жоржина

Не бачу сенсу. Вмить - все спалахнуло, мов іскра із серця впала вниз.

І догорає наше небо, усі птахи летять у пекло,

А ти.. Стоїш немов той біс і плачеш так ганебно, ніби сама не підпалила.

Здається, ти любила?

Хоча, яка любов, прокляте ж те кохання,

Що розриває душу сподіванням,

Поетизує всі страждання.

Тут знову, ранішні солоні сльози,

Змальовую повільні мордування

Ескізами на клаптику паперу.

Твої багряні й темні шрами,

Навіки увʼязнили, як вуаллю

Покрили скривджене лице мадам.

Ти завжди поряд, але так далеко

Була і будеш як лелека, завжди тягнутися на південь.

Чудові очі, два опала

Й потріскані судини навкруги.

Ти довго плакала й кричала

Покинута в стражданнях нелюдських.

про кохання не пишуться вірші,

бо втопилось у заході сонця воно.

про кохання не складають пісні,

бо ноти шаленіють і скачуть в нутро.

на вулиці осінь. вона пахне смутком,

мрякою,

і зноб, залізає тобі прямо у мʼязи, лоскоче кістки, скаче по нейронних звязках,

а стрес завжди з тобою, у нервових клітках.

вона пахне відчаєм, злобою, криком,

що ніяк не може вирватись з глотки,

вона пахне нестерпним печінням,

наче шкіру скрутило і з тебе вичавлюють усі соки.

вона пахне безнадією, слідом вимащених у болоті чоботів,

наче сонце зайшло і спалило,

завжди недосяжні краї горизонтів.

вона пахне журбою, сподіваннями, які не покидають голову,

вона пахне не взаємним коханням, що встромило тобі ніж і ти помираєш від сорому.

про кохання більш не пишуть вірші,

бо часи зараз зовсім інші.

про кохання не складають пісні,

бо почуття чути тільки у тиші

очі твої, як завіса з покривала: така ненадійна конструкція

поки я будую надії, за тобою шлейфом розноситься деструкція.

твій погляд широкий, глибокий і багатозначний,

а дії, і знаки уваги, по-дитячому необачні.

зрачки губляться в райдужці, важко розбачити її колір,

я так старалася зрозуміти, що це за пильний погляд.

мурашки покрили моє тіло, однак, я все ж почуваюсь самітною.

це все твої доторки, але я зроблю цю реакцію для тебе непомітною.

дощ заливатиме очі, розбавлятиме солоні потоки,

я б хотіла знати про всі твої потаємні пороки.

ми з нею трохи схожі, яка ж новина-дивина,

хотілося б, щоб романтика не була руйнівна.