Teya Elwyn

Сліпі серця не чують

окови сансари,

Ілюзії будують

і йдуть в тартарари.

Їх манять володіння,

тілесні втіхи вщерть,

Ми їм несем прозріння:

єдиний вихід — смерть.

Приспів:

Заплющи очі,

забудь про час,

Слова пророчі

лунають між нас.

Відчуй цю єдність

серед глуші,

Ти просто ємність

своєї душі.

І грішні, і пречисті,

і вільні, і раби —

Замовкнуть в падолисті,

в безодні боротьби.

Не буде більше смислу,

хоча його й нема,

Усі проблеми й числа

поглине тишина.

Приспів:

Прийми цю тишу,

віддай свій страх,

Себе залишиш

лише у думках.

Ти із брудного

станеш святим —

Частинка Бога,

яка є нічим.

(Екстрім вокал)

Caro fracta in aeternum

Mors — salutis instrumentum!

Ossa fiant fundamentum,

Animae nostrae elementum!

Краса в неіснуванні —

це волі абсолют,

Ми будемо в нірвані —

єдиний наш маршрут.

Там жде нас первозданність,

незайманий ефір,

Ідіть, мої обрані,

життю наперекір.

(хор)

Hodie Mors accipit dona,

Casta, pura, sine vitiis.

Fatum vestrum — haec corona,

Salus cunctis — in sacrificiis.

Hodie Mors accipit dona!

Casta, pura, sine vitiis!

Fatum vestrum — haec corona!

Salus cunctis — in sacrificiis!

Приспів:

Заплющи очі, забудь про час,

Слова пророчі лунають між нас.

Відчуй цю єдність серед глуші,

Ти просто ємність своєї душі.

Прийми цю тишу, віддай свій страх,

Себе залишиш лише у думках.

Ти із брудного станеш святим —

Частинка Бога, яка є нічим.

Схований в тиші, в лісі густому,

Дім самотинний — страх є у ньому.

Стукнеш у двері — вітер затихне,

А за порогом — воля загине.

Тіні блукають, стіни шепочуть,

Спогади давні вирватись хочуть.

Всі покоління тут помирали,

І твоя черга — залишитись з нами.

Приспів:

Тут сплять мерці, живуть жнеці,

Ходи до нас — настав твій час.

Ти вже наш гість, тож не тікай —

Твій шлях затих — лишайсь, давай.

Ми всі тебе давно тут ждем,

Послання в снах тобі ми шлем,

Цей дім — тепер і твій, і наш,

Тож випий з нами… ну ж бо, враз.

Брідж:

Ти станеш частиною наших снів,

Хочеш ти цього чи ні.

Ми тебе бачим — серце тремтить,

Очі питають, куди утекти.

Та ми не є злі — просто самотні,

Робимо те, що невідворотнє.

Дихаєш ще — це тимчасово,

Тінь твоя вже лежить за порогом.

Ти тепер з нами — то не прокляття,

А спільна тиша… ми навік браття.

Хто біль неймовірний, страждання пізнав,

кошмар наяву бачив та не сконав.

Кого нещасливого смерть пощадила,

у того свідомість — душа надломилась.

Крізь час та крізь простір летить стара Тінь,

по зламані душі стражденних створінь.

Їх всіх забирає в свої володіння

і живиться їхнім сповільненим тлінням.

(шепіт)

Немає вороття,

ти голову схили,

віддай своє життя

і віддано служи.

Приспів:

Ця Тінь є майстринею страху та мук,

нема милосердя — лише пустий звук.

У холоді й голоді вічність тримає,

Останні краплини надії стирає

Формуються часом безвольні серця,

біль стає вічним, немає кінця.

Вона розпинає, ламає без слів,

забравши останній відбиток життів.

Усюди руїни, спустошений світ,

дерева лишились — мов спалений гніт.

Посеред пустки стоїть хмурий замок,

обрісся він сумішшю цвілі й поганок.

У тих сирих стінах і мешкає Тінь —

владика численних рабів-поколінь.

Безлика, могутня, древня й коварна,

боротися з нею — це справа марна.

(шепіт)

Немає вороття,

ти голову схили,

віддай своє життя

і віддано служи.

[Приспів]