🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Фентезі (2699)

Поетична халепа

Затовкли нашу зграю в дрібний кабінетик Драча -

Щоб не лазили, мабуть, безладно (бо потім не виловиш)

Коридорами Спілки - і ми, поетастрові виливки,

Рахітичні рапсоди, ми, банда дрібних потерчат,

Опосіли кімнату, й, утікши, нещасний Іван

Побажав нам удачі та успіху в (начебто) творчості

І полишив пташат мовчазними, прибитими почестю,

Тож примарою зрапта між нами поезії пан

Змалювався та зник, мов Хосроу Анушірван.

А тоді, гиля-гиля, погнали до зали на звіт

І було там просторо, придатно до гри баскетболами.

Наші лідерки дві привіталися, стримано зболені.

Ми струснули гілками - та вірші посипали з віт.

Я не слухав, що інші нездари лепечуть у світ -

Коло мене сиділа розкішно оформлена дівчина.

Я давно планував упіймати на вудку цю рибчину

І між нами стосунків створивши сяйний моноліт

В еротичний направити долі самотній політ.

"А куди це ти йдеш?" - пролунав паралітик Петро

І я певно згадав обіцянку його допровадити

До хатини, невдало, невчасно, з усякими вадами.

Все зірвало. Загибло. Почапали ми до метро.

Лівий берег. Доїхали. Ніч уже. Осьде житло.

Не цілунки з обіймами та насолода обіцяна.

Це життя недолуге - по серцю панахає крицею,

А віршата дурні - то байдуже зачухане тло,

що у закуток мертвий зненацька мене завело.

Я довіз його чесно та зняв йому чорні штани

офіційні, змінівши домашньо спортивками.

Він читав нам Верлена. Я радше би бавився з дівкою.

Та розбіглася зграя - і всі позникали вони.

...

undyber

Сніжинка

Там, де місячна доріжка з небом обрієм зустрілась,

в чорно-синім оксамиті яскрава Зірка народилась.

І темне небо освітила весела, гомінка пустунка...

Ночі Різдвяної вона була святковим подарунком.

В небо-просторі без краю з сестрами між хмарок грала,

І свої пісні казкові срібним дзвоником співала.

І в безмежності космічній

кришталь-луками гуляла

І з крихких примарних квітів Пилок Чудовий назбирала.

В ті, чарівнІ дзвінкі крихтинки вітання- побажання вклала.

А потім, в танці невагомім яскрава Зірочка кружляла...

І зололотий Чарівний Пил навколо себе розсипала.

І з темного нічного неба вітання Зірочки злітали...

Від подиху Зими-чаклунки вони Сніжинками ставали.

Немов зірки - різноманітні.

Холодні, але всеж, привітні,

бо, попри люті Зими чари, вони несуть вітання щирі.

Тендітні, немов світлі Мрії,

Легкі, як чисті добріі дії,

Крихкі, немов кришталь Надії.

Як сяйво Віри - білосніжні

Немов Любові подих - ніжні.

* * *

Ти в різдвяну ніч казкову злови літаючу Сніжинку.

І не жалкуй, якщо вона перетвориться в краплинку.

Бо, коли в твоїй долонці Сніжинка-зірочка розтане

Побажанню чарівному здійснитися пора настане.

16.12.22

...

Irina Velika

Співочий турнір

Край лісочка росте кущик -

не високий, не низенький.

Віти його ледь прикрило свіже листя молоденьке.

У сплетених гілочках Соловейко заховався.

З тьохканням і переливом під захід сонця розспівався.

Свою пісеньку весняну з дзвінким ніжним щебетанням

подружці він надсилає компліментом-привітанням.

Хоче, щоб усі дізнались, що є єдина, незрівнянна,

витончена, досконала, скромна, мила, ідеальна.

Край лісочку росте кущик, де співає Соловейко.

А під кущиком - струмочок прохолодний веселенький.

У струмочку сидить Жаб, який любить поспівати

й свою подружку-ропуху, при нагоді, вихваляти.

Той Жаб кваканням гучним усіх навколо сповіщає,

що подружка його кремезна міцну й надійну вдачу має.

Її привабливі бочки пупирками м'якими вкриті.

І, що його Ропуха мила - найлупатіша у світі.

Жаб силкується, аж бульби за щичками надуває.

Соловей не попускає. Голосок свій надриває.

І галантно-романтичні сутінкові серенади

перетворюються швидко у співочі гучні батли.

Вже й про подружок забули. І про свої пісні-присвяти.

Є лише тверде бажання суперника переспівати.

І щовечора турніри співаки розпочинають.

І далеко за лісочком їхні голоси лунають.

20.04.23

...

Irina Velika

Коло Року

Теплим поцілунком ніжно

Березень торкнувся Вишні.

Сонцем серце їй зігрів

і красуню розбудив.

Через місяць розквітала.

Квітень з радістю вітала.

Віти цвітом огортала.

Нареченою стояла.

Вишня Травнем лице вмила.

Пелюстками землю вкрила.

Пестила гілками трави.

Милувалась на заграви.

Червень чари дарував:

Вишні соку сили дав,

там, де гілочки квітчались,

раптом ягідки з'являлись.

Липень спекою щедрив.

Наскрізь Вишеньку прогрів,

щоб його не забувала,

Й взимку, увісні, згадала.

Серпень росами вітав.

Прохолоду й спокій дав.

В листячку пташок ховав -

Вишню співом розважав.

Осінь ті, серпневі, роси

Вплела хмарам в сиві коси.

Ті ж дощем на Вишню впали...

зелень-листя жовтим стало...

Ліг від подиху Зими

килим жовтий на землі.

Вітер Вишеньку приспав,

А Мороз зачарував.

............

Тихим поцілунком, ніжно...

09.07.21

...

Irina Velika

Сонячний Зайчик

Вранці Сонечко весняне вмилось дощиком тихеньким

і привітно посміхнулось крізь хмариночку пухкеньку

і свій найменший Промінець, який в небі нудьгував,

на галявинку спустило, щоб у лісі погуляв.

Зайчик Сонячний блискучий застрибав у лісі жваво.

Темне листя золотив. Засріблив зелені трави.

Пробудившись, заспівав йому пісню Соловейко.

А в росинках відбивались переливчасті Веселки.

Зайчик Сонячний стрибнув. Біля Квітки опинився,

на яку перепочити важкий Джміль гучно усівся.

І задоволено гудів, про те, що тільки на світанках

найсвіжіші, найдобріші, найкорисніші сніданки.

Зайчик Сонячний стрибнув. І на гілці опинився.

Там, Метелик поміж листя на ніч спати примостився.

На яскравий Промінець він похмуро прижмурявся,

бо ніколи ще Метелик рано так не прокидався!

Зайчик Сонячний стрибнув. І на травичці опинився.

І Комар поміж травинок, із пискотінням, приземлився.

Сонечку Комар не радий, в траві від промінців сховався.

І до сутінків поспати у зАтіні налаштувався.

Зайчик Сонячний стрибнув. Під дубочком опинився.

Там, під коренем у нірці, Цвіркун-музИка оселився.

Блискотіння Промінця заважало йому спати.

Бо Цвіркун звик уночі на галявині співати.

Зайчик росинками ковзнув, до листочків доторкнувся.

Промайнув над густим лісом і до Сонця повернувся.

Увечері всі промінці збиралися відпочивати,

а найменший все чекав, коли ж Цвіркун почне співати...

03.04.23

...

Irina Velika
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
Теж літератураАрсен Гребенюк
01.10.2023
Агов! Не чули? Не знали? Вийшла книга "Український бестіарій" про істот української міфології. Це ар ... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Лампова готикаКнигоманія
01.10.2023
Теплої всім нам осені:) День стає коротшим, погода похмурішою, а в душі прокидаються похмурі нотки. ... Детальніше
Огляд на повість Олени Захарченко "Метро до Темного Міста"Сергій Рачинський
01.10.2023
…Тому тебе і назвали Лакі – хлопчик, якому завжди таланить. Хіба ти думав, що твоя мати, яка тебе та ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76634коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: