Електронні книги / #розбитесерце (7)

Коли я відкрила серце

і дозволила любити,

Люди в нього наплювали,

Так що важко уявити.

Наче скло мене розбили,

Розірвали на шматки,

Жодне слово не зцілило,

Залишалося втікти.

Хтось буває запитає:

Чому страшно говорити,

Чом лякаюся людей,

Завжди до усіх закрита.

Я дивлюся і мовчу,

Який сенс відповідати?

Себе треба берегти,

Щоб на граблі старі не стати.

Важко забути, як сильно любила,

Час пролітає, а рана пече.

Хочу позбутись, але неможливо,

Біль не пускає, ніяк не втіче.

Галерея стоїть, я не дивлюся фото,

Без тебе вони як без місяця ніч.

Відкриті ворота, закрита дорога,

Серце згоріло як звичайна річ.

Як же сильно забути я намагалась!

Із серцем розбитим знову зосталась...

Знала ж - було вже подібне.

Знов прийняла рішення хибне...

Я довірилась знову, повірила в намірів щирість.

Тепер у душі зосталась лиш сирість.

"Одна з" я для тебе була, ніким більше.

Прощавай- без проблем знайдеш жуйку іншу.

Дивилася на фото твоє - груди щось неначе стисло.

Напевно то страждання пережиті через тебе тисли.

Це відчуття неважко зрозуміти і ігнорувати,

Я не планую більш тортурами цими себе займати.

Так, саме так, тортура.

Ніяк інакше це і не назвеш.

Нехай веселу пісню тер загра бандура

Хоча "коханою" мене вже не назвеш.

Готова я нарешті далі повноцінно жити.

Готова я новому повністю відкритись.

І, незважаючи на все, що довелося пережити

Більш не дозволю серця брамі зачинитись.