Електронні книги / #kema_shef (23)

Смажені томати

Готую смажені томати,

Повільно смажу на вогні.

Ще можна зелені додати,

Вони всміхаються мені.

На них омлет уже чекає,

А я лиш спеції додав.

Ніщо ніде не підгорає,

Ретельно все перемішав.

Томати підставляють спинку,

Я у тарілку їх кладу.

До страви ще підсмажив грінку,

Тепер, вечеря до ладу.

Омлет і теплий запах грінки,

Ну що тут можна ще сказати.

І як тут не пускати слинки,

Як бачиш смажені томати.

Смакота

Вареник теплий зі шкварками,

Цибуля зверху золота.

Ти лиш торкаєшся вустами,

І відчуваєш смакота!

Картопля ніжна і духмяна,

І тісто біле наче сніг.

І перців різних, суміш пряна,

Що аж збиває тебе з ніг.

І море свіжої сметани,

І посмішка як у кота.

Вареник сам у роті тане,

Яка ж це справді смакота!

Шаурма

Я пам’ятаю гарний день,

Коли зустрілися з тобою.

З’явилась думка раптом, дзень,

Я, пригощаю шаурмою.

Тебе на кухню я веду,

Сідай, спостерігай на диво.

Я все що треба, віднайду,

Зготую смачно та красиво.

Лаваш мов ковдру розстелю,

Печену курку нарізаю.

Капусту також додаю,

І огірок не забуваю.

Подвійний сир, а ще томати,

І терту в спеціях морквинку.

Ще зовсім трішки почекати,

Я бачу, ти ковтаєш слинку.

Нарешті їсти починаєш,

Я задоволений собою.

Дивлюся, як її кусаєш,

І як смакуєш, шаурмою.

Мандарини

І очі радісно так сяють,

І рот повнісінький вже слини.

Бо стіл сьогодні прикрашають,

Смачні, солодкі мандарини.

Мов сонцем помаранчі вкриті,

Повільно, ніжно роздягаю.

І ароматні й соковиті,

На повну запах їх вдихаю.

І смак і аромат і врода,

Граційні наче балерини.

Яка ж це справді насолода,

І досконалість — мандарини.

Хінкалі

Багато хто цього чекав,

Не знаючи що буде далі.

І ось для вас приготував,

Чудові та смачні хінкалі.

Береш мішечок чарівний,

І тісто ніжненьке кусаєш.

Бульйон гарячий, запашний,

Поволі з нього випиваєш.

І фарш щасливо наминаєш,

Є у цій страві щось підступне.

Ти лиш хінкалі доїдаєш,

Одразу хочеться наступне.

Себе не стримуй, не потрібно.

Я готуватиму й надалі.

Смачне ще буде відповідно.

А поки що, смакуй хінкалі.

Холодець

Стоять оголені дерева,

Гойдає листя вітерець.

Мені обідати вже треба,

Переді мною холодець.

Прозорий як вода джерельна,

Лежить курятина на дні.

А ще петрушка зелененька,

Ось усміхається мені.

Ще перець чорний і морквина,

Така яскрава та руда.

Нарешті вже прийшла година,

Це скуштувати все пора.

Гормони щастя вище й вище,

Я холодець цей зараз з’їм.

Уже підсовуюся ближче,

І міцний відкриваю хрін.

Ну щоб здавалося у тому,

Лиш желатин, а ще вода.

Та скільки радості у ньому,

Смаку, натхнення та тепла.

Кукурудза

Чогось так хочеться, буває,

Аби наїстися від пуза.

І часом вибір припадає,

На неї звісно — кукурудза.

Гаряча, жовто золотиста,

Ну як її не забажати?

Частинки сході до намиста.

І треба сіль і ще додати.

Хтось геть її не полюбляє,

Не буде і за гроші їсти.

А хтось і двічі не чекає,

Якщо позвуть до столу сісти.

Качан гарненький обирає,

Відкине метушню безглузду.

І з насолодою з’їдає,

Смачну, солодку, кукурудзу.

Морозиво

Буває часом, що у спеку.

Коли тепліше чим завжди.

Зустріти можна небезпеку,

Без прохолоди та води.

Не варто довго міркувати,

У спеку, що нас порятує.

Його приємно скуштувати.

Морозиво, що так смакує.

Чи то у вафлі білосніжне,

На паличці та в шоколаді.

Аби лиш прохолодне й ніжне,

І щиро всі йому ми раді.

Ще десь у затінку нам сісти,

І будемо немовби діти.

Морозиво смачнюще їсти,

І насолоді цій радіти.

Смажена картопля

Її від шкурки роздягаю,

І ніжно мию під водою.

На дошці зручно розкладаю,

І ріжу впевнено рукою.

В руці тій ніж з міцної сталі,

Слухняно служить він мені.

Він ще служитиме й надалі.

А вже пательня на вогні.

Я чую як бурчить живіт,

Неначе ти добу не їла.

Сидиш і дивишся мов кіт,

На страву ту яку хотіла.

До неї я подам салат,

Готово, вогник вимикаю.

Твій погляд наче в сто карат,

Чекай, я страву накладаю.

Ти до тарілки, аж біжиш,

Від щастя, мало що не плачу.

Як бачу смачно як їсиш,

Картоплю, смажену, гарячу.

Оселедець

Ти романтична, пам’ятаю,

Тож під сузір’ями Ведмедиць.

Тебе сьогодні пригощаю,

Тобі приніс я, оселедець.

Про смак, я дбаю неодмінно,

Достатньо спецій та олії.

Все пропорційно, рівномірно,

Аби на смак було як мрії.

Розслаблена ти і ледача,

Під світлом місяця що сяє.

Картопля поруч ось гаряча,

Вона на тебе так чекає.

Тож можемо нарешті сісти,

Голодні наче ті пітбулі.

І з чорним хлібом все це їсти,

Ще кільцями, додам цибулі.

Дивись як гарно серед ночі,

Ми, під сузір’ями Ведмедиць.

Та яскравіші твої очі,

Коли, їсиш ти оселедець.

Коржі я дістаю свіженькі,

Один на одного складаю.

Такі духмяні, запашненькі,

Про крем також не забуваю.

Підготував таки основу,

Усе довів, як слід до ладу.

Картину бачу я чудову.

Додам ще зверху шоколаду.

Найкращі взяв інгредієнти,

Щоб всього в ньому вистачало.

З’єднав в єдине компоненти,

Аби тобі лиш смакувало.

І ось цей витвір вже готовий,

Неначе дивний натюрморт.

У шоколаді весь, чудовий.

Смачнючий, шоколадний торт.

Стегно та гомілка

Стегно так манить все сильніше,

Спустився погляд на гомілку.

І серце б'ється вже частіше,

Як підставляю я тарілку.

О курка печена в пательні,

Ти найпрекрасніша із страв.

Без тебе дні були пекельні,

Так довго я тебе чекав.

Виделкою тебе чіпляю,

Кладу повільно на тарілку.

Від шкірки ніжно роздягаю,

Люблю і бедра і гомілку.

таємниця

Тож підняли його за лапи,

І обережно понесли.

Поволі почали гойдати,

І геть жбурнули до трави.

І над калюжою летівши,

Він таємницю зрозумів.

Цей світ чимало подурівши,

Нарешті врешті решт здурів.

Не цінять вафлі й шоколаду,

Кидають бісер до свиней.

І мрії втратили принаду,

Бо світ жорстокий дуже цей.

А я сидів би у піжамі,

І щось смачненьке поїдав.

І шоколадом би гарячим

Усе це їдло б запивав

Хачапурі

Ідуть до школи школярі,

Усі невиспані понурі.

Уроки їм як тягарі,

Та допоможе - хачапурі!

Там вуглеводи і білки,

А ще жири і вітаміни.

До рук беріть чи в тарілки,

Не зволікайте ні хвилини.

До нього ще гарячий чай,

І починайте частування.

Скажіть печалі - прощавай,

І приступайте до навчання.

Ну, а якщо не школярі?

А на роботу треба лізти.

У всіх свої є тягарі.

Тож хачапурі добре їсти.

Трояндове варення

Сидів я якось без натхнення,

І міркував про що писати.

Мені трояндове варення,

Подарували скуштувати.

Я вирішив до столу сісти,

Щоб роздивитися дарунок.

Чого чекати? Треба їсти.

Почастувати трохи шлунок.

Цікава страва, трохи лячно.

Було раніше пелюстками.

Та виявляється, це смачно.

Зізнаюся я поміж нами.

Структура ніжна, колір теж.

У всьому досконалий лад.

Чи варто скуштувать? Авжеж.

Смачне варення із троянд.

Кутя

Потрібне кожному прощення,

Душа бажає каяття.

Очищення, благословення,

Це все дарує нам кутя.

Крізь всі морози долі вітру,

Заходимо ми до світлиці.

Беремо знову ту макітру,

І варене зерно пшениці.

Важлива ритуальна справа,

Ось мак, горіхи, мед, родзинки.

Аби була як треба страва.

І від смаку текли щоб слинки.

І мить коли свята настане,

З гостями, друзями, сім'єю.

На стіл макітру хтось дістане,

Почати вечір щоб кутею.

