Кохання

Зраджене світом, забуте під тином,

на останньому подиху злившись із тлом,

за землю чіпляючись бог зна яким чином,

маленьке і гречне кохання жило.

Уже не горіло, полишило барви

в минулих подіях, що їх й не згадать,

покинуте власником за обрієм слави,

вигнане з серця разів двадцять п'ять.

Просило рятунку, хапало за руки,

та в землю вростало мов вранішній мох.

Бо не терпить байдужості, гніву, розлуки...

Кохання потрібно плекати удвох.

2026