Квантова Україна - LIVE ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Пригоди (1078)

Теплі й лагідні літа

Ось літнє сонце вже на сході

І сміх дзвінкий чуть на городі

В полях, луках і на озерах

У ліжечках, містах і селах

Дитинство тепле процвіта

Воно залишиться як спомин,

про теплі й лагідні літа

Що не вернуть нам вже ніколи, як високо б ти не літав

Але у співі спозаранку чи в чашці чаю на світанку

Ти знов відчуєш смак життя

Солодкого і неземного, як крапля меду золотого

І він наситить враз тебе

Та нагадає про старе, яке минуло вже давно

Та ти згадаєш і спитаєш

Яке воно тоді було?

Оте життя... Таке далеке...

Що не згадають надь лелеки

...

Apolinaria

Як живуть міста і річки ?

Десна й Дніпро один одного стороною оминають

Сміла і Конотоп інших лякають

Десь там Варшава і Київ в карти грають

В Дніпрі усі гуляють

(Донецьк Петербург трахає)

Луганщина пізди дає

Хмельницький знов надокучає

А Лютіж хоче й научає

Так Краків йому не дає

Луцьк прекрасно виглядає

Ген у морі , у Одесі хтось щось знов не поділив

А Одеса закричала : до чого ти блять приплив

Поки Вінниця хер зна де літає

Крим тихо читає

І так тихо що кожен знає

Що він ЛГБД вивчає

Кабань паляниця вчить

І так вчить що весь час хуйню пиздить

А Житомир Жито жме

Бо для друга не зажме

А Москва там обісралась

Бо зсу до неї добралась

Берлін на це все дивиться

І на тот світ збирається

...

Miss&Blood

Як все гарно починалося...

Весною написав один хлопчина

Про те, що закохався до нестями,

Що я йому в думки щомиті лину...

Тож мусить запитати мене прямо:

"Чи не віддам йому і руку, й серце?

Чи не зроблю найщасливішим в світі?"

Відмову він не прийме, в палімпсесті

Записано: ми будем разом жити.

Від слів таких й узимку квітнуть ружі,

Не те що почуття в душі самотній.

Одне було лиш трішечки сутужно:

Рушати треба в інший край Європи.

А я в житті ніде і не бувала:

Ні в горах, ні в лісах, ані на морі —

Та піднялася б на вершину валу,

Якщо туди покличе Сальваторе...

{І полишила птаха свою гілку,

Щоб полетіти в край любови й щастя,

В уяві їй кричали гості: "Гірко!",

Міцна рука їй не давала впасти.}

Усе складалося занадто добре,

Та сумніви не проросли у трави

Й тоді, коли мене в Тосканські гори

Повів коханий — споглядать заграву.

Однак все відбувалось не за планом,

Кудись брели і ніби щось шукали...

"Ще трохи, cara!" — запевняв коханий,

Але щоразу йшли все далі й далі...

"Ну годі! Все!!!"

"І справді, ось це місце!"

Лиш усміхнувся — я забула миттю

Усі претензії до італійця

Й пішла на сяйво — змерзлі губи гріти.

Він не зустрів мене напівдорозі

Та не зігрів, як завше, поцілунком:

Увагу прикувала не "штокроза",

Якийсь бур'ян його до себе трунив.

"Кохана, глянь-но! Дике орегано!

З ним пармезан відкриє смак найкраще.

А люди кажуть, що було би непогано

Якби траву зібрала жінка в хащах.

Зірвеш? Але тягни також і корінь,

Цікаво глянуть, як він виглядає".

["Яка дурня!"]

Однак це ж просить Сальваторе,

Тож, сміючись, кажу: "Авжеж, владарю!"

Тягнула я — земля траву тримала,

А чи трава трималася за землю.

Ніхто із нас не переміг. Формально.

Азарт спалив і етикет, і чемність:

Вже на колінах, обома руками

Тягну впертю́ху. І не поступлюся!

Сама завзята, воля мовби камінь,

Хоч плюнути на все — така спокуса.

"Нарешті є!" Я трусонула здобич,

Чекаючи на схвалення, а Сальваторе...

Сховався за кущем?! Його хоробрість

Потанула від крику мандрагори.

Здавалося, мої життєві сили

Живили децибели голосного штурму.

З послаблих пальців випало бадилля,

Однак не припинилися тортури,

І гучності крива здіймалась вгору,

Моя ж свідомість опадала в темінь.

Відчула раптом: хтось в обійми горне,

Настійливо шепоче... У знайомім тембрі

Зринає згадка (казка чи били́ця?):

"Того, хто репетує, колискова

Магічним словом змусить підкориться".

Бабусин спів я чую знову й знову,

За нею думка повторяє приспів

(Чи голос, бо себе ж ніяк не чутно):

"Ой, люлі-люлі, спи дитя капризне,

Спи-засинай — най згине каламута".

Раз позіхнула мандрагорка, й двічі,

Замружила маркітні оченята

І засопла́, забувши "привітальні" спічі.

Навушники не забарився "юда" зняти

І сплячу мандрагору зцупив метко,

Та й миті не минуло — кинув долу!

Все ж на долоні є смертельна мітка:

Солоні сльози їдко линуть в пори,

Печуть вогнем, їх кров несе у серце,

Там скам'яніють. Скам'яніє й тіло,

Бо мандрагорі невідоме милосердя.

Та й вримати її не кожному під силу.

Я заплатила голосами й співом,

Не чую більше, як танцюють звуки,

І на світанку вже не будить півень,

До мене розмовляють тільки руки.

Лиш зрідка уві сні блукаю лісом,

В якому заховала мандрагору:

Русалка там співає з василіском —

До нас втекла, як збагрянíло море...

p.s. але то вже інша історія

липень 2023 р.

...

Яніта Владович

"Корабель"

Слова не пишутся тоді - коли мовчить душа,

Наявність слів у пустоті - народження вірша,

І так собі не поспіша, я тишину порушу,

Душі моєї корабель, просто шукає сушу.

Гавань спокою мого, далека й невідома,

Так довго в плаванні один, що вже відчутна втома,

А де та пристань мого судна, що назветься домом?

В бездонних томах океану, я відчуваюсь гномом.

Хоч корабель мій великий, й вантаж важкий може взяти,

Та хто б так просто хотів, океан із ним обійняти?

Кому маршрут той цікавий, і темні води глибокі?

А скільки тих кораблів, що плавають одинокі?

Сталевий, гордий титан, інженерної думки,

З пустотою в середені, що схована за лаштунки,

Усім несе допомогу, і не веде розрахунку,

Та сам тече від пробоїн, не просячи порятунку.

Йому самому цікаво, що він насправді за судно,

Якщо лайнер, чи круїз, то чому так нелюдно?

То чому так самотньо, може: танкер, буксир?

Де його пункт призначення, що його орієнтир?

Грім у штормі як сяйво, освітлює невідомість,

Натомість води попереду показують - непрозорість,

Свідомість хоче безпеки - повернувши штурвал,

Та в океана й корабля - відсутній інтервал.

Так через бурі й тривоги, руйнують кораблі води,

Не збавляючи вузлів, собі шукають пригоди,

Не дивлячись на стан погоди, підкорюють океани,

Рвуть кайдани Посейдона - відважні магеллани.

Всі кораблі кудись пливуть, усі шукають дому,

Хтось призабуту дорогу, хтось землю невідому,

Усім потрібне своє місце, своя тиша й спокій,

Своя крихітна частинка в гавані широкій.

Ми тимчасові в океані, нас туди спустили,

Допоки корпус ще цілий, і хвилі не накрили,

Допоки ще не потопили монстри океану,

Я свою пристань віднайду, і там навік пристану.

2020

...

Vladyslav Derda

У кожного своя дорога

Змалечку все ми вивчаєм,

Але коли дорослішаєм- не все ще знаєм,

Інколи з незнання долю собі ми ламаєм,

Бо як діти незрілі- Бога не знаєм.

У кожного своя дорога

І кожен путь свій вибирає,

Але не відразу прозріння приходить,

Що долю собі він зламає.

У всіх своя дорога,

Але не в усіх вона від Бога.

Кожен щастя в своєму вбачає

І кожен по цьому від Бога має.

Хто добро в світі плекає,

А хтось- зло без сумнівів приймає.

Але хай кожен знає,

Що за вчинки свої перед Богом відповідає.

Добра людина від Бога похвалу має,

А зла- духовно вмирає і у пеклі згасає,

Тоді як добра людина Бога прославляє

І радіє що Бог її до себе навіки приймає.

Вибір постає цей перед вами

У світі життєвої програми,

У кожного своя дорога ,але чи буде це ваша духовна перемога?

...

Діана Гобой

Таке життя

І на цьому слові обірвалася соната,

Десь далеко розірвалася граната,

Війна в душі-війна навкруги,

Настали дні невимовної туги.

Втративши починаєш цінувати те єдине

І знання істини дається через біль,

Правило одне в світі є незмінне,

Любов рятує від бід і смерті окутавши як хміль.

Відкриваються нові двері коли закриваються старі,

Батьки завжди наші праві,

Виводять на світло з пітьми, пробачають все приймають нас які ми є,

Будуть поруч коли останній час проб’є,

Нема нічого солодшого материнської ласки і доброти.

Головне пізнати себе і не втратити душі,

Не загубити добро що горить у добрі.

Світ жорстокий але прихисток знайти все ж можна,

Шукати прекрасне й невинне: стати як мати набожна

І високо до небес від насолоди взлітати,

Бути собою не дозволити нікому себе зламати,

Минуле відпустити не тримати: недругам не мстити

Й в усьому знаходити позитив,

Здійснити свій неймовірний прорив.

...

Діана Гобой

Повернення до Гофосту

Вертаюсь туди де моє серце,

Мало хто знає де це,

Бо чужинцям там не раді,

Своїх же беруть під крило й бережуть,

Там де мер засідає в раді,

Там приказів мушкетери ждуть,

Там під мостом річка Стир,

Де веде кордон у Гофост-мир.

Вертаю я життя що в мене забрали,

Що належить по праву мені,

Землі Гофосту себе мені віддали

Й визнали своєю крізь роки.

Там чисте повітря і звуки чарівні,

Там тиша і різні дива дивні

І дружній народ встрічає мене і приймає,

Тепер моя душа усе пригадає.

Щасливо серце тріпоче бо рай свій віднайшло,

Це літо блаженство мені принесло.

Це найкраще місто у світі,

Бо там в безпеці наші діти,

Там всі щасливі бо не беруть прикладу зі світу,

Набожний народ вірою несе істину ту,

Що розганяє з серця пітьму

Й надію дає довгождану.

Повернення до рідного міста мене возродило,

Мене від минулого омило

І почала нове життя я,

Тепер Гофосте, назавжди твоя!

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Квантова Україна - LIVE ⚡️🇺🇦
28.02.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Запрошуємо вас на авторський стрім "Квантова Україна" ⚡️🇺🇦
Що там буде? Відповіді на всі квантові запитання! 🤓

... Детальніше
Блоги
Топ-20 АркушівцівВлад Кайола
04.03.2024
Нещодавно в обговоренні блогу Лесі Сагули вона висловила бажання ознайомитися з моїми рекомендаціями ... Детальніше
Знайомство з учасниками Божественної Літературної МаскиФанАрк
04.03.2024
Зустрічайте наших учасників Божественної маски. Їх всього одинадцять: Леля Дажбог Ярило Стрибог Мак ... Детальніше
Варто повчитися.Сосніцький Володимир
03.03.2024
Привіт. Ми всі чомусь навчаємось у інших людей. Враховуючи що це платформа для письменників і більші ... Детальніше
Тонка грань між філософською та сльозливою історіямиВольфганг Ляйдвонне
01.03.2024
Цебто між справді цінною книгою, що сприяє діяльності мозку, бурхливим відчуттям у душі - та надміру ... Детальніше
Мої аркушівські улюбленці❤️Леся Сагула
02.03.2024
Ні, це не про котят, щенят і хом'ячків, якщо шо. Серед моря Аркушівських авторів кожен з нас, мабут ... Детальніше
З Днем Письменника!Юрій Цорулік
03.03.2024
Вітаю усіх авторів із днем письменника! Нехай у вас завжди буде безліч ідей та натхнення ці ідеї роз ... Детальніше
На Аркуші вже:
9757читачів
107343коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: