Вона...

Вона неначе сонця літній промінь,

і лагідна така, водночас, як вогонь палає.

Любов до неї, мов весняна повінь,

усю журбу і смуток за собою забирає.

Вона як тихий шепіт гаю навесні,

її любов леліє, зігріває моє серце.

Із нею добре так, як у солодкім сні,

в душі луна мелодія високих терцій.

Така тендітна і така спокуслива вона,

така свята, прекрасна і безгрішна.

Як келих терпкого вина - хмільна.

Як ніч зірками всіяна - розкішна.

Вінтоняк Юрій

03,03,2023р.