🍉 Українські кавуни! 🍉

Електронні книги / Фентезі (1630)

Проклята любов

кривавими плямами плакало сонце,

тужило,

німіло,

боліло.

сльозами змивались кордони світів.

*АйзАк марив Нею, чи сон це?

закоханим вітром летів.

та серце *МанІси таїло образу,

стискалось,

ховалось,

стидалось,

закрилось холодним дощем.

скрижаніла любов до відрази,

їй би ненависті ще.

їй би помсти чоловікам,

бо згубили,

розбили,

збезчестили крила,

порвали грудей наготу.

тіло – чорної магії храм.

полюбив Айзак-бог, та не ту…

закоханим дурнем вчувався Айзак,

безсилим,

безкрилим,

зболілим.

Маніси краса звивалась в думках,

труїла собою, мов темний миш'як,

маніячна омана, їдуча й різка.

він прагнув ту відьму, проклятий ніби, -

так сильно,

невільно,

могильно,

що впала стіна між злом і добром,

світло і тінь загнала до Лімбу,

та байдуже Їй: почуття, наче хром.

Маніса ще більше зринала в пітьму -

безжальну,

безкарну,

примарну -

і маріонеткою правила Ним,

щоб любові табу стікало під мур,

щоб кожен живий став ніким...

*Айзак – бог світла, що живе на небесах, розділених стіною зі світом людей.

*Маніса – земна відьма, яка стала лихою після неприємних життєвих обставин.

...

Dreamer_witch

Під звуки містичного вальсу

Відьма мене зчарувала, до себе забрала в полон

Дотиком ледве відчутним теплих маленьких долонь

В серці щосили палає кохання нестримний вогонь

Тільки на жаль я не знаю це наяву або сон

Демон-спокусник, омана? Він душу мою полонив

Тягне до себе магнітом, на спротив немає вже сил

У серце ввійшли одночасно сотні палаючих стріл

Коли під мелодію вальсу на танець мене запросив

Пари навколо кружляють, не гають спливаючий час

Свідомість заполоняє містичними звуками вальс

Відвідати бал між світами можна в житті лише раз

Тільки не пам’ятає минулого жоден із нас

Скоро настане світанок, люди забудуть про бал

Й пристрастей вихор шалений, що у душі вирував

Зможе лиш демон згадати, хто його серце украв

Якщо один з нас справжній демон, можливий

щасливий

Фінал.

...

Катерина Скрипка

Балада про імператора Семи Королівств, Відміченого Пусткою та принцесу Каетану

Авреліус Перший тепер імператор,

Корони Семи Королівств узурпатор.

Заради своєї безмежної влади,

Він вдався до вбивства та підлої зради.

Рахуючи кроки в розкішних покоях,

Від страху за владу не має спокою.

Допоки на світі живе Каетана,

Існує загроза для хитрого плану.

Він вибору іншого просто не має,

Із клану Відмічених тінь викликає,

Щоб до́говір з лицарем Пустки укласти:

Принцесу із іншого виміру вкрасти.

“Вона в своїм роді лишилась остання,

Мені приведи її ти на заклання!”

Над пагорбом тихо зоря зайнялася,

І подорож сина пітьми почалася.

Той, що вільно ходив між світами,

Для нього відкрив між вимірів брами.

Відмічений Пусткою брами минає —

Великий сюрприз на нього чекає!

Не ясно спочатку чия в тім провина,

Та мітка зникає — він знову людина.

Коли він нарешті принцесу знаходить,

Вона з голови увесь час не виходить.

Вперше у серці розквітло кохання,

Після років льодяного мовчання…

“До́говір в прірву, ваганням — мовчати!

Стану довіку її захищати!”

Разом вони, як кажуть, і досі…

Примножують щастя та трупи у льосі.

...

Катерина Скрипка

Літописець

Тіні вогню танцюють на скелях,

Голоси нічних птахів пронизують слух,

Краплі роси застигли в обіймах лілеї,

Терпкий запах гранату роздразнює нюх.

Розтирається в порох земля під його каблуками,

Поступ тихий, наче тут його зовсім немає,

Сліпе світло від зір стелить килим йому під ногами,

У примарний літопис історії крихти збирає.

На очах його закладались підвалини мурів,

Бачив він як спускались народи із гір,

Проводжав каравани скарбів із верблюдів і мулів,

Як держави змінялись, затягнуті в полум’я вир.

Панування людей і ельфійське безсмертя,

Гори золота гномів у бездонних копальнях,

Людський страх, жага крові - усе було в прах розітерте,

Все застигло чорнилом картин в сторінках його літописання.

Скільки раз ті, хто був на межі, дивились на нього,

Скільки раз дим від згарищ роздразнював ніздрі,

Та в істоти цієї окрема, не людська дорога,

І у битві своїй лебедине перо її вістря.

Із кінцем і початком стикається він безупинно,

Споглядає лише, втрутитись права не має,

Так день змінює ніч, існування, як ріка гірська, плине,

Літописець Життя нову зміну епох зустрічає.

В небуття канув розквіт десятків народів,

Хтось в тіні оселився, інші стали людськими казками,

Люди лісу і діти природи…

Дзвінкий сміх і серця застигли у свитку словами.

Медовії очі зустріли черговий світанок,

І розшиті у срібло, скупалися поли в росі,

“Місяць року четвертий, день дванадцятий, ранок…”

Пустилося в танець перо лебедине в руці.

...

Yana

Королівський аукціон

Після подвигів віками

Сувеніри у скарбницю

Лицарі везуть возами...

Там добра - як в рукавиці!

Наш король превельми мудрий

Голову над цим сушив -

Аж обсипалась вся пудра -

І наказ цей замутив!

Поспішайте, люди добрі,

На щорічний авкціон!

Лоти: королівська кобра,

Щит і меч, шолом, дракон,

Посох мага (бувший в вжитку),

Фенікс (в стадії золи)...

Тож струсніть свою калитку!

Таке не купиш будь-коли!

Ну ж бо, в кого діаманти

По кишеням завалялись?

Ще у списку - капці Санти!

Знижка! (трішечки зім'ялись)

Також є старезна карта

Королівства Небудьде!

Еліксиру ціла кварта

З диво-квітки каркаде!

Через п'ять хвилин початок!

Вхід - дванадцять золотих!

В ціну включено податок

На понти для всіх крутих.

...

Людмила Ільм

Цвіт папороті

мавко-мавко

стань мені дівчиною

хоча б сьогодні

хоча б на трішки

хлопче-хлопче

дарма мене просиш

не пара я тобі

не тебе обійматиму

бо як почує батечко

як відчує матінка

не пустять мене

наступного року

на свято

хороводи водити

трави гладити

людей розглядати

то ходи-но зі мною мавко

хоча б «гречаники» танцювати

хороводи водити

пісень слухати

вогню вклонятися

гур-гур юначе

ми це щодня робимо

танці завжди водимо

колись цьому й людей навчили

щоб у розвазі

тяжкість душі

вони віддавали стихіям

сьогодні я маю берегти

ліс і воду

щоб люди силу знаходили

душу оновлювали

тіло зцілювали

але не шкодили живому

не рвали

квіти папороті

але ж хіба папороть квітне?

це ж лише легенда?

юначе-юначе

ти навіть не уявляєш

стільки папороті квітне

в купальську ніч

але люди

не бачать квітів

і ти будь обережним

ступай м’яко сьогодні на трави

вже дві квітки папороті

ти сьогодні зім’яв

сам того не знаючи

тому тобі й легко зараз

тому тобі й радісно нині

тому ти бачиш мене

гур-гур юначе

гур-гур юначе

й полопотіла

...

Олександр Козинець

Пісня русалки

Чи чули ви, що край села,

Поміж озер і довгих балок,

Де соловейко не співа,

Рибалки бачили русалок?

Поночі їх потворний сміх

Луна розносила по полю,

І лихоманило усіх

Від тих пісень про злую долю.

Тієї ночі місяць спав,

Укритий хмарами у небі.

А серед тиші хтось співав

Журливо, стоячи на греблі.

Чи то дівчина молода,

Чи мара, мавка, сновидіння?

А як русалка це страшна,

Чого гризе її сумління?

«Ой, сивий місяцю, - співа, -

Що ж я, сердешна, наробила?

Своє дівочеє життя

Так прикро в річці утопила!

Страждала я – що те буття?

Тюрма похмура без віконця.

Та зараз все стерпіла б я,

Аби хоч раз побачить сонце!

Молю, як чуєш ти мене,

Хоч душу цю прийми до себе!»

Коли наступний день мине,

Знов руки простяга до неба…

І кожну ніч посеред балок

Все чути тихий плач русалок.

...

Ференець Олександра

Персефоні

Персефоні

Ох, люба, бідненька сестрице моя!

Як же ти домом зовеш теє пекло?

Гниє в підземеллі краса вся твоя,

І квіти весняні вмирають запекло.

Невже ти забула, як пахне роса?

Як вдвох ми всю ніч про життя говорили?

Забула й наш сміх, Персефоно моя.

Натомість ти темінь п'янку полюбила.

Я знаю, як солодко цар той співає.

Так гарно, що душі тікають із тіл.

А музика арфи невпинно лунає.

І ви їх зганяєте в царство могил.

Невже він посмів життя відібрати?

Його ми знайдемо, ти тільки вернись.

Корону криваву ще можна зірвати,

Розтерти у пил, тож, прошу, поборись.

Молись, Персефоно, за небо і волю.

Не царю, не батьку, собі помолись.

А я допоможу минуть злому болю.

Лишень ти не вниз, а нагору дивись.

Будь ласка, скажи, що я не помилилась.

Що ти полонена, а я мушу прийти.

Скажи, що із долею ти не змирилась.

І що у пітьмі тебе треба знайти.

Нехай навіть відповідь іншою буде.

Я вірю, ця сповідь все ж стане твоя.

І хай хоч весь Всесвіт про мене забуде.

Лиш ти не забудь, Персефоно моя.

...

Злата Гарбарчук

ТРИ ДИВА

КАЛИНА

,,Стояла собі хатка - дірявий чобіток,

А в нім жила бабуся, що мала сто діток…»

Наталя Забіла

Здається, ніби, вчора, було ж це так давно,

Я доням гарну казку читала перед сном.

Забулися малюнки, віршовані рядки,

Та в спогади солодкі йшла в гості залюбки.

А знаєте, що сталось з бабусею й дітьми,

Як ми відклали книжку не на ніч, на роки?

Зима - снігами біла, весна - духмяний цвіт,

Там осінь знов за літом - десь ділись двадцять літ.

А діти у бабусі, як і мої, зросли,

в життя чудові мандри їх повели стежки.

І кожен у бабусі брав те, що взяти зміг:

Частинку її серця - любові оберіг.

Роздала до шматочка, провела за поріг,

Дітей благословила, щоб шлях легкий проліг.

Хустину білу взяла і, спершись до воріт,

Усіх з доріг чекала, щоденно з року в рік.

Мов іній, вкрив їй коси, коли ж прийшла весна,

Калина при дорозі у травні зацвіла.

В людей усмІшка тепла, в’їжджаючи в село,

Здалека - сива жінка, то ж кущ, як молоко.

Віночки білосніжні, як зірочки, листки,

а діти повертаючись, серденька принесли.

Калину обійняли, сльозинки, наче дощ,

Дитинство пригадали і як варили борщ.

Серця гарячі клали на квіточки дрібні,

Багряними ставали з них грона наливні.

Гірчать, немов розлука, калинові плоди,

Але ж які цілющі! Сердечко в них знайди.

МРІЯ ГОНЧАРА

Уяви море тепле, хвилями лоскоче,

історії шепоче, лиш розплющу очі.

Чи правда, може, ні, а хто це знає точно?

Одну з них розповім сьогодні вам охоче.

Гончар давно ростив у серці мрію дивну:

Створити щось таке, як Бог колись Людину.

Щоб ця земна краса усіх зачарувала,

зустрінуться тоді йому любов і слава.

Земля з глибин гірських дістала білу глину,

Джерел холодних - воду, а небо - краплю синю.

В долоні взяв, змішав, затанцювало коло,

Тремтіли струни сонця в хмарах загадково.

Тоненька, аж прозора, в майстра порцеляна,

народжується квітка - гарна і незнана.

На світ крізь неї глянув, так йому здалося,

звучить поблизу десь ангельське мед-голосся.

Таку ніхто не бачив, диво, наче з раю,

Бджоли почувся гул, нектар, пилок збирає.

Торкнулася крилом із фарфору пелюстки…

Зосталися від квітки й серця тільки друзки.

І розпач огорнув, від горя впав між трави

Та стало враз обличчя втішено - ласкаве.

Малі дзвіночки милі, дуже делікатні,

Наповнили повітря з неба ароматом.

Чи там завжди росли, гончар їх не помітив?

Шматочки порцеляни стали білим цвітом?

Кивають поміж листя щиро та привітно,

Зцілили серце вмить конвалії тендітні.

Забилось, ожило…Росу-сльозинку витер,

а мрії передзвін поніс на крилах вітер.

РІЗДВЯНЕ ДИВО

Дзвеніли в небі зорі, ледве чутно, ніжно,

це місяць цокав ріжками об їх кришталь,

Стрімкою променистою доріжкою

На землю Янгол в ніч Різдвяну поспішав.

Він до людей в долонях ніс з небес новину,

Як і давно колись до бідних пастирів,

Щоб привітали Матір і Святу Дитину,

І знову стоголосо зазвучав різдвяний спів.

Ступив на сонну землю, темно всюди й тихо,

не блимають у вікнах вогники ясні.

Невже поснули? Чи панує, може, лихо?

Хтось ніби схлипує серед дворів пустих?

У шубці за ялинкою, немов зайчатко,

Холодні руки і не страх, а синій сум в очах,

Дівчатко кучеряве кріпить паперову хатку,

Перлинки-сльози замерзають на гілках.

Ангелику, ти знав, що я тебе чекаю!

Дивись, яка красуня! Завтра ж бо Різдво!

Бабуся каже, що ця ніч велику силу має,

Бо до людей, хто щиро вірить, з неба сходить Бог.

Прошу, щоб мама повернулася з лікарні,

І усміхнувся тато, скасували карантин,

Так хочу вже у школу, друзів маю гарних,

І разом їхати в село, дідусь там сам один.

Благаю, зупини невтомний регіт воєн,

хай віруси в коронах зникнуть геть усі.

Вертеп у гості йде з дзвінкою колядою,

Земля неначе в пір’ячко загорнеться в сніги...

Прокинься, доню, люба, снилось що погане?

Ти плакала, молилася сьогодні уві сні...

Поглянь, як хтось ялиночку прикрасив між дворами!

Вставай, поможем татові повідгортати сніг...

Співали в небі янголи, раділи, що Різдво,

В снігах калина рум'яніла коло хати,

а над землею линуло: ,,Христос рождається! Славім Його!'

Бажаю всім щасливо святкувати)!

...

dracena72Natalka
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🍉 Українські кавуни! 🍉
30.01.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ворог продовжує нахабніти, тож прийшов час реалізувати наші Українські кавуни! 🍉🍉🍉
Сьогодні підсумовуємо гру, проведену на честь звільнення Херсону! ✊🇺🇦

... Детальніше
Блоги
Як ви пишете?Віталій Дуленко
31.01.2023
Вітаю! А поділіться власним досвідом, як ви пишете твори? Чи продумуєте сюжет наперед, чи дозволяєте ... Детальніше
Конкурс "Що відбувається у темряві"Бура Вікторія
19.01.2023
Привітик) Мій твір опублікували на порталі Експеримент на конкурс "Що відбувається у темряві". Запро ... Детальніше
Конкурс "ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ Фантастичні рослини і як з ними жити"Таміла Тарасенко
30.01.2023
Весна! Зима відступає, а все живе – починає (контр)наступати, і робить це досить-таки безжально! А п ... Детальніше
Насилля як тема творівВіталій Дуленко
27.01.2023
Помітив, що в моїх оповіданнях досить часто зображується насилля, як психологічне, так і фізичне. Чи ... Детальніше
Публікуватиму короткий огляд квір-літературиAndrew K
22.01.2023
Я вирішив систематизувати враження і поступово ділитися оглядами літератури за тегами "ЛГБТІК" та "к ... Детальніше
Рефлексія🙄Євгенія Лютневська
27.01.2023
Усім привіт! Сподіваюся, ваш вечір п'ятниці минає чудово, в компанії друзів і рідних) або ж власних ... Детальніше
На Аркуші вже:
5422читачів
32457коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: