💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛

Електронні книги / Сучасна проза (2273)

Живи добром

Не віддавай душі нечистому

І не страждай за шумом солоду,

Що ти напився з молоду.

І будь рішучим ти завжди

Із серця хай ідуть слова

Ти правду ту збережи,

Що йде як та тропа.

Не залишай орла того підбитого,

Он того мученика до стовпа прибитого.

Добро роби, прощай усе

І все погане те пройде

За добро що людям ти зробив,

За яких кров свою пролив.

Шлях добра ти обирай

І добро у серці май,

Кривднику лихе прощай

І зло перемагай.

Твори в любові

Й не вимовляй лихого слова в мові,

Неси в життя добро,

Щоб зло тебе не знемогло.

Живи не помстою- живи в любові,

Живи у Божій ти покорі.

...

Діана Гобой

Вона

Вона як троянда- дика кров

І йде в боротьбу вона знов.

Вона як та золота квітка,

Що створена із зоряних крил,

Яка зрошує сяйво як пил.

Густі пасма скидає під небосхил

І не боїться вона трясовин.

Вона як блакитний фіміам,

Що розквітає у весняних садах- он там.

І крила її безсмертні безмежно прості,

Вони такі гарні проглядаються у імлі.

Очі її фіалкові глибокі,

Але чомусь такі одинокі.

Де той блиск надії

Її найсильнішої мрії?

Сльози в серце капають із горя,

Вона як чайка не може жити без моря.

Не сумуй і не плач,

А дай усім здач

І будь щаслива в коханні,

В прекрасному солодкому невіданні.

Не печалься, не тужи

А краще кричи і душу свою від болю звільни

І від світу й проблем десь пропади.

Вона бореться і перемагає,

Живе і кохає,

Вона щаслива й спокійна

Горя не знає- бо кохає.

...

Діана Гобой

Вітер і сонце

Вітер і сонце заглянули до мене у віконце

Дві стихії протилежні,

Але Богу вони прилежні.

Вітер тарабанив і буяв,

Бо завжди причину на це мав,

Хотів він очистити все на подвір*ї,

Неначе лютий вихор у повітрі.

Сонце ж посміхалося

Із землею кохалося,

Світило ясно освітлюючи горизонт

І для прогулянки уже не треба зонт.

Вітер і сонце зустрічалися

І про те хто потрібніший сперечалися,

Б*ються довго і чубляться,

А Бог за кожного заступиться.

І скаже що вітер і сонце потрібні,

Що і вітер і сонце по своєму здібні

І кожен від Бога винагороду отримає,

А от за те що сперечаються- може й покарати.

Раді сонце й вітер, що людям обоє потрібні вони

І хай там хоч заметіль чи ураган прийди,

А вони справно працюватимуть

Та ще й один одному допомагатимуть.

...

Діана Гобой

Вечірня зірка

А на небі світить зірка,

У світлі місячних вогнів,

На небі простягнулася розкішна

І всім посміхалася вона.

А посмішка лукаво-грішна,

Усіх чаруючи в полоні тримає,

Така неповторна всіх об’єднає.

Вечірня зірка в небі світила

І всіх на своє світло манила,

Небо простягалось їй наче дорога

І де вона світила- була перемога!

Зірка, що освячує шлях,

Вона високо на небі наче птах,

Та про земне все знає

І всіх порадами пригощає.

На неї глянеш- перехоплює дух

І одразу приводить тебе в рух,

Думки правильні приносить

І корективи в життя твоє вносить.

Здається, що маленька зірка зробить,

Коли від проблем штурмом тебе зносить,

Проте приглянувшись до неї розумієш,

Що завдяки їй друге дихання у собі відкриєш.

...

Діана Гобой

Бога приймаю

Життя одне його ціную,

Любов*ю серце наповняю.

Я в Царстві Божім паную,

Бо з Богом ми рідня.

Мир в серці вибираю,

До Бога лину,

Нечистого від себе відганяю

І молюся без упину.

Милосердність і великодушність я собі прошу

І прощення гріхів що маю,

Із щирістю в серці молю

І Боже благословення я приймаю.

Відразу інша я стаю,

Коли Бога приймаю.

Йому я серце віддаю

І душу в добро зодягаю.

...

Діана Гобой

8 березня

Колись я бачила квіти, і слова подяки мамам.

Я чула, що бути гарною – це добре,

Жінки окраса цього світу,

Й про них можна згадати раз у рік, зробивши подарунок.

Потім вже прочитавши, зрозуміла, що свято це про інше.

Воно про те, як сильні жінки вибороли собі право на освіту,

Можливість голосувати на виборах,

Працювати в професіях різних.

Чомусь це сприймається як даність зараз.

Хіба це не буденність, жити як ти хочеш?

На жаль, не завжди так було.

Можливо й не завжди буде так,

Якщо не вимагати прав для себе.

Я чула слова, що рівність досягнуто,

За що борються ті нерозумні жінки?

Чому з насиллям у світі стикалася кожна третя...

Я не знаю, мені дуже сумно через це.

Тому що я є та третя.

І досі не вільна я, не самостійна.

Цей день про те, що не потрібно здаватися,

Бо наші пращурки не впали духом.

Жінки раніше хотіли свободу Україні.

Я зараз хочу того ж,

Та ще й поваги до жінок, і розуміння.

Тому це свято – Міжнародний жіночий день. Вітаю вас!

– 06.03.2023

...

Надя Кулик

Запитання

Чому виходить так,

Що любим ми не тих, хто любить нас?

Чому притягують мене байдужі?

Питання зрозуміле, але однієї відповіді мало.

Напевно виховання,

Дитинство відіграє велику роль в житті.

Якщо глянути на тип прихильності мій,

То він тривожний.

І як це? Самій важко зрозуміти.

Поводжуся я так, що в підсумку приносить це мені певний біль.

Тягнуся до людини, якщо не так щось, то промовчу.

Але коли накопичаться ті почуття, то вже готова розірвати всі зв'язки.

Інколи я можу шкодувати про це,

Але буває, думаю, на краще це.

Одній мені зрозуміло як бути,

Як з іншими – не завжди зрозуміло.

Дружити не дуже важко,

Якщо намагатися поводитися по доброму,

І слухати, що кажуть.

Не бути мудаком, одним словом.

А в романтичних стосунках все не зрозуміло,

Як спраглі діти ми хочемо любові.

Хочемо бути почутими, побаченими, зрозумілими.

І наче все не важко,

Але ніхто не хоче робити перший крок.

Простіше бути гордим і на одинці,

Чим вразливим і ніж отримати у відповідь.

Якщо поставити єдине питання:

Для чого взагалі ця любов людині?

Напевно, відповідь на нього –

Щоб зменшити її страждання.

– 06.03.23

...

Надя Кулик

На перехресті любові

На перехресті любові,

Беремо в долі про запас,

Скільки в житті приймали ролі,

Стільки на суді спитають з нас.

Одне воскресіння-один суд

І всі душі вироку ждуть;

За вчинками життя вирок пролунає

І муки совісті й каяття нас терзає.

Ми вершимо не тільки свої долі

І не спасуть нас обманливі ролі,

Лиш любов-бо сильна вона перемогти,

Життя змінити і кордони перенести,

Але мало маємо її,

Щоб не загубитися в цьому бутті.

На перехресті любові,

Перечимо собі ми в мові,

Діло різниться зі словами

Це лихо діється із нами!

Тоді не думаєм чим кінчиться усе,

Лиш досягти ми хочемо своє.

Нас зупинити намагаються не раз,

Направити на добрий шлях,

Щоб у душі вогник любові непогас,

Але губимо стежки повсякчас,

Бо темні сили відвертають нас.

Печально що пізно усвідомлення приходить,

А мара нас з дороги зводить,

Доки не пропадемо остаточно

І суд після смерті прийде

Й надію останню в заблудлих забере.

А нам би бути як ті святі,

Що не плутають стежки,

Для них рай на всю вічність відкритий

І кожен з них у білу одіж одітий.

На перехресті любові нас доля зустрічає

І кожного в те що заслужив при житті одягає.

Шукаймо перехрестя безмежної любові,

Щоб душу зцілити і шлях віднайти,

Усе перемогти і в рай після смерті піти!

...

Діана Гобой

Любов не живе по законах

Любов не живе по законах, вона їх диктує,

Коли в твоєму серці мандрує.

Любов рікою тече невпинно,

А мені так дивно,

Що лиш раз відчувши любов

Ти захочеш пити цю чашу знов.

Любов не живе по законах,

Вона відображається на церковних іконах,

Коли молися з вірою в серці,

Тоді відкривається для любові дверці.

...

Діана Гобой

Життя-боротьба

Дорог життя багато

І в наших силах вибирати

От тільки нема чого казати,

Що в світі цьому ти один безсилий

І що любий шлях тобі немилий.

Одне життя безцінне і тягар випробувань,

Перемогти зло у світі і в собі,

Набравшись хоробрості і знань,

Побачим проблиск надії в боротьбі.

І віра з любов’ю рятують повсякчас,

По ділам нашим на небі спрос з нас,

Тож наш уділ боротьба за чесне, добре й благородне,

Зате що в світі нині таке немодне,

Але важливе серцям нашим як вода,

Щоб душа від проблем не знемогла.

...

Діана Гобой

Душа літає

Душа літає окрилена надією,

Любов’ю пригріта , спасенна вірою,

Душа літає наділена мрією,

Серцю радість стає милою.

Душа літає ніби вже на небесах,

Лиш крил чується змах,

А ти летиш в екстазі,

Тебе зцілили дивні мазі,

Усе тіло співає,

Усе навколо веселкою переливає.

Ох, шумна радість,

Коли душа не знає собі місця

І де та покладість,

Що була в серці як гостя?

Умиротворення зникає

І не сидиться вже ніяк,

Ти вже не простак,

Ти возвисився вірою,

Злетів любов’ю окрилений надією

І тоді ти сам став для усіх мрією

І тепер про тебе мріють як ти колись про них

І прислухаються з трепетом як ти робиш вдих.

...

Діана Гобой

Всього досягти

Мандруємо у синю вись,

Назад ти недивись,

Лиш спопеляй усіх своєю славою

І волею незламною з гори на них дивись!

Ми несемось в житті кудись,

Незнаючи що нас чекає,

То падаєм то злітаєм,

Свою планку ми тримаєм,

Хоч часто знемагаєм.

Минуле у минулому залиш,

Щоб всього досягти собою треба бути лиш,

Із пристрастю мрії втілювати у життя,

У цілей клопоту багато-жде нас боротьба!

Ми шалені наповнені жагою жити,

Долаючи перешкоди на шляху,

Ми спалюємо себе дотла в бреду,

Щоб стати успішними й перемогти.

У всього є своя ціна,

Її ми платим повсякчас

Й підтримка рідних душ виручає кожен раз,

У світі ради кращого тримає.

Розвиваючись шукаєм щастя

І шанс нам зверху дається,

Лиш правильно ним скористатись треба,

Прохаючи корисного у неба,

Щоб стидно перед собою небуло вкінці,

Ми зараз приймаємо до уваги що вчать нас отці

І гідно йдем визначеним шляхом,

Який кінчиться колись із довгим сном.

...

Діана Гобой

Біль як частина життя

Хвороба тебе звалить з ніг,

І дихати не можеш, як раніше міг,

Й думати не хочеш.

Плани будувати також.

Бачити людей важко.

Світ в темних кольорах,

Й нащо все це, може пролунати.

Все одно кінець нам всім настане.

Тривогу й страх ти відчуваєш.

Ти терпиш їх, бо як же то інакше.

Набридливі думки виникають в голові.

Як можна витерпіти все це?

А може ми тварини всі?

І нащо все ускладнювати?

Живи інстинктами,

Задоволень не відкладай.

Але там, де багато задоволення,

То болю також досить.

Такий цей світ з гомеостазом.

Змирись або помри.

– 03.02.2023

...

Надя Кулик

Ненавидіти

Я ненавиджу тебе, і твої листи

Я ненавиджу коли ти пишеш

І ненавижу коли ти мовчиш

І навіть цю прірву з тиші

Я ненавиджу згадки про тебе

Вони завдають лиш болю

Вони забирають волю

Лишаючи тільки полон

Я ненавиджу сказане

І те що не сказане теж

Ці почуття не мають меж

Тільки прірва між мною й тобою

...

Аліна Сова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛
12.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

12-те квітня це особливий день! Рівно 3 роки тому відбувся запуск літературної платформи Аркуш 🙂

... Детальніше
Блоги
А в кого очі великі? Як вам живеться зі страхами...Ія Лін & Ізумі Хо
18.04.2024
Всім привіт) Натрапила в одному чатику на обговорення фобій... А це велими цікава тема) Задумалася п ... Детальніше
Чорничні ночіLeila Holden
19.04.2024
Хочу запросити вас до чату «Чорничні ночі». Даний чат присвячений авторам, які пишуть на тему ЛГБТ Ц ... Детальніше
Який жанр у книгах вам не подобається?Кіт у зграї
19.04.2024
Без срачу, просто поділитися своїми табу. Мені наприклад не подобається попаданство ( без обід ). Жа ... Детальніше
“О, моя львів‘янко“ (або інший "Отче наш")Oswald Artman
19.04.2024
Ангели, падайте з неба, Освальд знову пише. Вашій увазі моє прекрасне богохульство. Молитва до жінки ... Детальніше
Оновлення конкурсних робіт МАРКІЯНА МЕДRНИК
19.04.2024
Нарешті дійшли руки відредагувати два твори, які приймали участь в конкурсах тут, на Аркуші – "Грозо ... Детальніше
Підписники проти жуківАнна Плішак
16.04.2024
Надихнувшись блогом Вікторії https://arkush.net/blogs/6216 , вирішила поекспериментувати і додала зб ... Детальніше
На Аркуші вже:
10456читачів
118273коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: