Електронні книги / #порятунок (24)
Ґрати. Ґрати. Ґрати.
Їй сняться сни як він сидить за ними:
В'язниця плаче вже давно за монстром,
Стікають сльози розігрітим воском,
Та упіймати важко, хоч і винен.
Побиті рани, привид стогне в тілі,
Повсюди гематоми, повні крові,
Сліди від губ, розжарених драконом,
Що залишились опіком на шкірі.
Смола повисла тягарем в легенях —
Цей сигаретний дим її вбиває.
Вона втікала, билась, забувалась,
Та очі чорта солодко-зелені
Її у лігво дому забирали.
Лускаті пальці пестили охоче,
Люб'язно шепотіли шкірі: хто це...
Хотілося в ту мить в обійми мами —
Натомість потрапляла в клешні ката.
Мацак огидний проникав щоразу,
Як роз'ятрить чудовисько ту рану,
Що нанесло само при першій страті.
Мовчала мати, бо кохала. Знала,
Що відбувається у лігві змія,
Дракон показував їй темні вміння,
Породжував у ній зачатки наги.
Нащадок двох, згорнувшись сірим згустком,
Все намагалась розчинитись в ямі.
Пошматувала гострими словами
Плоди добра, що десь застрягли в шлунку.
Їй сняться сни, що монстр у в'язниці
І вірна нага поряд примостилась,
Та новий ранок підіймає крила —
Вона розп'ята вдома янголиця.
(Січень 2024 р.)
P.S: якщо ви чи хтось з ваших знайомих страждає від насильства у будь-якій формі, не мовчіть, звертайтесь за допомогою до поліції, соціальних служб, громацьких організацій тощо. І пам'ятайте - насильство не можна спровокувати, бо кривдник сам ухвалює рішення.
...
Рятівний рецепт
Безмежний обрій втратив залишки тепла,
Легка вуаль туману колихається,
Янтарні очі втомлено змикаються -
Сонлива хвиля у минуле понесла:
Крізь вири пам'яті до башти з кришталя,
Куди чаклун приніс дракона немовля.
Алмазні луски відбивають світло стін,
Міражні тріщинки наповнює вогнем,
Енергія летить палаючим кільцем
Назустріч гостю, джерелу стихійних змін.
Істота в полум'я занурилась цілком,
Всмоктала чари ніби тепле молоко.
Відкрився сильний невідомий досі дар,
Розрив у просторі магічного знання.
Як зазирнути у майбутнє навмання?
Терпіння чи руїну несе дитина хмар?
Уламки спогадів ведуть в наступний сон:
Є двоє виживших людина і дракон.
Тремтить земля, ллють небеса їдким дощем.
Віраж крізь бурю та бракує сили крил.
Останній прихисток - гори старої схил.
Юдоль як дражниться безрадісним кінцем.
Дарма маг прагнув зупинити ураган,
Утома крає тіло, в голові дурман.
Шепоче ніжно смерть, приманює за край,
Укритись маною і розчинитись в мить.
Бринить повітря, дух хмаринкою летить
Аби відбитком залишитися бодай.
Глибокий відчай виривається під звід,
А в тілі ящера з'являється сусід.
Такий обман старий давно запланував
У пам'ять рятівний рецепт закарбував...
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше