Електронні книги / Сучасна проза (2167)
Маріуполь вознісся
В будь-якій точці планети, тримаючись за руки в підвалі, чи сидячи в інтернеті, вони відчували себе частиною цілого народу. Навіть якщо знали, що їх вже відспівали… під уламками світу азовстальського заводу.
Що змушує їх захищати? Хіба ти не боїшся, питала мене мати. Ні, я страху не маю – а одну лиш ненависть. Ми їх всіх покараєм. За сльози солоні, за життя закатоване у полоні. І не смертю їх навіть. Вже ніколи росіянин не пізнає милосердя.
Війна правду ховає. Але не ця, ця очі світові відкриває. Навіть якщо світ до правди не готовий. Хто досі був чистий – забруднився, спотворнів.
Нам молитви читають і карбують медалі, наші тіла винесли зі скелету Азовсталі. Нас із дому забрали, надарили букетів, а в столиці українська весна. Її видно з вікна, без вікна і навіть з-за грат фільтраційної в’язниці.
Колись це скінчиться, я не знаю, коли, але відновиться границя. Після перемоги, відбудови після. Маріуполь живе.
Маріуполь вознісся.
...
...не воїн, а лиш жертва...
Шукаєш виправдань собі, коли опинився у безпеці?
Шукаєш виправдань, коли навколо не холодно, а тепло?
Не можеш відповісти: чому живий, а кращі інші мертві?
Не можеш зупинити потік сліз, бо ти не воїн, а лиш жертва?
Стііій…
Не бий себе ти, не лупцюй.
Не лий ти сльози, не горюй.
Бо ти стаєш лише нікчемнішим, огидним.
Не бачу більше я в тобі людини.
Ти стаєш звіром, загнанним і кволим,
Постійно просиш усіх про допомогу,
У той же час не здатен допомогти навіть собі:
Просто хоч краплю сенсу в собі знайти.
Про. Що. Ти. Кааажеш…?
Що. Я. Нічим. Не краааща…?
Що. Я. Лиш. Егоїст?
О, так. Я не альтруїст!
Але іншим я не брешу.
Втекла, бо я слабка, не сильна.
Втекла, бо жити божевільно я хотіла.
Втекла, бо безпорадною була,
Піти на подвиг не змогла.
Втекла…
...
«ЗАЙДАМ – ЗАСЬ!»
НА МАЙДАН!
Я – не Каїн, не кат,
Тільки й Авелем бути не хочу.
Не підставлю щоки.
І свій нарід топтати не дам.
Я не звикну! Не зникну!
Хочу прямо дивитися в очі
Всім народам-сусідам.
Рід мій древній – не дань!
І свобода – не дань, не дарунок:
Її здобувають
У вогні, у борні й у крові,
Тільки кров – не вода!
Як гряде небезпека –
У нас так одвіку буває:
Ми народне скликаємо Віче.
Ми йдемо на Майдан!
(Любов Сердунич, 2009, 2013)
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше