🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6978)

Закоротка ковдра

День 754 (18.03.24)

На болотах є заборона -

Нафтопродукти експортувать.

Там небезпечно, воєнная зона,

Палива може не вистачать.

Кажуть експерти відсотків п'ятнадцять

Їх виробництво має регрес.

На НПЗ вже втомились бодаться

З дронами нашими мають вже стрес.

Файно палають, далеко все видно,

Та заперечує влада про те.

Саме тому, заперечення дивно

Так виглядає світу вкотре.

Задовільнити власні бажання

Можуть не всі, для убивства лише.

Мають контракти важливе завдання -

Геть поміняти на нове кліше.

Тягнуть ту ковдру та ноги вже мерзнуть:

Менше валютної виручки є.

Ризик великий, останні що щезнуть

Споживачі, яким не доллє.

Менше валюти, дорожчає рубль,

Ціни зростають, бідніють раби.

Сили не має болото на дубль,

Ще й народити не встигнуть баби.

Де ППО, що «аналогов нету»?

«Бензоколонка» втрачає ресурс.

Чи передав НПЗ естафету,

Дрони повинні вибрати курс.

Ковдра коротка, як мізки відсутні,

Боляче буде, щоб вам нагадать,

Марно приперлися вельми «могутні»,

Довго спокійно не будете спать.

...

Галина Студінська

Що вбиває поета?

Кажете давно мене не чули.

Не слухали моїх влучних й не дуже рим.

А ви хіба не чули вий пожежної сирени?

Он там, дивіться, в небо лине дим.

Кладовище для палаючих поетів

вже давно чекає з заготованих, холодних місць.

Коли вони складуть рядки із піруетів

своїх, згорівших вже, і мертвих міст.

Вже й їх чекають домовини,

з яких вони не зможуть палати,

які збережуть від будь-якої хуртовини,

і в яких вони зможуть мирно спати.

Поети, що згоріли з власними містами,

що ще живуть, і промовляють напівмертвими вустами

про свої негаразди і проблеми одвічні.

Шкода, що самі вони не вічні.

А може їм й не дуже шкода не жити.

Не ходити по землі кров'ю залитій.

Не кричати так тихо, аби ніхто не почув,

і не думати, що "краще би втонув".

Вам цікаво, що їх всіх згубило?

Що обрізало великі крила?

Можете піти поговорити про це з ними,

або ж просто почитайте їхні рими.

...

ℒ𝓊𝓃𝓁𝓊𝓂ℴ

Думки

Табун коней, що скачуть відчайдушно,

Як вовк у клітці, але стрімголов.

Народжує мій мозок суть слухняно

Не зупиняючись мов вітер без оков.

Її сягнути не завжди вдається.

Від мене хоч, та незнайомці ми.

Вона буває навіть йде від серця,

А там всі тайни Всесвіту й скарби.

...

Легрей

Запитання

Чи пробачають навіжені?

Не знаю - глузд їх не зловив.

Вони в емоціях шалені

Та, попри все, джерела див.

Чи мають вади особливі?

Звичайно, бо вони ж живі.

Талановиті і вродливі

Жіночі й чоловічі дні.

Чи поспішають десь поважні?

Бува й таке, хоч і зрідка.

Бо в них відносини протяжні

Із часом, справами, хода.

Чи розуміють мене довбні?

Для цього треба постаратись.

Бо щоб спростити до їх рівня,

Треба все ж буть, не прикидатись.

...

Легрей

Назустріч синові

Назустріч синові

Назустріч синові, дорогою, ішла неспішно.

Туман стелився, молоком розлився,

але і без туману, очі заступило,

життя не миле. Покинули вже сили…

І думоньки лишень про сина,

пливли туманом, виринали

та спогадом на серденько лягали.

То сміхом безтурботного дитинства…

То гомоном, хлопчачим, з шкільного подвір’я…

То парубочим присвистом, в знайомих на весіллі…

То піснею дзвінкою на обійсті…

Тремким гудінням залунала тиша

і спомини розбіглись, розійшлися…

Дорогою, сільською, їхала машина. Повільно.

Обабіч люди встали на коліна. Уклінно.

Востаннє зустрічала мати сина.

Не дай же боже пережить, комусь, такі хвилини!

...

Марія Чирич

Наступна черга

День 753 (17.03.24)

Багато на боло́тах працює НПЗ,

Із нафти виробляють бензин, мазут та тощо.

Рф споживачу́ продукт не довезе,

Бо дрони НПЗ їх кожен день там трощать.

Санкт-Петербург палав та Краснодарський край,

В Рязані, Ярославлі яскраво мерехтіло.

Новошахтинськ Ростовський горів за небокрай,

Це наші дрони їх підбили геть уміло.

Самарський НПЗ за дев'ятсот км

Дістали ці пташки та поламали плани.

І очевидно вже, що схоже не мине

Подібна доля всіх. Чекайте же титани.

Орел та Волгоград, Усть-Луг та Туапсе

В компанію свою приймайте вже і Сизрань.

Нехай усі міста, де є ще НПЗ,

Готуються до зустрічі: дипломатична вигрань.

Ми пам'ятаєм все, хоч нація добра,

А дрони - бумеранг, спасіння повертає,

Не виправить могила бажання у раба

Померти за царя, що легко так вбиває.

...

Галина Студінська

«Вибори»

День 752 (16.03.24)

На окупованих землях наш ворог

Шукає пропутінський електорат.

Наскільки ж кацапам цар їхній до́рог,

Та треба помножити це во сто крат.

Не має ніхто, навіть, сумніву в світі,

Кого знову «виберуть» там на престол.

Відсоток підвищити мають у свиті,

Упевнено щоб виглядав протокол.

Вже третю добу шукають завзято

Всіх тих, хто свій голос за нього віддасть.

Такі собі «вибори» під автоматом,

Нова демократія - путлєру в масть.

Ховаються люди в хата́х, по підвалах,

Бояться репресій та катувань.

Не перший москальський виборчий замах,

Москва не приховує власних бажань.

Вважають своїм, що окупували,

Бо десь записали на паперці.

На болота́х що могли, відібрали,

А в подарунок - в пакетах мерці.

Це було би смішно, як страшно не було,

Уява ховає реальність таку.

Проголосуєш як треба, бо дуло

Торкається ніби реально мізку.

Ці "вибори" точно в майбутньому будуть

Кривавими люди усі називать.

Цей страх та безсоння геть не забудуть,

Ніколи аби москалями не стать.

...

Галина Студінська

Нескінчені жахи війни...

Нескінченні жахи війни,

людей кидають голими у холоди…

І після обстрілу клунки…

Й подяка всесвіту і богу,

за уцілілих рідних, і дорога

вже чекає в невідомий край.

Посохли сльози всі,

немає ні емоцій, ні бажань.

Закляклі відчуття.

І ти ідеш примарою і тіні,

так несподівано загиблих,

блукають на руїнах, вишукуючи

матір, батька чи дитину…

Із відчаєм гукають і не знають, що

вже нікого і немає… навіки спочивають.

Такий нелюдський час настав,

нехай би назавжди пропав!

...

Марія Чирич

Електоральний фарс

День 751 (15.03.24)

На болота́х триденний фарс:

Царя обрати знов для мас.

Альтернативи геть нема

Поглинула таких тюрьма.

Три кандидати в списках є

Та зрозумілим всім стає,

Що декорація оця

Сформована вже під «отця».

Цей висуванець в котрий раз

Краде в країни слабкий шанс.

Не підпускає до керма

Не має хто убивць клейма.

Він конституцію змінив,

Щоб запобігти жодних див.

Всіх конкурентів геть прибрав,

Єдиним щоб у списку став.

Електоральний той декор

Складається із трьох потвор.

Та кожен з них є за війну,

Відповідає цьому дну.

Голосувати і в on-line,

Нова у фікції це грань.

Хто перевірить той кагал

За кого хто голосував?

На окупованій землі

Теж наступають на граблі́.

Там голосують за рубля,

Що передали із кремля.

Електоральний фарс в РФ -

Старий відомий світу блеф.

Нелегітимний президент,

Невдалим є експеримент.

...

Галина Студінська

неіснуючий

ні тебе

ні мене

нікого

це не якась давня розмова

це пряма щоденна мова

мова відчаю та образи

мова того, хто відчув себе неіснуючим:

є вони і є "інші"

то не ми розділяємо, то для них нас не існує

відшукай, полюби та дивись скрізь скло, бо руками чипати заборонено

пропусти скрізь себе і віддай більш достойним культури, літератури, слова, діла, мрій, надій та любові

парфум без аромату, бо сторінка видохлася

©Акіо

15.03.2024

...

Akio Sano

від мене до тебе

померла тисячами смертей

мільйони життів прожила

просиділа десятки штанів

стерла від злості усі зуби

дитина в тілі тварини

тварина в світі божевілля

ґудзик, який відірвався

під ногами, у бруді

а раптом ще згодиться!

на відчаї замість щита

на алкоголі, на голках, на нервах, на ліжку

у відчаї, в столових ложках сліз замість солі

від спальні до коридору два кота, телефон та рюкзак

від обіймів до обіймів, від онґоінґу до закінчення

від тамбуру до ліфта

від міста до міста

від мене до тебе

©Акі

08.01.24

...

Akio Sano

Вона....

Вона боялася занадто закохатись,

Вона боялася доти

Доки не зрозуміла присмак алкоголю.

Тоді вона боятися не припинила,

Та відчула байдужість,

Навчилася відкладати почуття на потім.

Та...

Вона боялася що вип'є не вдосталь

І на ранок пам'ятатиме усе до останнього кроку в різні сторони зовсім.

Вона боялася що вип'є не вдосталь,

І пам'ятатиме кожне слово і тяжкий подих нічних роздумів.

Вона боялася, тому не пила зовсім.

Припинила щойно зрозуміла.

Так чи інакше час все сам зітре.

А її мучатиме совість,

Що сказано було не все або ж не так.

Вона боялася, але спокуса завжди була.

Вона думала про нього,

Відволікалася на буденність

Та у висновку чекала п'ятниці бажаючи напитись до стану мертвеця.

Та у висновку пила максимум що трохи соку.

Навіщо бути поруч якщо на ранок не пам'ятатиме нічого?

Вона горіла почуттями

І боялася що від алкоголю швидко згасне

Вона більше не боялася слів та поглядів які про щось кричать.

І вона не боялася більше жити,

Вільно вдихала повітря та йшла під дощ або ж гуляти росою.

І вона не знає що саме цьому її навчило...

Вона забула що таке страх, хоча й моментами він її брав.

Та вона лиш кричала:

"Я жива"

І цим вона мала на увазі усе.

Вона вдихала повітря дивлячись на небо і згадувала моменти коли нічого не відчувала,

Вона пам'ятала який сильний буває страх

І вона не забула якою агресивною є злість.

Та вона завжди прагнула забути яким болючим є сум.

Але тихо собі шепотіла:

Я жива. Я боялася та злилася. Кохала, була комусь цінна... Я відчувала самотність і сум, але я жива.

І вона не знає що саме цьому її навчило.

Те що вона дала сама собі дозвіл закохатися вкотре чи...

Те що вона пізнала присмак алкоголю.

Вона знала що може забутись будь-коли... І не тільки він їй в цьому допоможе.

Та чи варте це цього?

Вона припинила відкладати щось справді важливе на потім.

Забула що таке байдужість з власного боку і була в змозі знайти гордість.

Вона пам'ятала кожен з ним ранок навіть якщо були сльози від щастя чи болю..

Вона була чи стала сама собою.

Дала обіцянку що спробує запам'ятати все що може, щоб було що розповісти потім....

В далеких вечорах з келихом міцного.

...

Maynuta

Наречена

Наречена

Юна наречена плакала, ридала,

Останню розмову в серці зберігала:

- Кохана приїжджай, я жду.

Рахую подумки хвилини, так люблю,

що дав би бог мені ті крила - полетів

і навіть буревій би не спинив.

Так довго ми не бачились з тобою

і в цім війна усім виною.

Ти приїжджай на Первомайщину, в суботу,

кидай своє навчання і роботу,

воно же може зачекати.

Не часто, нам військовим,

відпустку надають, це свято.

Там буде весело, тобі я обіцяю.

Ну ти же знаєш, добре мене знаєш.

Які купити квіти? Дай вгадаю!

Ти любиш маргаритки, білі,

я благаю, тільки не говори, що я поплутав,

на цій війні, так часом і ім’я своє забуте.

Всі речі, вже зібрав назавтра,

можна сказати і таксі заказано.

Не смійся, ну не таксі, а так машина,

вона нас довезе, так обіцяла,

Navara тут різними дорогами літала.

Для тебе я підготував сюрприз.

Ні, не питай!

Але сьогодні маєш вже сказати слово “так”,

а ввечері, назавтра,

це “так”, ти маєш повторити,

щоб мрії всі, твої й мої здійснити.

Ти не повіриш, яка чудова назва лісу

в якому, зараз, борсаємось з товаришами,

як ті дикі лиси.

Це - Серебрянській ліс, мабуть,

відпочивати полюбляли люди тут у мирний час, мабуть…

Ну все, я маю встигнути сюрприз підготувати,

Бо знаєш, тут постійно обстріли, атаки,

так недоречно відволікають від спілкування. Голубонько,

ти знов смієшся, безтурботно, дзвінко.

Коли з тобою розмовляю - це життя,

все інше, просто блідне на очах.

Ти в мене найгарніша за усіх.

До завтра, люба, жду, кохаю.

Тебе любитиму довіку, присягаюсь!

Й обручка вже замовлена по інтернету.

І мати поспішала із Німеччини додому.

І хто би міг це знати, що замість свята,

буде сліз багато.

Юна наречена плакала, ридала,

Слова недоказані, сльозами вмивала.

Так гірко тужила, так волала, боже!..

Серце розірвала своїм страшним болем.

В 19 років - щастя загубила

І мабуть не знайде, так його любила.

Так його кохала, що й небо журилось,

Зливою упало, громом покотилось.

Наречена плаче, каже слово “так”,

Тільки він не чує…То як жити? Як?

Тільки він не чує і вже не спитає,

- Мила, мене любиш? Так, я знав, кохаєш…

(Шура, 25 років, родом з Первомайщини, на Луганщині біля Кремінної у Серебрянським лісі був поранений 14 серпня, помер від отриманих ран через 6 днів)

...

Марія Чирич

Віра в себе

Даремно все і ти дарма

Завмерла в сподіванні дива.

Давно не твориш чар сама,

Хоча незмінно в тобі сила.

Хто, як не ти, крізь морок йшла,

Ігнором вкривши перепони?!

Робила справи всі сама,

Бо в голові усі кордони.

Зневіра в собі хилить крони,

А очі все шукають де.

За хмарою проміння грони,

Що рвуться щиро до тебе.

В релігіях усіх конфесій

Знаходиш ти завжди себе.

Ти і сама той Божий промінь,

Який на зустріч гронами б'є.

...

Легрей
18+

Взаємні сни

Приходь до мене уві сні -

Додамо фарб у сірість ночі.

Зі мною ти, а я в тобі

Уяву пещу і лоскочу.

Нема обмежень в царстві сну

На доторк звуки, вир емоцій.

Тебе я в собі утоплю,

Щоб ти в мені, бо я так хочу.

З'єдналися, змішали кров,

Що із думками повнить вени.

Відчуй як радий тобі знов,

Бо ти моя - і я блаженний.

Цей простір, час, це все для нас,

Не треба навіть бути в тілі.

Сни - то є місце для прикрас

Із душ, як море, що без мілі.

...

Легрей

Янгол

Зійшла з небес на світ людей пропащий,

Та не скорилася легендам про гроша.

Проміння сонця заграє ледащо,

А я кажу: ти порятунку вольності душа.

Красу твою прирівнюють до Афродіти,

А кришталевий голос мед для вух.

Та пощастило ж подолать пів світу,

Щоб укріпити гордістю твій дух.

Я радий розділяти одну землю,

Із чудесією моїх запеклих мрій

Від гір лиш думкою ліси я відокремлю

Й розпущу з гордістю моток своїх надій.

Прошу звільнити моє серце від гріха,

Адже усім відомо- так поляжу щиро,

Та я пройду, проберусь крізь літа

І віднайду твої пухнасті крила.

Тоді повернешся ти до своїх,

Хоч не забудеш- це я кажу сміло,

І хоч свята із простолюдом гріх,

Та моє серце викрала уміло.

Сказати чесно– вже й не сподівався,

Зустріти в далені твій погляд невагомий

Але я, схоже, не дарма старався,

І все ж наблизився твій силует знайомий

...

Green mermaid

Твої очі

Для Ю

Блакитні очі, що відтінку неба,

Води в джерелах чистих і річках.

Окрім смарагдових-зелених ніц не треба–

Це запах хвої у чужих лісах.

Червоні у вогонь приводять всіх

І пожирають поглядами сміло.

Та темно-сині в серці викликають сміх

І в душу пробираються уміло.

А чорні очі кольору ночей–

Таких спокійних, кованих вітрами.

Та описать не в змозі тих речей,

Що твої очі возвели між нами.

Про карі очі не складаються пісні,

Їх не порівнюють з глибоким океаном.

І не приходять в голову вві сні,

Ніхто не скаже, що були вони найкращим станом.

Та не для мене, бо це колір гірських скель,

Що міцно гартувалися штормами.

Це колір сили, втриманих пекель,

І млосних поглядів, прихованих часами.

Це кольори родючої землі

Що прогодовує усіх людей планети.

Як пагінець пускає паростки свої

Гляди, не попади в міцні тенети.

Це колір темної й остиглої вже кави,

Яка на смак не гірша ніж нова.

Котрую лиш оцінять після пари,

Коли запалить цигарки вдова.

Цей колір– шлях туди, до мого серця,

Багато не оцінять це й дарма.

Нехай же інші оберуть собі люстерця,

А я навіки цих очей, лише твоя.

...

Green mermaid

Любив

У когось найліпше виходять пісні,

У когось до пензля поклалась рука.

Вони познайомилися навесні,

А потім лиш ним вже забита її голова.

Одне смс і примчиться до неї скоріше,

Приїде вночі,будь то град чи то сніг-заметіль.

І допоможе нести її тяжкеє ніше,

Опівночі в дім проведе її свій.

Усе, аби тільки почути «спасибі»

Цим голосом ніжним й дзвінким,мов хрусталь.

І вже б ночував у найгіршій садибі,

Щоб ближче лиш чуть її сміх та печаль.

А потім він зник, розчинився, пропав.

Та тільки листа полишив за собою:

«Прощай, я нарешті її опізнав!

Та зірка, за неї поклам усю зброю»

Який же талант приховав цей хлопчина?

Вірші їй читав чи писав ті портрети?

«Та ні, все простіше» - сплакнула дівчина

«Любив... не мене» - додала вже відверто.

...

Green mermaid

Відшукати зраду

Яка на смак зрада?

Вона схожа на хліб,

Відкусивши якого шматок

Відчуваєш плісняву на язиці.

На слух же ніби:

«Я люблю тебе!»

Не розчувши правильно думаєш,

Що там «люблю» замість «погублю».

Із запахом простіше:

Її парфуми, що досі тут,

У твоїй квартирі, після того

Як вона зникла назавжди.

Гнітюче, болюче відчуття,

Ніби ти сам, сам один

І немає нікого, хто тебе зрозуміє.

Так і журбуєш до скону.

...

Green mermaid

Щасливії

Щасливії люди... а хто це такі?

І як же живуть на землі, просто так?

Не плачуть ночами, не водяться злі?

Міцні, нездоланні й брехати мастак?

Не треба таїти порізи на тілі,

Не треба ходити в одежі-мішках?

Ховати недоліки й лінії білі,

Труїтися кавою, давити свій жах?

Не скурюють пачки цигарок за день,

Не сплять по ночах- за любов'ю всихають.

Плейлист із сумних, безнадійних пісень

Та тільки існують, лише спочивають.

Не йдуть там де люди прості зависають,

Проте і бояться зостатись одні.

І прагнуть любови, хоча і не знають

Що зараз загублені, зараз на дні.

Щасливим чужі ці моменти й турботи,

Не в змозі вони зрозуміти це в вас

Ось так і живуть і не знавши роботи,

Що ви проробили в свій «зоряний» час.

...

Green mermaid

Навчальний політ

День 749 (13.03.24)

Політ на боло́тах був, кажуть, навчальний,

П'ятнадцять осіб на борту там було́.

Для терористів урок є повча́льний

Болото, втім, висновків не здобуло́.

Два роки ліцензій не мають боло́та,

Технічна підтримка відсутня для них.

В кремлі запевняють, для них це є льгота...

І вкотре отримують, браво, під дих.

Паду́ть літаки, як гру́шки перезрілі,

(Ну, звісно, окрім, що збива ЗСУ).

Не можуть супротив чинити тій силі,

Не визнають бумеранга красу.

Сі́мдесят шо́стий ІЛ долітався,

В небі двигун загорівся і впав.

Закономірно цей випадок стався,

Більше не буде ловити він гав.

Десь під Іваново плюхнувся в полі,

Не дотягнув до посадки той ІЛ.

Чуємо вже заперечення кволі,

Це не великий імперський пробіл.

Санкції, кажете, зовсім не діють,

Навіть на користь болоту ідуть?

Хай літаки ваші падають, тліють,

Інших у небі, що ж, хлопці доб'ють.

...

Галина Студінська

Операція «Провал»

День 748 (12.03.24)

Командний пункт пішов під воду,

Лиман Дніпровський свідком є.

Там ЗСУ нанесли шкоду

Цивільній баржі, що стає

Вже двадцять сьомим експонатом

В музеї флоту, Де? На дні.

Вітаємо цей пункт зі святом:

Пристав, нарешті, до рідні.

Замаскували московити

Командний пункт на баржі цій.

Вдалося баржу підкорити,

Покинула військовий стрій.

Закинуло сюди корито

Як підірвали дамбу ГЕС.

Все ж замасковано, закрито...

Тож несподіваний ексцес.

Допоки точно не відомо

Чи були генерали там,

На болотах мовчать свідомо,

То, мабуть, соромно катам.

Теплинського іще шукають,

Чи відгукнеться генерал?

Ще й геніальною визнають

Цю операцію «Провал».

...

Галина Студінська

Ти пішов в нікуди

Ти пішов в нікуди

Ти пішов в нікуди і не попрощався

І тепер не знаю де шукати щастя.

Я цієї миті чимало чекала, потім перестала,

А коли діждалась, та й засумувала.

Ти прийшов нізвідки, мене не спитавшись,

Наче було треба, наче було завше.

Довгими роками був зо мною поряд,

Іноді веселий, іноді серйозний.

Часом було боляче, часом дуже добре,

Жила, як у казці, нічого не підозрюючи.

Де інколи плакала, частіше сміялась,

Було навіть лячно, я таки боялась.

Ти пішов в нікуди - відпустив, залишив,

Навіть не спитавши, навіть не зустрівши.

Ти для мене загадка, майже недосяжна.

Я лишень для тебе - пилиночки частка.

Слід уже звикати, якось далі жити,

А чогось самотньо - можеш зрозуміти.

Варто розірвати було пуповину

Та чому боюся, що одна загину.

Не уходь, залишся, уночі благала,

А у день картала і сама втікала.

Довго, дуже довго, тая нитка ткалась,

Боляче, нарешті, такі обірвалась.

Ти прийшов нізвідки, ти пішов в нікуди…

Сталося як сталось…

2023

...

Марія Чирич
12+

На дворі, вже 24 рік …війна.

На дворі, вже 24 рік …війна,.

Початок загубився, а де межа?

Андріївка, Кліщіївка, Богданівка, Авдіївка…

Така запекла осінь і лютая прелютая зима,

навіки у свої обійми забрала,

життів немало. Фронт кипить вогнем.

На Сході сонце вже не сходить, а панує тьма

і ворог нам загрожує кільцем,

а чорнота вичікує тут свої жертви день за днем.

Зі стерто із лиця землі і села і міста,

немає ані вулиць, ні будинків …

Розвалищем гуляє біль... жура,

а під обломками – тіла…

Зима усі оті руїни снігом прикрива,

та, навіть, із під снігу рожевіє кров людська.

Захисники стоять там до останнього патрона

і лишень з неба, доля, вже потрапити додому.

Удень і у ночі, на замість неба, крижаний метал,

гарматний залп, осколки…хижої війни оскал.

Вони не на землі, в аду, тримають оборону не одну добу,

а ворог суне, суне і нема кінця…

і подумки вони прощаються один із одним за життя…

лютий 2024

...

Марія Чирич

Прозріння

- Це божевілля!, - кричав кат.

- Роби, що мусиш, - тихо йому.

- Але ж вона не в'язень грат!

- А ти не вір бажанню свому.

- Я зроду чистих не чіпав.

Лиш тих, що є брудніше мене.

- Ти мріяв сам? Ти сам кохав?

Ти раб, якого хвиля жене.

Моє тут право знати суть.

Твоє лиш примху здовільнити.

Якщо кажу, що їй не буть,

То маєш мовчки відрубити.

- Ні, так не буде. Досить вже.

Гасив багато в очах світла.

Я маю принцип, що пече

У грудях й дума заповітна

Мене бентежить більш за все,

За всю мою нікчемну долю.

Що як сокире зіскользне

На голову того, що повінь?!

...

Легрей

Бузковий гай

Бузковий гай

Бузковий парк чекав весну

І вже прокинувшись від сну,

Веселим гомоном птахів,

Горнув сторінки теплих днів.

Останній мирний вечір малював

на небі зорі

І вітер ледве дихав вдалечінь,

Ніщо не віщувало Батьківщині горя,

Ширяв, лиш, небом ворон без причин.

Та ніч фатальною була,

У кожен дім прийшла війна,

Вогнем звергали небеса,

Жбурнувши в пекла ворота.

Із Криму, чорним і слизьким

повзучим гадом,

Тягнулась і ревла бронемашин армада,

Зі смородом проїхала Антонівським

мостом. Загнала,

цих іродів сюди, москові-ада.

У ті години наджорсткі,

Віч-на-віч з хижими недолюдьми,

На захист міста рідного повстало,

Тероборонівців сміливих – мало.

Отримали дві мухи, на плечі автомати,

Комусь дістався броник, а комусь граната,

А проти них спецназ, Арт установки й танки

І дислокація у хлопців для оборони, аж ніяка.

Їх було 43, в Бузковім парку.

Зо дві години відбивалися затято…

Стогнали дерева від відчаю і болю,

Той шквальний лемент куль, змінив

солдатам долю.

13 вийшло, зі страшної, пекельної місцини.

Їм, уцілілим, снайпер вже стріляв у спини.

Зуміли схоронитись, у заводі нафтовому,

А звідти в Білозірку і додому по одному.

Загиблих 30, залишились навіки спочивати,

На березневій, закривавленій піщанці…

А повз, посунула колона вража,

Вдираючись у місто, як чумна зараза.

У вишині кружляє ворон, жахно кряче.

Завмер Херсон, побачивши лице звіряче.

І лакримозо Моцарта з небес лунало,

Затягуючи зашморг, 256 днів, окупації начало.

2023

...

Марія Чирич

Путініст

День 747 (11.03.24)

Український наступ трохи

На фронтах загальмував.

Москалі, як тії блохи

Їх ніхто не рахував.

Не жаліють кровососів,

Наплодять іще таких.

Бий своїх - великоросів

Задля барських мрій та втіх.

Наступ той призупинився,

Щоби сили назбира́ть.

Тут на сцені враз з'явився

Сам Франциско виступать:

«Сили ваші геть нерівні,

Зупиняйте ту війну!

Помирають у тій бійні

Через витівку дрібну.

Нащо Крим вам повертати,

Чи Луганськ, чи той Донбас?

Краще вам рабами стати,

Путін майже всіх вас спас!

Піднімайте білий прапор,

Сильними щоб вигляда́ть.

Зустрічатиме вас автор

Всяболота благодать».

Білий прапор на паркані

Папа вже приготував.

Сумно, мабуть, в Ватикані,

Що служить кремлю почав.

Розберемося без зайвих

Тих порад з усіх боків.

Не пасли ніколи задніх,

Тисячі своїх років.

...

Галина Студінська

Коли

Коли

кулі

довкола

не кволі,

шалені

-------x------>--->>--- свистять

Поети

огнями

запечені

напишуть

або

[ПРОМОВЧАТЬ]

Бо рими ці

рими ці

рими

У ритмі_ці крові

в диму

для кого ви, рими?

У непроглядному

холодному

німому

мороку

Лютого

Зими летять, зими

Летять

і летять

і летять

вагонами

ешелонами

літаками

Рими?

які, в сраку, рими?

Кулі довкола,

кулі

червоні

нас знов

розкуркулюють

І пісеньку смерті свистять

Кулі вони хоч тупі,

некеровані

Керовані авіабомби

керовано в діток летять…

Коли сь

Кулі й бомби закінчаться

(а може закінчилось ми)

але Слова

коливаються

вливаються

вібрацією у Всесвіт

І проростають

у вічність

лишаються...

просто словами

Ясно, що всі ми помремо.

питання лиш:

за що і як?

Рабами

німими

рибами

Чи словом непокори

у рядках

у віках

у віршах

І навіть

у весняний

НЕЗАЛЕЖНІЙ

вільній

тиші

Коли

Закінчиться цей Лютий

* 8 березня 2024

...

Олександр Панченко

Квочка вередуха

Квочка вередуха

Біля хати, у тіньочку,

Висиджувала яйця квочка.

Раз по раз під спід дивилась,

Чи курчатка не з’явились.

- Кво, кво, - вона квохтала,

Всіх на ноги підіймала,

- Мені зерняток замало!

Принесіть мені води,

Я же мама хоч куди!

Вже пішла би я гуляти,

Як же діток залишати,

Вони змерзнуть, захворіють,

Чим же ж буду лікувати?

- Кво, кво, кво, - уп’ять квохтала,

- Дайте тепле одіяло!

Дайте маленьку подушку,

Підкладу собі під вушко!

Комизилась вередуха,

Потомились теє чуть.

Навкруг неї всі скакали,

Назавміру догоджали

І чекали, всі чекали,

Коли дрібненькі циплятка,

Повилуплюються з хаток.

Самий головний когут,

- Кукуріку, тут, я тут!

Не хвилюйся, моя мати,

Ладен завше помагати,

Побіжу і полечу,

Марципанів назбираю

В дзьобику і принесу.

Зачекай, вже небагато,

Залишилось потерпати

Від постійного сидіння.

Може трішки ще насіння?

Хочеш, пісню заспіваю,

Черв’ячка в землі впіймаю?

- Кво, кво, кво, кво, кво, кво,-

Знову квочка за квохтала.

- Ой, здається, хтось пищить!

Повилуплювалися дітки,

Хоч би всіх не подушить!

Треба спішно посушить,

Пух легенький розпушить,

Гарними най вийдуть в світ.

Гордовито з гнізда встала,

Крила, змахом, розім’яла,

Курчат порахувала.

За квохтала, - Кво, кво, кво.

Розійдіться, розступіться,

Це маленька, та все ж птиця!

Нас багато, подивіться!

Дивовижна дивина,

Покотилася двором,

Жовтим сонячним клубком.

...

Марія Чирич

Від Юрія до Юлії летів той лист зажурений

Від Юрія до Юлії летів той лист зажурений

- Сьогодні, 13 вересня, світає…

Над головами клятий той «шахед» літає.

І командир відпустку обіцяє,

не зараз, може на рік, в маю.

Пишу тобі листа на електронну пошту,

будеш читати, як ітимеш на роботу.

І смайлика… хай зацілує, віртуально,

допоки не приїду, це нагально.

За кілька днів, лишень із Англії приїхав.

Мене направили в бригаду, аеромобільну,

а звідти вже на фронт і на позицію,

ти знаєш, що не можу точно, де вказати, геть східну.

Мої рідненькі, любії, хороші!

Чи все гаразд у вас? Чи вистачає грошей?

Напевне, в місті гарна, тепла осінь,

а тут ці барви золоті, без вас, на самоті,

все ж не такі.

Ну звісно, не один я тут, іще зо мною хлопці,

вони хороші друзі, та все одно самотньо.

Допоки не вернусь – держись!

Ти маєш бути сильною, такий

тривожний і хисткий наразі світ.

У нас же, син… Його ти бережи!

За мене не хвилюйся, я ж не один…

Моя лебідко, Юліє, кохана…

Я скучив за тобою, ягідко жадана.

Коли побачимось… не можу уявити,

якби ти знала, як усі ми хочем жити,

жити, жити, жити…

Одноманітні дні тут тягнуться так довго,

«шахеди», мінометні обстріли, тривоги

і виїзди на бойове завдання і дороги…

У мене лиш єдина згага, мрія,

на день народження приїхати до сина.

Побачити вас, обійняти і заснути

і як абсурдне видиво, оцю війну забути.

А ще, твій ніжний дотик на собі відчути

і у волоссі запашнім заплутатись…незчутись.

Ах, Юліє, мені несамовито,

злетіти хочеться над білим світом.

Накрити голубеньким простиралом,

замучену війною, Україну,

щоб тама загубились ті зарази:

гранати, танки, міномети, автомати…

І провістити, що війни уже нема й не буде!

Так неможливо жити - у страхах, у цій облуді -…

І обірвався лист на цьому слові… б... Паскуди!

Вже не побачить син свойого татка.

Такі безжальні долі коліщата…

- Пробачте любі, що я вас покинув,

так склалося - у цьому світі, більш мене не буде…

Не плачте, не ридайте. Вже сонце сходить, ген…

Гляньте! Який чудовий небокрай!

Від Юрія до Юлії летів той лист зажурений,

Мабуть він відчував,… коли про небо у листі писав.

2023

(Юрій проживав В Рівному, народився 27,12. 1990 р. в Серединцях. Загинув Юрій Іванович Борисюк 13 вересня внаслідок мінометного обстрілу противником в одному з населених пунктів на Донеччині. Йому назавжди 32…)

...

Марія Чирич

Яскрава порожнеча

Комусь цікаво бути кращим?

Доводити завжди своє.

Тому, хто це не відчуває

І бій з собою програє.

Хто знає собі певну ціну

Не гомонить про неї всім.

Він прагне мирного спочину

Між справами і поміж, втім...

Визнання теж йому пасує

До спокою його душі.

Потрібним бо коли відчує,

Це мотивує всіх завжди.

...

Легрей

Таганрог

День 746 (10.03.24)

Не було болото в змозі

Захиститись в Таганрозі.

Дрони жваві камікадзе

Щось побили по дорозі.

Кажуть збили тую зграю,

Та інфо я інше маю:

Там летовище побите

З краю і до краю.

Літаків геть назбирали

Для ремонту ті вандали,

Зручно бити їх у купі,

Більше збитків щоби мали.

Точні цифри будем знати

Про реальні їхні втрати

Як супутник зробить фото,

Закінчим таки дебати.

Таганрог не спав доволі -

Гучні вибухи у полі

Не давали їм заснути.

Це привіт для їхній молі.

Поки звідти щось злітає,

Легітимну ціль там має

ЗСУ та ГУР славетні

Про мету разом подбає.

Поки хвилею не змило,

Забирайте, вбивці, крила.

Та мерщій всі до кремля,

Щоб підняти їх на вила.

...

Галина Студінська

Підозра

День 745 (09.03.24)

Переддень десь МЗС,

Що є на болотах

Теренділа про прогрес

На своїх воротах.

На коліна мають світ

Майже весь поставить,

Після чого буде зліт:

Світом будуть править.

В порох ворога зітруть,

Що належить НАТО,

Надувають щоки, грудь,

Верещать завзято.

Зупинити цей свербіж

Вже пора настала,

Щоб ця «велич» босоніж

Спокій світу дала.

Попросили громадян

США до дому.

Небезпечний, кажуть, стан.

Чули ідіому:

«Повертає бумеранг

Все, що запустили!»

Не цікавить його ранг,

Діють інші сили.

Запідозрили в москві,

Що про них це мова.

«Будуть бити», - в голові

Провертає Вова.

Вже трактом назива

Те, чого не було.

Для болота не дива:

Завжди звідти тхнуло.

...

Галина Студінська

Чергове

Якийсь бородань здоровезний каже: Гарі, ти чарівник.

Ти усміхаєшся, бо незручно - досвіду не хвата.

Шрам на лобі рознився знову, дарма здалось, що зник,

Окулярам час до ремонту, де Герміона там...

Ти відправляєш то сов, то круків, запит лише один:

На позавчора, будь ласка. Знаю, що зібрано майже чверть.

Палочка, мантія, камінь - тільки оригінал знайди,

Хай буде знищений ворог останній,

Хай я здолаю смерть.

...

Ashildr
12+

Мистецтво

Будинок сонця, що сходить -

Це як будинок дитини:

Кожен схід сонця в ньому

Перетворюється на щось неприроднє -

Наприклад зворотню лавіну.

Бач, небо, це твій час збирати каміння,

Не волай, що ти не винне,

Що ти лише дивилося.

Будинок тата й сина,

Товстезних сигар та кантрі,

Будинок стелі й сорому,

Скреготу кігтів і колеса,

Що знову змушує сонце сходити, сходити, сходити

На сцену (бач, мамо, я можу тобі підморгнути,

Як помиратиму)

Чоловіки не актори - вона посміхається чемно.

Будинок домів, у які я не зайду ні за що -

Хіба за лаштунки,

Де сонце цілується з місяцем,

А після дають один одному ляпаса -

У спорі між Ке Станіславським та Сарою

(вона все одно американка!) Бернар.

...

Ashildr
12+

Gaia Parthenos

Я тебе бачив, Діво-Земле,

Менструюючу, ще не вкриту мір'ядами дітей,

Ти вставала в мені сірчастим диханням,

Бо пекло - то початок, а не кінець життя,

Ти реготала над дощем,

Хапаючи його м'яким вапняним ротом,

Ти здригалася від бажання

Танцювати із сонцем довіку,

Бути чимось на нього схожею,

Ніколи не робити так, як раніше.

Тримаючись за твою волосину,

Блискуче-непрогдядну, слизьку, перегріту,

Майже даю тобі обіцянку,

Яку ти все одно не почуєш

Крізь ритми власної крові:

Бути сьогодні твоїм чоловіком -

Якщо я витримаю ці обійми,

Я розкажу твоїм братам і сестрам,

Що ти танцюєш, ти пам'ятаєш,

Якщо вони зрозуміють мову

Комахи. Але ти смієшся вже наді мною,

І ловиш мене у тканину часу,

І шепочеш свою обіцянку навзаєм,

Що ти ніколи не будеш матір'ю,

Принаймні мені.

...

Ashildr

Мімір

Викреслюючи рядки з Книги небуття,

Даючи тіням тих, хто їх назавжди відкинув -

Другий шанс чи помста, але дієслово, дієпам'ять -

Флейта-уроборос втрачає повітря,

Дорога-вогонь гасить мости,

Аби лише літак лишавсь боягузом.

Зірки вже розбудували мурашник,

Зачувши гуркіт його тривоги,

Ніби існує п'ята сила об'єднання

Спеціально для тих, хто не хоче єднатися,

Голод тих, хто до горлянки, досхочу, досить,

Літери тих, чиє мовчання знецінене,

Чи є мовчання, якщо діє слово,

Згаслий міст падає в прірву,

Звільнюючи злітну смугу Мьобіуса,

Якщо хтось забутий досі випалює

Рядок за рядком з Книги небуття

...

Ashildr

Казкинема

Спекотний жовтень. І кажуть, вся осінь такою буде.

Але най краще буде

Літо

Літо

Літо

Аби лише подалі від лютого

Інша півкуля, але ціла куля

Прошиває земну твердь і виходить

Непозбувним дзижчанням в колінах та вікнах

Блаженної країни, де сирена досі

Сповіщає про перерву на ланч.

Нехай все літо в одному тижні,

Який я пропускаю вже котре століття,

Замкнувшись у коморі з правильними стінами,

Правильною стелею та підлогою

Країни, що бажає вічного літа,

Яке можливе, як на канікулах,

Де щезли всі сусіди на планеті,

Де роблять вино з кульбаб та соняхів,

Жовтих, мов той спекотний місяць.

Нарікаю тебе літом, а затемнення - квіткою,

Відчиняю двері, заношу в комору

Пляшки вина, вина з куль...

...

Ashildr

М.

М.

Помирати мають якість інші люди,

Якісь жадібні,

Якісь злобні,

Якісь застарі, що втомилися жити,

Прозорі від кашлю, завалені мотлохом,

Де спогадів трохи більше, ніж павуків.

В них не мають сяяти очі

Небесами, які в голові,

Небесами, які під ногами,

Небеса взагалі для живих та пульсуючих,

Що тримають обіймами планету

Через провалля між днем та ніччю

І від того рвуться, як паперові.

Складайте журавликів сторінок -

Вони міцніші за лід у лютому,

Прошиті кевларом та віршами

Через прірву між півкулями світу та миру,

На дні якої - хвилі щурів,

Кубла котів,

Але вже нема того самого.

...

Ashildr
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11806читачів
144258коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: