Вінтоняк Юрій

Тривога серце розриває до нестями,

нестерпним болем сповнена душа.

В безсоннім сні блукаю довгими ночами.

В тім сні для мене ти немов чужа.

В тім сні тебе шукаю мила знову.

Так хочеться відчути ще оту любов.

В обличчя перехожих вдивляюся нервово,

твого шукаю там, а в жилах стине кров.

Огорнутий надією здіймаюсь до небес.

Ну де ж ти рідна? Тут тебе немає...

Тиняюся між сотнями примарених адрес.

Я чую як твій голос звідти долітає.

Я чую як мене гукаєш вдалині,

я вже біжу, ну зачекай хоч трішки.

Прокинувся... Я знову плакав уві сні.

Кохана, мені наснилася твоя усмішка.

Нестерпно проминає день за днем,

а я чекаю ночі, щоб заснути.

Прийди до мене уві сні хоча б дощем,

бо тільки тут ще можемо побути...

Вінтоняк Юрій

18,05,2023р,

Вона неначе сонця літній промінь,

і лагідна така, водночас, як вогонь палає.

Любов до неї, мов весняна повінь,

усю журбу і смуток за собою забирає.

Вона як тихий шепіт гаю навесні,

її любов леліє, зігріває моє серце.

Із нею добре так, як у солодкім сні,

в душі луна мелодія високих терцій.

Така тендітна і така спокуслива вона,

така свята, прекрасна і безгрішна.

Як келих терпкого вина - хмільна.

Як ніч зірками всіяна - розкішна.

Вінтоняк Юрій

03,03,2023р.