Осінні вірші

Багріє осінь

Вже осінні вітри гуляють вулицями.

Сонце дарує останні теплі дні,

Калюжі небо синє відбивають.

Мрії пролітають про літні дні.

Багріє ліс за сонцем сумуючи,

Квіти засмучені схиляють пелюстки

В небі журавель старий летить

Курличе, кличе за собою молодих

На подвір'ї самотні жоржини,

Красять собою холодну землю

Перший морозець сріблом покрива

Тоненькими слідами осінню траву.

Мар'яна Мазурик 25,09,2025

Осінь

Квітне осінь барвами ніжними,

Чорнобривці землю вкрили

Своїм пахучим цвітом,

А за ними жовтіють ліси.

Сріблом вкрилися трави,

Птах про осінь співає.

У небі над селом,

Хмари поволі пролітають.

Швидко сонце спати лягає,

Місяць ж свої права показує.

Холодний вітер за вікном

Тепло у обійми забирає.

15 жовтня 25

Запахло осіню

Запахло осінню — дощик покрапа,

За вікном чути клич журавля,

Відлітає літо разом з ними.

У небі хмари чорніють щодня.

Діти радісно по калюжах стрибають —

Для них дощ весела гра,

Дорослі з сумом тепло проводжають,

Бо літа вже більше нема.

Дерева в золоті купаються.

Тремтять останні листочки,

І ось-ось холодна пора,

Прийде осінь — тиха, дощова.

2 жовтня 25

...

Мар'яна Ангел - Мазурик

Лети собі

Лети собі

— Кажу тобі, лети!

— Я ж крил не маю.

— Чому досі стоїш?

Лети, лети, поки час є!

— Куди ж ти хочеш, аби летів?

Крила є у птахів —

Я ж просто людина,

Вони тепер не літають…

— Людина вміє літати.

— І як же вона літає?

— Позаду постійно є крила,

Просто їх не бачите ви.

Для вас світ став тихим.

— Хіба він був таким раніше?

Хіба мрій не було? Хіба не літали?

Тепер ж усі мертвими стали.

Життя для вас сірим стало,

Усі в екранах залишилися,

А крил своїх вже не бачать,

Лиш чути: «Люди ж не літають».

...

Мар'яна Ангел - Мазурик

Хіба я така одна?

Хіба я така одна??

Сльози, приховані за окулярами.

Вечори в думках:

що сказала чи не сказала?

Хіба я така одна?

Недостатні ночі,

обірвана остання нервова клітина...

Хіба я така одна?

Мама, дружина, жінка —

вже не дівчина усміхнена.

Хіба я така одна?

Сльози на очах

замість поцілунку.

Самотні ночі

замість теплих обіймів.

Хіба я така одна?

А поруч десь він є.

Десь далеко...

Образи крізь, слова.

Лише ніхто не розуміє,

Хіба я така одна?

Всередині грудочки болю,

щодня ковтаю.

Твого болю ніхто не поміча.

Так от знову холодна тече сльоза.

Хіба я така одна?

Потрібно зібратися,

знову бути собою...

Хіба я така одна?

12-26 червня 2026

...

Мар'яна Ангел - Мазурик

Нащо ж та війна

Нащо та війна?

Скажіть мені люди,

Йому було двадцять один

І, він був чиїмось сином

Він не був принцом

Його батько не був королем

Він не мав дев’ять життів

Він лиш жив та мріяв

«Мене вже нема

На що була та війна?

Куля в спину і все нема,

Перед очима,

пробігла картина

Мати, батько, і я..

..І я, в домовині. »

«…Пливе кача по Тисині!»

Та плисти буде,

До поки річка не зникне

Сумуватимуть за тобою

Не тільки неня та друзі,

Вся велика родина

По плаче декілька,

днів країна..

Тай, за буде

Йому було лише

Двадцять один!!!

серпень 2017

...

Мар'яна Ангел - Мазурик

Обіймати хочеться

Обіймати хочеться,

Наступної миті, лише крик.

Доню пробач, не вберегла тебе:

від крилатих ракет.

Дзвінко сміялися, діти.

Жити лишень починають!

Наступної миті сльози льє, мати.

Бо черевичок шукає, немовляти.

Синку!

Не зможу купити тобі,

... нову машинку!

Бо вкрала ракета,

в мене моє янголятко!!

А світ мовчав!?

НАТО десь далеко скликав.

Хіба зрозуміють живі, мертвих?

Напевно, лиш чутками знову засіють—

Телеканали?

Хто вірить брехні?

Хто правди досі не знає?

Моє янголятко молись за нас—

Бо, ж наші молитви глушить звук сирен.

15 липня 2022

...

Мар'яна Ангел - Мазурик

Між двох світів

Між двох світів

Усе навколо потроху згасає,

У серцях людей уже віри немає.

Не чути навколо дзвінких сподівань,

Лише барви чужі для марних чекань.

Лунають спогади про минулі часи,

Коли за вікном не ревли сирени,

Коли у дворі чувся сміх дітлахів,

А ніч була часом для зірок і снів.

Чекали коханих з футболу під свист,

А зараз — лиш дзвінка від рідних,,

Щоб серце не билось у розпачі й муках,

Бо можна померти в німій самотині.

Ранковий будильник — молитва, що живий.

Здається, що світ цей став зовсім чужий.

Розмови й новини — лиш шум і слова,

Ти ніби один, і душа ледь жива.

А світ десь живе своїм радісним днем,

Ніхто не поділиться власним вогнем.

У когось війна й канонада сирен,

У когось — лиш сміх і відлуння пісень.

Ми наче прийшли із різних світів:

Вони — із раю, ми — з пекла вогнів,

З місця, де діти знають смак війни,

Де в кожного погляд дорослого.

21.02.26 Мазурик Мар'яна

...

Мар'яна Ангел - Мазурик

Про автора

Мама в декреті, що пише з 12 років. Публікації викликають страх хейту, тому часто твори залишають сховані.

Приватне повідомлення

Відзнаки