Чевапчичі

Нарешті страву я обрав,

Яку сьогодні приготую.

Для тебе я її тримав,

І нею, зараз нагодую.

Не здогадаєшся, повір,

Хай вгадувати будеш тричі.

Ти їстимеш неначе звір,

Сьогодні будуть, чевапчичі.

Я взяв чудовий свіжий фарш,

Аби ковбаски наробити.

Отож до столу, швидко марш,

Щоб від бажання не зомліти.

Я не забуду про гарнір,

Ось кільця перцю нарізаю.

Пече вже від цибулі зір,

Картопля фрі гаряча зкраю.

І піта теж тебе чекає,

Шепочеш, швидше ну будь ласка.

Душа в чеканні знемагає,

Ось допікається ковбаска.

Вже майже все одна хвилинка,

Нарешті дочекалась цього.

Дивись яка хрумка скоринка,

І я кажу тобі, смачного.

Вівсянка

Люблю прокинутися зранку,

Коли вже снідати пора.

Дістати з тумбочки вівсянку,

І щоб свіженька була.

Чи з молоком приготувати,

Покласти поруч бутерброд.

Чи ягід з фруктами додати,

І слини вже ось повний рот.

Як апетит я відчуваю,

Стає буденність кольорова.

Собі ще чаю наливаю,

Яка ж вівсянка ти — чудова.

Фасоля, стейк, а ще вино

Нарешті усміхнулась доля,

І знову ці моменти милі.

Спаржева вариться фасоля,

Червона риба вже не грилі.

Фасоля різана на смужки,

Немов спагеті виглядає.

Не буду їсти самотужки,

На тебе порція чекає.

До цього, сиру та салату,

Вино повільно відкриваю.

Крізь усмішку ледацювату,

Його в бокали наливаю.

Не має нас відволікати,

Ніщо, бо наче егоїсти.

Ми будемо відпочивати,

І разом дуже смачно їсти.

Приправа

Красу що робить та потворність?

Що змінює та творить страву?

Що надає їй неповторність?

Все вірно, мова про приправу.

Є трави запашні духмяні,

Чебрець, петрушка, розмарин.

І спеції, гарячі, пряні.

Червоний перець, чорний, кмин.

І гострий чилі ще ваніль,

Та куркума є з кардамоном.

І цукор є також, як сіль.

Та звісно базилік з лимоном.

Є паприка, меліса, м’ята.

Ще кріп, кунжут, лавровий лист.

Палітра у смаків багата,

До неї нам потрібен хист.

Це все мету одну лиш має,

Щоб кожна страва, що для нас.

Коли до рота потрапляє,

Подарувала щоб екстаз.

Пампушка

Ледачо в ліжку ти лежиш,

Я нахиляюся до вуха.

І ти на кухню вже біжиш,

Бо я, прошепотів — пампуха!

Тріпочуть ніздрі так твої,

І рожевіють ніжні вушка.

Я знаю сильно як, тобі,

Подобається ця пампушка.

Хтось любить їсти з часником,

Чи кріп, аби вкривав чимало.

Хтось з медом й теплим молоком,

Хтось із борщем чи навіть салом.

Хліб свіжий, теплий та пухкий

До чогось, або сам собою.

На вигляд гарний він такий,

І прагне зустрічі з тобою

Цей витвір з тіста запашний,

Сильніше манить чим подушка.

І аромат такий смачний,

А щоб здавалося, пампушка.

Паска

Хай нас осяє благодать,

І спокій у душі та ласка.

Сьогодні треба святкувать,

І спечена чудова паска.

До неї треба мати хист,

Цукати взяти та родзинки.

Її чекали цілий піст,

Від вигляду одразу слинки.

Глазур білесенька дивись,

Я недарма так прикрашаю.

Ти виглядом насолодись,

Ну, а тепер я розрізаю.

Як пахне хліб, не передати,

Словами аромату цього.

Я починаю частувати,

І щиро всім кажу, смачного.

Вітелло Тоннато

Чимало хто з нас, різне їв,

Закусок в світі є багато.

Та страву дивну я зустрів,

Ім’я Вітелло їй, Тоннато.

Теляча вирізка, шматок,

Обрати часом, дуже лячно.

Потрібно, щоб було все ок,

Як буде ніжне, буде смачно.

На черзі соус зрозуміло,

Тому ми каперси беремо.

Анчоуси кладемо вміло,

І винний оцет додаємо.

Яйце, гірчиця, сіль, олія.

Ще цукор, перець під кінець,

Не просто соус це, а мрія,

Ще, основне туди, тунець.

Шматочки, різане м’ясце.

І соусу чимало того,

Яке ж гарнесеньке ось це,

І я кажу усім, смачного.