Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Фентезі (3639)

ТРИ ДИВА

КАЛИНА

,,Стояла собі хатка - дірявий чобіток,

А в нім жила бабуся, що мала сто діток…»

Наталя Забіла

Здається, ніби, вчора, було ж це так давно,

Я доням гарну казку читала перед сном.

Забулися малюнки, віршовані рядки,

Та в спогади солодкі йшла в гості залюбки.

А знаєте, що сталось з бабусею й дітьми,

Як ми відклали книжку не на ніч, на роки?

Зима - снігами біла, весна - духмяний цвіт,

Там осінь знов за літом - десь ділись двадцять літ.

А діти у бабусі, як і мої, зросли,

в життя чудові мандри їх повели стежки.

І кожен у бабусі брав те, що взяти зміг:

Частинку її серця - любові оберіг.

Роздала до шматочка, провела за поріг,

Дітей благословила, щоб шлях легкий проліг.

Хустину білу взяла і, спершись до воріт,

Усіх з доріг чекала, щоденно з року в рік.

Мов іній, вкрив їй коси, коли ж прийшла весна,

Калина при дорозі у травні зацвіла.

В людей усмІшка тепла, в’їжджаючи в село,

Здалека - сива жінка, то ж кущ, як молоко.

Віночки білосніжні, як зірочки, листки,

а діти повертаючись, серденька принесли.

Калину обійняли, сльозинки, наче дощ,

Дитинство пригадали і як варили борщ.

Серця гарячі клали на квіточки дрібні,

Багряними ставали з них грона наливні.

Гірчать, немов розлука, калинові плоди,

Але ж які цілющі! Сердечко в них знайди.

МРІЯ ГОНЧАРА

Уяви море тепле, хвилями лоскоче,

історії шепоче, лиш розплющу очі.

Чи правда, може, ні, а хто це знає точно?

Одну з них розповім сьогодні вам охоче.

Гончар давно ростив у серці мрію дивну:

Створити щось таке, як Бог колись Людину.

Щоб ця земна краса усіх зачарувала,

зустрінуться тоді йому любов і слава.

Земля з глибин гірських дістала білу глину,

Джерел холодних - воду, а небо - краплю синю.

В долоні взяв, змішав, затанцювало коло,

Тремтіли струни сонця в хмарах загадково.

Тоненька, аж прозора, в майстра порцеляна,

народжується квітка - гарна і незнана.

На світ крізь неї глянув, так йому здалося,

звучить поблизу десь ангельське мед-голосся.

Таку ніхто не бачив, диво, наче з раю,

Бджоли почувся гул, нектар, пилок збирає.

Торкнулася крилом із фарфору пелюстки…

Зосталися від квітки й серця тільки друзки.

І розпач огорнув, від горя впав між трави

Та стало враз обличчя втішено - ласкаве.

Малі дзвіночки милі, дуже делікатні,

Наповнили повітря з неба ароматом.

Чи там завжди росли, гончар їх не помітив?

Шматочки порцеляни стали білим цвітом?

Кивають поміж листя щиро та привітно,

Зцілили серце вмить конвалії тендітні.

Забилось, ожило…Росу-сльозинку витер,

а мрії передзвін поніс на крилах вітер.

РІЗДВЯНЕ ДИВО

Дзвеніли в небі зорі, ледве чутно, ніжно,

це місяць цокав ріжками об їх кришталь,

Стрімкою променистою доріжкою

На землю Янгол в ніч Різдвяну поспішав.

Він до людей в долонях ніс з небес новину,

Як і давно колись до бідних пастирів,

Щоб привітали Матір і Святу Дитину,

І знову стоголосо зазвучав різдвяний спів.

Ступив на сонну землю, темно всюди й тихо,

не блимають у вікнах вогники ясні.

Невже поснули? Чи панує, може, лихо?

Хтось ніби схлипує серед дворів пустих?

У шубці за ялинкою, немов зайчатко,

Холодні руки і не страх, а синій сум в очах,

Дівчатко кучеряве кріпить паперову хатку,

Перлинки-сльози замерзають на гілках.

Ангелику, ти знав, що я тебе чекаю!

Дивись, яка красуня! Завтра ж бо Різдво!

Бабуся каже, що ця ніч велику силу має,

Бо до людей, хто щиро вірить, з неба сходить Бог.

Прошу, щоб мама повернулася з лікарні,

І усміхнувся тато, скасували карантин,

Так хочу вже у школу, друзів маю гарних,

І разом їхати в село, дідусь там сам один.

Благаю, зупини невтомний регіт воєн,

хай віруси в коронах зникнуть геть усі.

Вертеп у гості йде з дзвінкою колядою,

Земля неначе в пір’ячко загорнеться в сніги...

Прокинься, доню, люба, снилось що погане?

Ти плакала, молилася сьогодні уві сні...

Поглянь, як хтось ялиночку прикрасив між дворами!

Вставай, поможем татові повідгортати сніг...

Співали в небі янголи, раділи, що Різдво,

В снігах калина рум'яніла коло хати,

а над землею линуло: ,,Христос рождається! Славім Його!'

Бажаю всім щасливо святкувати)!

...

dracena72Natalka

Пам'ятаєш, мала?

Пам'ятаєш мала

як увесь час до тебе липла ниточка

ти сміючись казала: знову жених причепивсь!

і намотувала її на палець розказуючи абетку

абетка закінчувалася — а хвостик нитки завжди лишався

хіба не тому що немає ні на твоєму язиці ні під язиком тої літери

з якої бере початок моє ім'я?

Пам'ятаєш мала

як ви викликали Матюкливого Гнома

а кого ще було викликати в неопалюваній квартирі кінця дев'яностих

десь на примарному кордоні двох держав?

Я приводив його для тебе

і він — п'янючий і злий — ходив хитаючись по липкій линві від стільця до стільця

вигукуючи прокляття нашому і вашому недобрим світам

Я дивився і не зачиняв дверей

я знав що тобі подобається бути трохи поганою дівчинкою

Пам'ятаєш мала

несправжні цукерки і справжні цигарки

листи до Діда Мороза перехоплені потойбічною поліцією

амулети і камінці бородавки і перехрестя

і жаб'ячі пісні над ставком — упіймані саме для тебе на гачок молодого місяця?

Тож куди ти тепер мала?

На кого ти мене покидаєш у цьому березневому розламі між світами?

Озирнися мала — або ні — не озирайся

і я назавжди скам'янію тобі в грудях

і світитимусь — як світиться фальшивий китайський місячний кулончик

приторно-солодко — мов ота твоя ідіотська цукерка тутті-фрутті

незграбно — як оцей перший вірш написаний демоном

на ошматтях власного чорного зашкарублого серця

...

Єлизавета Жарікова

Листопад

«Найгірше в тому, щоб бути мертвим, – це те, що й голос твій у землі», –

Слова ці свої він пише неспішно пальцем на запітнілому склі.

«Куди поспішати? У мене є вічність, схована в подиху та дзеркалах.

Цей всесвіт просто потерта монета: аверс – надія, а реверс – це страх.

А я, тим часом, не те і не інше. Монета, що крутиться на ребрі.

Місце, де зупиняється погляд. Тринадцятий місяць у календарі.

Я з тиші, в якій обривається пісня, з повітря, що стало твердим, наче щит.

Я той, хто піймає наступний твій подих. І той, хто тепер навічно мовчить.

Біжи-не біжи, чи ховайся, чи бийся. Але я з’явлюся до тебе у строк,

Дам тобі важкість п’янку та неспішну ніким не читаних сторінок.

В долоні твої я вкладатиму квіти – червоні, як випалена кіновар.

Ти ж бачиш їхнє сталеве осердя кольору цих листопадових хмар?

Сідай же за стіл, не блажи, не вагайся – гостей небагато і вдосталь вина,

Тож пий, пий за те, щоби все ж закінчилась вже сотні років непорушна війна.

І подих життя знов торкнеться героїв, як питимеш ти з їх старих черепів.

Хай вітри співають – чужі і тутешні, народжені серед цих чорних степів.

Щоб повня холодна, легка, невловима, струїлась по небу, мов вилита ртуть,

Щоб жодне ім’я не загубилось до часу, коли нас знову знайдуть.

Хай сходить сонце у ясному небі, бо його захід – дорога назад.

Ти чуєш?

Мертвих можна почути, коли опускається листопад».

...

Олександра Совська
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂
09.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно Аркуш перетнув межу у 10 тисяч читачів! 🥳
У зв’язку з цим ми вирішили провести опитування у нашому телеграм каналі на тему "Чому я на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Як додавати картинки в блог?Ханна Трунова
12.04.2024
Додавати картинки тут - це прямо ціле мистецтво))) ❤️❤️❤️ Дяка Максиміліану Степовому за підказку..) ... Детальніше
ДЕБЮТНА ПУБЛІКАЦІЯЛеонід Данільчик
11.04.2024
Вітаю спільноту. Нарешті і мені випала нагода написати щось гідне Вашої уваги (не враховуючи мої мат ... Детальніше
Трішки погралась з ШІІлва Стрілецька
12.04.2024
Бачу, багато хто користується ШІ для створення зображень до своїх книг, в тому числі для зображення ... Детальніше
Ловіть аудіокнигу "Відьма та Перелесник"Oswald Artman
12.04.2024
Черговий день - черговий озвучений твір. До озвучки я, чесно, не знав, хто такий "Перелесник". Тепер ... Детальніше
Вірш "Не чути дзвін копит..." озвучено на каналі Додо ЧитаєОлексій Хмельницький
12.04.2024
Доброго дня! Неперевершена пані Dodo Vess https://arkush.net/user/7167 озвучила мій вірш "Не чути дз ... Детальніше
Епоха всього короткогоСергій Волошин
12.04.2024
Як читач завжди надавав перевагу романам. Як з дівчатами, так і просто почитати. Особливо коли допад ... Детальніше
На Аркуші вже:
10298читачів
116490коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: