🛰 Конкурс фантастики “Український Hi-Tech”! 🛰

Електронні книги / Романтика (296)

Я буду кохати

Я буду кохати,

Коли підросту.

І буду страждати

Життям як піду.

Від пристрасті мліти

У ніжних руках,

Любов'ю горіти,

Забувши про страх.

Я буду кохати,

Коли підросту.

Себе віддавати

Цілком лиш йому.

А поки що рано

Любити мені.

Ще серце не знало

Кохання пісні.

(серпень 2017 р. - вересень 2018 р.)

...

Марина Герелюк

До могил...

До могил,

до колосся,

до ґрунту

Я тулюся грудями й чолом.

Моє серце б'ється так гулко,

Бо без тебе мене б не було.

І щоб у віршах оспівати

Весь той скарб, що таїться в тобі,

Я до тебе вертаюсь щоразу

І пірнаю в глибини твої.

Ти за батька мені та за матір,

За сестер, за братів, за дідів,

Бо вмремо ми й залишимось разом

У твоєму могутнім нутрі.

І тому я вдихаю наш спокій,

Розкриваю легені тугі,

Аби вік пам'ятати як пахне

Пил доріг,

креозот,

чорнозем.

...

Данила Чаглій

Любове моя

Любове моя

Як воно ся мається

як воно звикається

Сердце моє слізьми обливається.

Без твого голосу, не маю я настрою.

Без твоїх ясних очей і світ не милий мені.

Чому так сильно плачеться

Чому так гірко тужиться

Чому...

Чому...

Чому...

Тому що я люблю тебе

Тому що ми по різні береги

Тому

Тому

тому .

...

Кароліна

Ти і я

Вільна моя неволенька

Скривавлена, пригноблена,

Вируєш перед мною,

Провулками приваблена.

Й у вечорі стемнілому,

В очах-туманах брилами

І в цьому світі білому

Ти і я, ти і я.

Нашими молитвами,

Які гуртом промовлені,

Зимовим сном повитими,

Гартуються серця твої.

Руки розкривши крилами,

Линеш тільки до звільнення,

Й на схилах із могилами

Ти і я, ти і я.

В нічному небі чадному,

Між вогнями брунатними,

Із сотнею небесною,

Із піснями безсмертними,

Спалахує перлинами

Й ввижається година та,

Де будемо між нивами

Ти і я, ти і я.

...

Данила Чаглій

Чому ми не говоримо

Страшенно люблю какао.

Чому? Не спитаєш

Одчиняєш двері і голосно виходиш

Пити каву

Мене й не гукаєш.

Я б хотіла віднайти причину

З якої тепер не говоримо

Надумана, завершена

Як і мої проби з поезії.

Я п'ю своє какао й думаю

Над віршовим розміром

Що ніяк не хоче з'являтися

Ця перша спроба

Буде засвідчена

В споминах

...

Мертвий Поет

Теплої зустрічі так не вистачає…

Теплої зустрічі так не вистачає…

Такої приємної, наче весни.

Тепер лише небо тебе обіймає,

Тепер лише в нього я питаю як ти…

Мрії утрачені, сенсу немає

Більше для мене в чийомусь житті.

Тепер лише грім все частіше лякає –

Завжди він нагадує о тій війні…

17.05.2022

...

Ascker Ckiars

давай укладено перемир'я

давай укладемо перемир'я, пакт про ненапад,

щоб коли ти торкався моєї шкіри й палали всі гальма,

я не могла шепотіти на вухо прохання про "ще" і "ближче",

а лиш згадала про те, що укладено трохи вище.

щоб кожного разу, відчувши жагу до реваншу,

ми лиш бачили стіс документів в тремтячих та довгих пальцях,

щоб за кожен гарячий дотик приходило нам по штрафу,

щоб молили в богів прощення, за те що не стримати клятву.

щоб кожного дня суддя виносив нам вирок,

щоб хоч щось, хоч колись нас на час примирило

щоб не було в'язких поцілунків, порушених обіцянок

щоб ніч огортала нас порізно і так до серпанку,

щоб знов ми кричали "ніколи!", та випивши зранку

спалили всі чортові документи, забули про сварку

ми знову, як справжні дурні, злилися у щось одне,

та називаючи це коханням, вбивали самих себе.

...

Морган Стью

не мила

Чи мила тобі, я у цьому світі

Чи сяють мої очі у пітьмі

Чи твоя голова затьмарина думками коли усміхнулась я тобі?

Чи сняться тобі сни казкові, де ми у двох ховаємось від цієї тьми.

Звичайно ні..

Дурне питаю

Мої очі для тебе такі прості, вони не несуть для тебе сенцу.

Бачив би ти мої страждання як я плачу в цій страшеній тьмі

Як бачу як ти їй посміхаєшсь

Як сяють твої очі коли бачиш ти її.

Для тебе її посмішка, це щось чарівне.

А для мене твій голос, як спів солов'я.

Я надіюсь ти будеш щасливий коли з тобою буде вона, а не я.

Я люблю тебе всією душею, і силует твій пам'ятатиму завжди.

Люби її, як я люблю тебе

щоб серце в полум'ї згорало

і твої очі сяяли завжди.

...

мавка

5 хвилин до кінця

Злий маг тримає артефакти у руках,

Світ вже ступив на Апокаліпсису шлях,

Все людство го́лови схилило у молитві....

Хоробрий воїн розуміє - бути битві.

В печеру мага серед ночі він пробрався,

За артефакти довго наш герой змагався

І переміг, та це лиш половина діла -

Не знає воїн, як активувати силу.

Є 5 хвилин, аби закляття зрозуміти:

"Одна лиш сила здатна жах цей припинити -

Це наймогутніша із сил." А де шукати?

Герой не знає, тож не буде час втрачати

Він буде поряд із коханою своєю,

Коли допише Доля світу епопею,

Нарешті серце їй наважиться відкрити,

Втрачати нìчого, їм все одно не жити.

"Люблю тебе" красуня воїну сказала,

Яскрава зірка в темнім небі засіяла....

Живі! Любов - це та секретна сила,

Що катастрофу цю жахливу зупинила!

...

Дарина *Ріна* Федоро́вич

Крик

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Мені не треба, щоб про це знали люди.

Я хочу лежати із заплющеними очима

І відчувати на собі твої руки.

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не так, як правильно, треба, заведено,

Не треба того, "що-робиш-а-значить-любиш".

Піклуйся так, як тільки нам відведено.

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не називай мене єдиною.

Будь разом з іншою.

Тримай її за руку,

Цілуй у сакурах,

Губіть свої сплетені силуети

в дзеркалах бруку

серед промоклих стін,

в дощатих мурах.

Роби, що хочеш, тільки

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не роби, що правильно, роби, як я хочу.

Нехай твій подих щоки мені лоскоче

За щільними фіранками твоєї квартири.

Губись у моєму волоссі,

Огорни моє тіло собою.

Сховай мене від усього світу

У ванні з теплою водою.

Я згадаю, як все починалось,

Згадаю болі,

попіл,

холод,

морозний подих, який дивно пікся

на тілі зашкарублою кіркою.

Згадаю дороги, побиті чорними ротами,

покришені асфальти "рана-на-рані",

поламані дерева, ноги, нігті, долі,

вивернуте місиво життя з будинку на дорогу:

у попелі малюнки,

одяг в плямах крові,

земля,

книжки,

обвуглені фотокартки...

ШМАТКИ ЖИТТЯ, НА РОЗІ, ПРОСТО НЕБА!

Кричати хочеться - не навчена кричати.

Боротися не зможу й не могла.

Мені так боляче.. аж пафосно у слові.

А кому зараз не боляче?!

....Я все це згадую. ніколи не забуду.

Просто не зможу, бо воно моє.

Уже моє... Як вбита ввіч погроза

Назавжди страху трохи додає.

Тому піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Я так багато бачила, я б краще того не знала.

Я так хочу пам'ятати з цих місяців тільки твої обійми.

Мені їх завжди, завжди буде мало.

...

portfoliosmia

пам’ятаючі руки ;‘

наші руки пам‘ятають усе.

дотики твоєї коханої,

коли ви спали уночі.

вона перебирала твоє волосся,

а ти лише бачила сни.

наші руки пам’ятають усе.

силу, віру й надію,

що тобі дала мати в той день,

коли разом йшли на карусель

і боялись зробити хоч крок.

наші руки пам‘ятають усе.

ті знання, що тобі дарував батько

коли вранці вчились готувати.

коли разом стояли на кухні,

позираючи вдвох у вікно.

наші руки пам’ятають усе,

бо в них живуть спогади й мрії.

ми торкалися ними священних речей,

ми торкалися ними надії.

ми торкались своєї любові,

ми торкалися інших

і торкатимемось знов.

...

віоленл

очі незрячих

замість слів я напишу вірші

і залишу їх самих по собі.

заховаю туди всі почуття,

й не покажу нічого тобі.

достатньо лише прийняти той факт,

що я тобі не потрібен

й забути тебе назавжди.

але я пам’ятаю.

не погляд, не вигляд,

не те що змінити ти можеш завжди.

пам’ятаю натомість запах тебе

запах осіннього листя, дощу

й тої дивної, дурної кави.

пам’ятаю й ту ніч коли ти не прийшов.

я знаю, що це я зіпсував.

я знав це давно, й досі, справді знаю

але не вибачусь, не скажу

проковтну почуття разом із страхом

і втоплю далеко в собі.

це звично, й це вже нормально.

але замість слів я пишу вірші

про того, кого вже не знаю

про того, хто так і не бачив

давно забутих, прикритих очей моїх.

...

віоленл
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🛰 Конкурс фантастики “Український Hi-Tech”! 🛰
05.08.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Наближається День Незалежності України і, не дивлячись на важкий для всіх нас час, Аркуш хоче продовжити традицію і на честь цього надважливого для кожного українця дня, оголосити конкурс фантастичних оповідань “Український Hi-Tech”! ✊🇺🇦

Будемо писати про наше майбутнє! 💙💛

... Детальніше
Блоги
знайомство :3Ann Mayer
09.08.2022
усім тепленький привіт) мене звати Енн Майєр і на Аркуші я вперше. для мене це все ще новинка і я ті ... Детальніше
#найулюбленіше: об'єми творівОлександра Буревій
08.08.2022
Нове питання із нашої популярної рубрики :) Розкажіть, які об'єми ви зазвичай читаєте на Аркуші з б ... Детальніше
📡 Оновлення: підсумки тижня 📡Аркуш
08.08.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Список оновлень за тиждень вже чекає на вас 🙂

... Детальніше
Шукаю співадмін_ок для ЛітАктиву!Ліза Маслова
08.08.2022
"Літературні активності" або ж ЛітАктив - це телеграм-канал, в якому весь час публікуються актуальні ... Детальніше
Есе "Види оповіді від третьої особи"Mirzam
08.08.2022
Усім добрий вечір! Щоб відволіктись від роботи і новин, я вирішила написати перший блог, а він виріс ... Детальніше
Як я збираюся писати книгуLiBet
08.08.2022
Всім привіт, і сьогодні я хотіла поділитися з вами своєю думкою щодо написання своєї книги. Звісно, ... Детальніше
На Аркуші вже:
3535читачів
17188коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: