Влайдар-ЯР

Безсоння тче мереживо думок,

Ніч зазирає в душу крізь сузір'я.

На листі один звивистий рядок

Про роздуми, про тишу і повір'я

​Я знаю, світ — це хаос і химера,

Де кривда часто вдягнена у шовк.

Нехай провалиться моя прем'єра,

Та гартівний мій сміх ще не замовк.

​Я не прийшов у світ пустим статистом,

Я прагну правду знати до кісток.

Над книгою, під місяцем іскристим,

Зробив на зустріч перший крок.

​Не зворушу минулого похмілля,

Писати буду бо це життя і мій розряд.

Я прагну віри, натхнення і сумління,

Бо розуміння читача вище за оклад.

Сонце тихо мальви обіймає,

Чекають дощ, та його немає.

В небі птахи колом кружляють,

Мабуть, все ж правди шукають.

​Людина по своїх справах спішить,

Байдужа до слова й серце гнітить.

Сліпо біжить у буденність туману –

Скажи, чи полюбиш після обману?

​Обов'язок — це аксіома перед ними,

Палкі вуста, які стали так чужими.

Які гірше пекла долі обпікають –

Як не кохають, то не взлітають.

​Нові манери у стилі краплі роси,

Не хотів я бачити твоєї сльози.

Спішно, грішно — любов і тремтіння,

Впусти у скроні світло проміння!

Під шум ночей і чар буяння,

Ціна життя — відчувши мить,

Краса твоїх очей — кохання!

І тіло твоє більше не мовчить.

Після похотливого прологу,

Напруга гарячим бриніла,

Під келихи палкого діалогу,

Лиш похіть наш розум п'янила.

​Щоб тіла небу відкривались,

Під світлом особливих зірок,

Твій дотик і очі не забувались,

Вирішальний зробили ми крок.

​Твої зворушливі жести і рухи

Із солодом шепочуть про любов,

У спокусі ніжні наші порухи,

Ще не раз поставимо на повтор.

​Під шум ночей і чар буяння,

Ціна життя — затамувати мить,

Краса твоїх очей — кохання!

Тож як запалали, хай горить!

Тіні під небом у розквіті трав.

Чутливість — усмішка з минулого.

Перед прощанням — наостанок страх,

Як лист, що прагне сенсу глибокого.

Чутливість — мов на плечі печаль.

Спогад — у тутешній кімнаті.

У танці — самотність, у сонці — вуаль.

Ніч — під мотивом розрядки.

Чутливість і сентиментальні речення.

Із вітром весняним — немов у кіно.

Долоні вологі — велике значення.

Але на смак — стародавнє вино.

Чутливість — мов ранок на вустах.

Ім’я — на серветці замість прощання.

Краплі з вікна — мов рядки в листах.

Кожне — про тебе. Без запитання.

Кохання — не боїться повторів,

Лиш удвох серед міста заторів.

Серед гущі таємних бажань

Закрити повинні ноти страждань.

Поцілунком у солодкім чеканні

Ніжність подарує ночі туманні.

Зберігши оазис світлого буяння

У прийдешнім вихрі сподівання.

З легким присмаком сміливості

Кохання дасть нові можливості,

Де лиш удвох по світу просторів

Згадаєм ласку наших повторів.

Як ми гуляли містом гучним —

Ми були чимось цілим одним.

Танець вітру й щирого вогню —

Ти мій всесвіт, я тебе люблю!

Марс у пісках береже таємниці,

Венера свідомо мовчить, ігнорує.

Ховає під вуаллю свої зіниці,

І це найбільше його руйнує.

Венера в цноті вродою пошита,

Недосяжна і безмежна на Землі.

Хоч душа її палає і відкрита,

Коли кохання — як попіл у вогні.

Венера при зірках соромиться

Показати піраміди трикутник,

Мов листя опале вітру боїться.

Місяця? Але він лиш супутник.

Її тіло — молитва в цвіті зореплин,

І невблаганно пристрасть тліє.

Якщо шанс з мільйону лиш один,

Хто кохає, завжди першим діє.