sunvea

Ідеями, бажаннями, коханням.

Не знаю, дар це, чи найтяжче із проклять,

Чи просто сила їх переконання.

Та поруч з ними все здається не дарма,

А найпростіше набуває сенсів,

Зникають сумніви, ховається пітьма

За горизонти нових інтересів.

У світі темряви є люди, що горять…

Їх полумʼя із часом яскравіше!

І я могла би все за те віддать,

Щоб зустрічати їх… частіше.

Поклади під ялинку мені триста сонячних днів,

Оберемок щасливих подій і моментів яскравих;

Два білети на потяг в Одесу, чи, може, на Львів;

Теплі зустрічі, ніжні обійми і вранішні кави…

Подаруй мені пристрасні ночі і радісні сни:

Нехай інколи будуть вони, поміж інших, пророчі.

Подаруй мені купу історій, щоб тільки смішні.

Я за це розкажу всі вірші, які знаю, охоче.

Я заради цього буду чемна, і в шапці в мороз;

Не скажу ані слова поганого, навіть, як треба.

Поклади під ялинку мені щирих радощів стос

І на згадку шматочок блакитного мирного неба.

О ні, мене іще не звабила пітьма!

Я до сих пір наївно вірю людям.

Сварю себе, що ще не досягла сама

Того, чого бажаю завжди друзям.

Хай часто логіку долали почуття,

У миті радості, у відчаю моменти,

Коли з-під ніг моїх йшла обертом земля,

Я не боялась ні життя, ні смерті.

11.12.2024

Світанок жевріє, осяює блакить, Пітьму небес недоспаної ночі,

Спустошені від сліз та горя очі.

Відбій у вухах досі ще дзвенить…

А серце тьохкає і рветься із грудей,

А на душі ще досі так тривожно.

Лиш ворон споглядає переможно,

Неначе він мудріший за людей.

Світанок жевріє, осяює блакить,

Як на руках дрімають тихо діти,

Яких не може більше захистити

Наш божевільний і жорстокий світ.

30.07.2024

Десь поруч мій незримий охоронець,

Що стереже й рятує від біди.

Він мчить до мене з будь-яких околиць,

Щоб в час печалі сісти на плечі,

Приспати сум, розвіяти тривогу,

Нашепотіти правильні думки…

Мій янголе, прийди на допомогу,

Врятуй всіх нас від полумʼя війни.

Дай сили нам пройти крізь біль розлуки;

Загой всі рани, що не затяглись;

У відчаї не дай нам скласти руки;

Щасливими дай бути, як колись!

10.07.2023

«Звільни мене з полону твоїх чар,

Обріж мені закоханості крила,

І марево моїх рожевих хмар

Розвій назавжди!», - я тебе просила.

Та ти лиш посміхався, шуткував,

Збираючи мене в свої обійми,

І вишенькою ніжно називав.

І ми були удвох такі щасливі…

05.07.2023

Я памʼятаю сонячне проміння

І ніжний легінь в локонах твоїх,

А під ногами листя шурхотіння

З узбіч таємних паркових доріг;

Тепло долонь, палкий нестримний погляд;

Серцебиття і сплутаність думок;

Цей неймовірний магнетичний потяг,

Що враз підносив душу до зірок.

05.07.2023

Ми втомлені від клятої війни.

Вже другий рік, як нищать нас ракети,

Вже ціла вічність, як горять світи,

Ховають наших хлопців у пакети.

Від моря сліз спустошені й німі,

Тримаємось за ниточку надії.

Так скучили за світом без війни,

За небом, що належить нашій «Мрії».

Ми втомлені від клятої війни,

Виймають душу із грудей новини.

Та поки вільні, ми іще живі -

Дочки й сини незламної країни.

05.07.2023

Життя біжить вперед, мов той хомʼяк,

Що в клітці крутить колесо щоночі.

Мені не зупинитися ніяк,

І сни мої від втоми непророчі.

Щороку обнуляється мій шлях,

Зʼявляються й зникають перешкоди.

Та не втрачаю віри я, однак,

Що лиш до щастя всі мої дороги.

04.07.2023

Мені не страшно, поки поруч ти:

Обійми гріють, посмішка лікує,

Ти бережеш мої тривожні сни.

Війна ж не спить, гуркоче і лютує

У полумʼї знекрилених ракет,

Підбитих дронів, посеред уламків.

Десь знову за вікном дзижчить шахед -

Супутник всіх недоспаних світанків.

Ти кажеш так спокійно: «Все мине»,

Що неодмінно рік цей переможний,

А я безмежно вірю лиш в одне:

З тобою ранок більше не тривожний.

04.07.2023