіпкою сажею.

От-от листопад.

24.09.2021

...

Володимир Каразуб

Повернись

Повернися до мене на світанку, коли у серці знову буде весна.

Я прожила без тебе безліч ранків, чекаючи на твого здвінка

Напиши мені хоч два звичних слова: "Я живий" й смайлик про любов.

Вічність чекати я готова, обіцяй що будеш зі мною знов.

Пити каву на нашому балконі й обіймати ніжно, як ніхто.

Зустрічати з квітами на пероні й кутати мене в своє пальто.

Мріяти про час, де нас вже троє та вигадувати йому ім'я.

Хочу щастя - щастя лиш з тобою. Пам'ятай, навіки лиш твоя.

...

Анна Жембровська

Пробʼє година, коли все скінчиться

Пробʼє година, коли все скінчиться,

І земля стане порожнечею.

Коли ми розвіємося під теплим вітром,

Сонце змахне нам прощальний мах,

Темряво огорне нас сонною пеленою,

І всесвіт відправиться у дальній політ.

І ляжемо ми спати у вічний сон.

...

Айлін Руж

Захід сонця

... Пурпуровим вітрилом

Захід в ніч прямував,

Фіолетові крила

Вечір ночі чіпляв,

Наскладав зірок в кошіль,

В душі смутком проріс,

Місяць з сховку виносив,

Шепотів до беріз.

Так хотілось підслухать...

Може знає шептун,

В які двері постукать,

Де живе той чаклун,

Що загорне у мрію

Кожну хвильку буття

Мрія зростить надію

Й звеселиться життя...

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Мара

Люба мóя, хто ж ти є така?

Які ж ти чари використовуєш на сóбі?

Навіщо ж ти затягла мене,

В свої пекельно липкі обійми втоми?

Кожний твій цілунок, поставлений на мóїй шкірі,

Залишив опіки тяжкі.

А твóя усмішка п'яняща,

Постійно відлунюється ехом в голові.

Ти не казала жодних фраз,

Загалом вони й не були потрібні.

Я прислухалась до твоїх відраз,

Бо тільки вони вказували на те, що слід не робити.

Якщо чесно зізнаватись тобі,

То мене не зачепила твоя вистава.

Але вона буде з'являтись мені

Як похмура і сірувата примара.

Моя кров вже давно застигла на місці.

Твої сценарії теж не поворухнули її.

Я хотіла лише трохи відзеркалити твóї

Життєві монотонні мелодії.

...

Вікторія Сиволап

Сум

Іноді, коли я відчуваю твій сум,

Хочу втекти з цього місця назавжди.

Знаходячись в полоні нав'язливих дум,

Хочеться почути частинку правди.

Ти вбиваєш своїми словами,

Які залишаються в моїй голові.

Але я знаю тепер що робити ночами,

Коли з вікна видно лише ліхтарі.

Я розумію, що все сказане було несерйозно,

Але все ж це залишило слід,

Який згодом відіб'ється морозно

У той самий, начебто звичайний обід.

...

Вікторія Сиволап

Брехня

Це дійсно усе скінчиться?

Ти правду кажеш чи ні?

Вони дійсно усі прокинуться,

Чи все ж потонуть в болоті пітьми?

А якщо все буде не так?

Не так, як кажуть в новинах.

Чи дійсно ти зможеш знайти,

Моє серце у самих глибинах?

Ти дійсно віриш у себе?

Скажи мені "так" або "ні".

Але перед тим ти подумай

І не бреши в першу чергу собі.

Я знаю, що зможу стерпіти,

Ці ночі з цигаркою у руці.

Але чи зможеш ти спокійно жити,

Збрехавши хоч раз на цьому місці?

...

Вікторія Сиволап

...

Ти , скажений психопате!

Людожер кривавий! Кат дітей!

Чи твоє життя щось варте?!

Скільки вбив невинних ти людей!

Ти вже проклятий на сьоме покоління!

Як і вся москальськая орда!

В тебе замість серця лиш каміння,

Ти-солдат диявола з кремля.

Ти прийшов із гордістю топтати

Землю, що належала мені!

Матері моїй, сестрі і брату,

Українській будь-якій сім'ї!

Ти -свиня кацапської породи!

Скоро в цій землі і проростеш!

Українці гинуть за свою свободу !

Ти ж, москаль , бур'яном зацвітеш!

...

Ольга Ворона

Музей комах

Природа ховає в бурштин комах,

А люди несуть бурштин у музей,

І декотрі з них в поетичних рядках

Пишуть про вирок жіночих очей.

І ті, що по лісі блукають, і ті,

Що мають для слова янтар із грудей,

Вірять, у Того, хто любить вірші,

Збираючи душі своїх людей.

05.10.2021

...

Володимир Каразуб

Мелодія чистоти

Моя весна розквітла простотою,

Із шафи зникли епатаж і нагота.

В фаворі лиш розмови із Тобою,

Не вабить більше балакуча пустота.

В мені класична музика лунає,

Не актуальні макіяж і срамота.

Ніхто мелодій струн душі не знає,

Які навіяла небесна висота.

Я кожну нотку надсилаю в небо,

Щоби раділи співу янголи твої...

Всіх закликаю, Господи, до тебе!

Єдиної твердині на ламкій землі.

© Ірися Ластівка (березень 2023 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

Мово моя, рідна Україно

Verse 1:

Мово моя, рідна Україно,

Ти дзвінко лунаєш у серці моїм.

Твої звуки чарують світ,

Бо ти - найкраща мова на світі.

Chorus:

Українська мова - моя мрія,

Моя краса і святиня.

Ти звучиш ніжно, мов кохання,

І надією серце сповнюєш.

Verse 2:

Твої слова - ніжні й мелодійні,

Звучать у кожній душі українській.

Ти мовчки підказуєш нам дорогу,

І завжди вірна залишаєшся богу.

Chorus:

Українська мова - моя мрія,

Моя краса і святиня.

Ти звучиш ніжно, мов кохання,

І надією серце сповнюєш.

Verse 3:

Мово моя, не згасай в серці нашім,

І не забудь, що ти - наша слава.

Ти наша культура і історія,

І кожне слово - частинка душі нашої.

Chorus:

Українська мова - моя мрія,

Моя краса і святиня.

Ти звучиш ніжно, мов кохання,

І надією серце сповнюєш.

Outro:

Мово моя, рідна Україно,

Завжди будь нам на радість і тепло.

І нехай на твоїх крилах пролітає

Кожна наша мрія і бажання молодії.

...

Божен Воля

Українська дівчина - моя зірка

Verse 1:

Українська дівчина - моя зірка,

Вона моє все, і я знаю, вона така.

Та серце її полонила інша,

І я не знаю, що робити я.

Chorus:

Бо кохання - це як квіти на полі,

Вони з'являються і розквітають лиш одній душі.

Якби знайшов я відповідь на запитання мої,

Я більше не втрачав своєї красуні.

Verse 2:

Вона така прекрасна, моя дівчина,

Що від неї очі відводить не можу я.

Але її кохання належить іншій,

І мені здається, що це більш ніж мука.

Chorus:

Бо кохання - це як квіти на полі,

Вони з'являються і розквітають лиш одній душі.

Якби знайшов я відповідь на запитання мої,

Я більше не втрачав своєї красуні.

Verse 3:

Я не знаю, що зроблю, якщо втрачу її,

Бо вона - моє життя і душа моя.

Та якщо вона щаслива з іншою,

Я хочу бути її другом завжди.

Chorus:

Бо кохання - це як квіти на полі,

Вони з'являються і розквітають лиш одній душі.

Якби знайшов я відповідь на запитання мої,

Я більше не втрачав своєї красуні.

Outro:

Так, кохання - це як квіти на полі,

Вони з'являються і розквітають лиш одній душі.

