Електронні книги / #рідня (5)

Ти козачка-я козак,

Ми з тобою рідня,

Подивися:от це з рушницею то є я.

Росте цією весною буйно трава,

А ми з тобою на війну йдемо,

Чи ми те що шукаємо знайдемо,

Але точно знаю-шлях не легкий пройдемо.

Ти козачка - я козак,

Ми з тобою рідня,

Нехай в світі відбувається фігня,

А ми разом проти всіх,

На зло всім лунає з уст сміх.

Прилинь пригорни наче востаннє,

То може ще поживемо та ніхто не знає,

Нас лише любов в сіті цьому тримає.

Ми боремося за країну нашу,

Поклич сусідку Наташу,

Ми разом вип’ємо за довгі літа,

Ворога покладе дужа рука твоя.

Я вже тебе не пам’ятаю ясно,

Лиш тінь лишилась в спогадах моїх,

Та в серці ти — як світло не згасле,

Як тихий дотик серед днів глухих.

Ти був великим — вище за тривоги,

Стояв наді мною, мов стіна,

І оберігав від бур і від дороги,

Де темрява ховалася страшна.

Я пам’ятаю постать — наче поруч,

Немов і досі стежиш ти за мною,

І навіть час не стер твій ніжний голос,

Що тихо кличе в тиші за спиною.

Ти — мій приклад, навіть крізь роки,

Хоч світ тебе по-різному сприймав,

Для когось — тінь, для мене — маяки,

Що шлях у темряві мені вказав.

Ти пішов рано… я була ще малою,

Не встигла всього сказати тобі,

Та те, чого навчилась — збережу я,

Як спомин теплий у своїй душі.

Я люблю тебе… і буду любити,

Хоч цей лист ніколи не прочитать,

Він між рядків, де сльози і молитви,

Де ти живеш… і будеш завжди жить.

Бувають друзі, як іуди,

Рідня буває сатана.

Пусті розвалені споруди

Вони неначе, або сарана…

Душей померли, а ще теплі

В них руки, очі – замалі.

На дні, а думають – на греблі.

Грошей все мало і землі…