Я хочу бути чесним і вірним їй завжди,

І якби вона зі мною, як зірка зійшла б на небі.

...

Божен Воля

В очах її – ночі

В очах її – ночі, в очах її – спиці,

і в’яжуть тумани забутих старин.

Герої приходять, героям не спиться,

герої зникають усі, як один

в її темних косах, і в чорних зіницях,

ідуть чередою та просять вони:

- Поглянь же, кохана, на змучені лиця,

і щастя, забутим, назад поверни.

І чується голос, і чується – злиться:

- Забула героїв, про лицарів я.

Забудьте про мене, хай інша насниться,

хай інша дарує вам ваше життя.

В очах її – ночі, в очах її – спиці,

і в’яжуть тумани забутих старин.

Герої приходять, героям не спиться,

герої зникають усі, як один.

06.07.2020

...

Володимир Каразуб

Божа воля

Дві треті ночі я не спав,

Тебе чекав,

І мрії я плекав.

Думав що прийдеш,

В гості заглянеш,

Але не прийшла,

Та не біда,

Коня я осідлав,

І до тебе помчав.

Пишна й величава,

Ти мене чекала,

Мов знала що прийду,

Саму не залишу.

Приїхав не дарма,

Бо рада ти була,

Бо коли глянув я на тебе,

Мов сонце засіяла,

Посмішка твоя.

Біля порогу ти мене стрічала

І так ніжно цілувала.

Ти як квітка розцвітаєш,

Коли мене зустрічаєш.

Цвіт ти пахощів моїх,

Мій Ангел, моя втіха

Красуня в тучі,

Ти моя гучи.

Моя! Ти тільки моя,

Без тебе життя мені нема.

Сяйво ночі,

Осяйнуло твої очі,

І Боже те здійснилось,

Як судилось,

Нам кохання відкрилось,

І зрозуміли ти і я

Як палко ми Коха.

Кохання те взаємне

І послання не даремне.

Божа воля їх звела

І кохання їм дала

Тож доля їх така

Бути разом навіка.

...

Діана Гобой

Я слухаю...

Я слухаю.

Струмить весна.

Іконна вись вбирає повінь.

Ще мало-мало до любові.

Ще ніч одна.

Я слухаю мовчання мли.

Таке воно фортепіанне.

З Великих лине океанів:

Курли...

Курли...

Я допиваю каберне.

І видихаю повні груди.

Весна щасливих дуже любить.

То ж і мене!

Я слухаю...

...

Тетяна Волошина

Тарасу Шевченку до 200-річного ювілею

Ти був сином свого народу,

Ти ішов, як Пророк по землі.

Ти народу цього незгоди,

Наче хрест, взяв на плечі свої.

Твоя кобза рядками грала,

Про Народ твій – зневажено-гордий.

Твоє серце з туги вмирало

За Вкраїни твоєї недолі.

Твої думи хранителі стали –

Та й на сотні – на тисячі літ!

І щоб ми по світах не блукали

– В серці маємо твій Заповіт.

...

Світлана Патра
16+

Андрій

Пристрасть палає,

Розум спопеляє,

Життя відбирає,

Мову віднімає.

Без тебе раю не маю,

Ох, як палко кохаю,

Що й на світі все забуваю,

Як в твоїх обіймах буваю.

Кохання твоє,

Все що в мене є.

Щохвилини казатиму,

Що кращого ніж ти я не знатиму.

Андрюшечка,

Моя душечка.

Очі твої щасливі,

Такі мрійливі.

Голос твій манить,

П*янко дурманить.

Руки обнімають

Серце проймають.

Губи палкі, ніжні

Мов троянди підсніжні.

Ох, Андрій,

Жіночих сердець ти крадій.

Твої ласки проймають

І душу тримають,

Не відпускають.

В полоні ласки,

Дивної казки.

Згораю, палаю,

В ласці потопаю.

Чари твої неземні,

Очі твої чарівні,

Богом даний мені.

...

Діана Гобой

Ієрогліфи весни

Рондель

Чи може хто повідати мені,

Чому пишу щоночі вірші білі?

Зима вже поступається весні,

Витають небом хмари сполотнілі.

Хоч брості верб стримлять набубнявілі,

В них котики ще сплять углибині.

Чи може хто повідати мені,

Чому пишу щоночі вірші білі?

А зранку - кава з присмаком ванілі,

Думки про сон, повіки обважнілі...

Чому ж веселий промінь у вікні

Виводить ієрогліфи чудні?

Чи може хто повідати мені?

...

Наталя Мазур

Слава Україні!

Я конвертую свою лють у донати.

Я затискаю себе у лещата.

Знаю, не досить щоночі казати:

За тих хто помер, і за тих хто в війні.

Я знаю ціну своїх буднів пихатих.

Я майже знаю чому досі живу.

Але я вічно буду сумувати

За тим кому голосу стало сказати…

...

Мар'яна Гінзула

Молитва батька

Старенький батько на колінах

Від серця Господа просив:

"Дай перемогу Україні

І збережи усіх синів!

Синок мій також десь воює,

Ти захисти його в бою.

Нехай лихі ворожі кулі

Солдатів наших оминуть!"

Заснув татусь, і сон побачив -

Всміхається до нього син:

"Спасибі, тату! Ось побачиш,

Додому повернусь живим!"

...

Юлія Забіяка

Коли прийде весна

Весна та прийде чи ще ні,

Але буде точно уві сні,

Пташки співають надворі

І тепло поселяється в моїй душі.

На небі ні хмаринки й сонце усміхається,

Тобі мені і всім щоб радісно і легко було,

Воно у волоссі нашому грається

Й зазиває в небо аби благо на землю зійшло.

Ще зовнішніх ознак нема та відчувається її прихід,

Неначе край усіх бід

І ти знаєш що скоро все оживе,

Тріпоче в очікуванні серденько твоє.

Ти готуєшся зустріти її обіймами,

як свято котре покінчить з війнами

І запанує лад у всім світі,

Немає іншої для цього миті!

...

Діана Гобой

ДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ

Син усівся в тата на колінах

І поглянувши у вічі запитав:

Тату, а для чого людям велич?

Щоби бути пугачом для всіх,

Промовив урочисто тато.

А для чого їм потрібна сила?

Щоб тримати міцно у покорі всіх.

А для чого їм потрібні гроші?

Синку, для забав і для плотських утіх!

Тато злісно сплюнув за поріг.

Татку, а для чого тоді зброя людям,

Коли в них є велич, є і сила, є і гроші?

А щоб здобути цей грааль облуди!

Аби кров гріховна в жилах закипала!

Син був вражений останніми словами.

Потім ще кортіло запитати:

«А для чого розум людям?»

Та лише змахнув рукою, зліз з колін,

І мерщій пішов до мами.

...

Анатолій

Вечір

Вечір місто колише,

Закрадається в кожен дім,

Угамовує гамір тиша,

Розповзається темна синь.

Не спиняють кордони тіла,

Стін немає, немає людей,

Тільки думка росла і міцніла,

І сотала мрію з тіней.

Тільки стукав дощик у вікна

Так, як сотні минулих літ,

Виникали обриси звідтам,

Де буяє між снігом цвіт,

Де минулого крига скресає

І Харон повертає назад,

Хоча течія і не пускає,

Але думки тягне канат…

У долонях горнятко кави,

І так само лопоче дощ,

І мовчання дзвінке між нами,

І зрадливий пальців дрож,

І так само сміливий вечір

Висікає вогонь чуттів…

Тільки холод чомусь по плечах,

І у кріслі ніхто не сидів…

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Весна

Весна тріпоче в радості і брості.

Вітрила білі небозвід напнув,

Кохання всюди грає аж до млості,

Підсніжник перли десь собі здобув.

Доріжка з рясту зазира в майбутнє,

На повні груди дихає весна:

У незабудки вклала незабутнє,

Веселку в косу вправно заплела.

Жонглює легіт пелюстками вишні,

Бузкові грона ширять аромат…

Весна, красуня лагідна і пишна,

Дістала з скрині для усіх принад.

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Правда

Вона рухалась музиці в такт,

Під оглушливі крики сумлінь.

Чужа рука із талії лине униз -

І вона - покірно за ним.

Доверху задирається сукня,

А правда, мов оголене тіло

Дихає тихо поряд із ним.

І на ранок під запах із диму,

Застиглого бренді в стакані -

Сумління нарешті затихнуть,

А разом з ними і він.

...

Анна Коваленко

.....

Нікому не клену, нікого не виню я,

У тім, що є – виною я лиш сам!

За кожен день, що Бог мені дарує

Молитву возношу у Його храм.

Нікого винним ні в чому не роблю,

Бо кожен сам за себе відповість!

Я кожну мить даровану Ним люблю

І вірю, що за все мене простить!

Нікому не бажаю зла ніяким чином,

Хоч хто би як мене в житті не образив.

І хочу бути вірним Йому сином,

Живучи так, як Він нам заповів.

...

Ruslan Barkalov

Тихіше тиші

Сідай. Помовчимо. Тихіше тиші.

Два незнайомці, два фанатики мовчання.

Прощання? Хто сказав, що це прощання?

Це найтихіший в світі діалог.

Там за вікном далеко до світання.

На небі тихі зорі й місяць змовк.

Твоє мовчання і моє мовчання зливаються — це тиша в унісон.

Запам'ятай цю найтихішу ніч.

Не стій у дверях, не тривож пороги. Вони безсовісні і трішечки скриплять.

А я страшенно змерзла у долоні.

Зігрієш, як в останнє зігрівав?

Хоча не варто. Сядь. Пора мовчати.

Дивитись в очі і ловити кожен рух.

Розпочалися мовчазні дебати.

Тут навіть дихання страшенно ріже слух.

Скрізь темрява. І тиша. Як блаженно.

Нічна дуель. Без пострілу і звуку.

Роль револьвера тут зіграє слово.

І розстріляє тиші довгу муку.

Пуста кімната. Свічка. І прощання.

Прощання тихе і без жодних слів.

Даремно було підняте питання, даремно вівся діалог без слів.

Опівночі почувся перший постріл.

У тишу вгризся шепіт голосів.

...

зачаровано розчарована
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛
12.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

12-те квітня це особливий день! Рівно 3 роки тому відбувся запуск літературної платформи Аркуш 🙂

... Детальніше
Блоги
Питання до аркушиківЗірниця
21.04.2024
Думала про свої тексти та те, що іноді їх знову перечитую й підправляю. Стало цікаво, чи так роблять ... Детальніше
Багатогранність Olya Ollivandrovna
22.04.2024
Писати про себе складно. Але давайте спробуємо поринути у рефлексію. Пишіть свої плюси і мінуси. Усе ... Детальніше
Який жанр у книгах вам не подобається?Кіт у зграї
19.04.2024
Без срачу, просто поділитися своїми табу. Мені наприклад не подобається попаданство ( без обід ). Жа ... Детальніше
Публікація в університетській збірці Вікторія Бура
21.04.2024
21 березня був День поезії і до сього дня в університеті відбувся літературно-мистецький захід «Мить ... Детальніше
Інтерв'ю з На!Читай про письменництвоВіталій Дуленко
21.04.2024
Виступив у рідкісній для себе ролі говорящої голови й цілих дві години розмовляв з паном Бориславом ... Детальніше
Моя муза сьогодні пахне бузком.Ірма Скотт
21.04.2024
Вітання, творча спільнота! Вже кілька днів гарно дощить. Зранку, я виходила з парадного та побачила, ... Детальніше
На Аркуші вже:
10485читачів
118588коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: