Третій Варіант

В твої гарячі, солодкі губи-вуста видихаю

Нещасні чесні слова, разом з ними і дим

Від незадоволеністі собою не я страждаю

А ти так боїшся покинуть батьків дім

Коли ти вперше мене поцілував

Було боляче і усередині лоскотно

Так ніжно і невпевнено мене роздягав

Тобі досі страшно, хоча і у штанях спекотно

Твій батько "таких" вбиває рушниці

Мати кляне, тільки б вони знали

Ти знову зі мною і обидвом не спиться

І раз за разом, який це вже раз, коли переспали

Потім вже влітку, ти стоїш вдома у мене

Зі словами, що це не кохання, а просто розвага

Що коли я поряд все краще і зникають проблеми

Що у моїх очах лише ніжність і повага

Я цілую кусаю тебе і знову не вперше

Виціловувуючи квіти-зірки у тебе на серці

Чому саме зараз ти кажеш, що зі мною легше?

Від світу нас двох розділяють замкнуті дверці

Твоя сорочка, ремінь і, мабуть, щось схоже на совість

Лежать на підлозі в абстрактній кольоровій композиції

На твоєму лиці вбачаю рішучість і палку готовність

І космос просякнутий світлом, при зміні позициції

Я продам тебе за пачку цигарок,

Хоч і маю алергію на нікотин

А потом затанцюю свій танок

Змирившись з мовчанням стін

Всім кажу, що обожнюю жінок

Та насправді в мене він один

Захований у тисячах думок

Й пройшовши міліард годин

Я все ж прийду на тей струмок

На мені – уже багато є провин

Що робити? Хотілось тих зірок

Чаша повна, остання із краплин

Навіть тут закляття серед строк

Справді я не честний громадянин

Хіба не всі роблять помилок?

У серці лише більшає порожнин

Кінець цигарки вже тепер пилок

Вириная із очей твоїх глибин

Я повільно йду повз старих могилок

Наскільки швидкий часу плин

Я продав тебе за пачку цигарок

У твоєму волосі завжди було опале листя

А на лиці, зазвичай, лиш усмішка помітна

Я пам’ятаю як сильно на тебе за це злився

Та казав, що виглядаєш немов жалюгідна

З твоїх думок я дитячому диву навчився

Але все ж, тоді ти на багате ти була гідна

Минули дні, вже рік останній наш скінчився

Як виявилось, розумом ти також була не бідна

І ось вже сам я у цьому злому світі залишився

Для багатьох інших ти була ні золота, ні срібна

Лише тобі одній я знайшов сили та відкрився

Благаю, залишись зі мною, ти мені потрібна

Мене мучать дурні думи…Чому тоді барився?

Ти ніби сонце – настільки ти йому подібна

Можливо тепер іншими очима на тебе подивився

У своєму рішенні ти стовідсотково несхибна

Що ж, тепер і я зівлялим листям опинився

Я стовідсотково нетипова

І у цьому роль зіграла не відмова

Не зачинена за хвірткою розмова

Та й усе життя я була не шовкова

Моя самотність для мене чудова

Але інколи від неї настає утома

Вона спочатку, звісно, невагома

Не можу залишиться вже сама удома

Все пройде, ніби це судома

Звісно повернеться, вже така відома

Повернусь я, до родинного кола

Таке чуже чомусь усе довкола

За пагорбом стоїть стара школа

Прямую до неї, знесиленина та квола

Витріщаються так, ніби я вже гола

А я лишень шукаю свого престола

Врешті, відчула, як тілом захолола

Зі мною страшно жити

Й зі мною страшно спати

Вийшовши з кімнати

Не забуть про це мовчати

Що у підвалі моєй хати

Носять привиди халати

Не має часу зволікати

Я не хочу покохати

Вийду в поле та почну кричати:

“Я не хочу так страждати”

З твоїх вуст линуть мати

Мені на слух вони – гармати

Ще трохи та почну палати

Скільки ще тебе проклинати?

Всі не можуть вже чекати

Чому не можемо себе обрати?

У білу сукню мене вбрати

А після весілля відразу за грати

Бо чортів не треба підбирати

А я лише не хотіла покохати

Біла сукня на мені, а ти знов з чортами

Прийшла з прогулянки, а ти назвав їх братами

Я помру раніше всіх, ношу твої шрами

А ті застелиш столи, та все пилинами

Біла сукня й капелюх, то старії рани

Не цінив нічого, що сталося між нами

Буду з’являтися тобі, заметена снігами

З’являтимусь тобі, та чорними ночами

Погубив, ти, парубку, дівку молоду

Як би знала я, що відьму руду

Якби знала, що погубив ти сироту

Лишень б знала я що так швидко у вічність

паду

Чорна сорочка на мені, а тепер з чортами я

Співаю пісні сумні та лише думаю про буття

Що ж робити, коли не стало життя?

Краще на такому місці було чарівніє дівча

Чорна сорочка та чорний капелюх, серця виття

Чого ж не знаю я. Ти зробив з нас – самісіньке сміття

Ми прийдемо по своє, а ти не знайдеш укриття

Чорні ночі та дівчат ниття – тепер тебе жаха

Я ніколи не напишу про справжнє кохання

Та чи матиме це сенс?

Звісно, марні мої сподівання

Ні, ніякий це не нонсенс

Беззвучні всі мої благання

Вже хтось помер, а хтось воскрес

Ні, не матиму я кохання

Й не допоможе мені екстрасенс

Чи усьому вина моє вірування?

Вірогідно і у цьому є нюанс

Всі мої вірші лиш здивування

І такий дитячий інтерес

Але якщо я матиму кохання

Куди зникне віршами мій регрес?

Напевно, це лиш часу марнування

Таке наприклад, як качати прес

Можливо, це як серця мінування

А можливо тараканів як у голові денс

Не дізнатися мені справжнього кохання

Але добре, що не маю в цьому я вагання

Ти гідна букетів квітів щоранку

Я повторював це ледь не кожного дня

Гідна смачної кави до сніданку

Але що робити, якщо ти не моя

Гідна промінчиків сонця через відкриту фіранку

Мила, повір, ці слова не брехня

Гідна читати до самого світанку

Забудь, твоє життя не твоя вина

Гідна сидіти довго на ґанку

З бокалом смачного вина

Гідна наспівувати собі колисанку

Викинь думку, що вже не мала

Гідна не говорити, що все у порядку

Що ще не маєш пізнання життя

Гідна ти великого прозріння

А ще ти гідна бути сама

Я хочу цілувати її руки

Холодні, як її душа

Нехай це все для мене муки

У моїй руці її рука

Я хочу цілувати її руки

Навіть якщо все дарма

Слів її чарівні звуки…

У моїй руці її рука

Я хочу цілувати її руки

А вона знову мене лиша

Не мають сенсу їй науки

У моїй руці її рука

Я хочу цілувати її руки

Вона ними мене воскреша

Я переживу ці всі розлуки

У моїй руці її рука

Я хочу цілувати її руки

Знову мене залишити поспіша

І я вже іншої про неї думки

Але у її руці моя рука

Я хочу любові, а не кохання

Не треба мені солодкого зітхання

Й суворості руйнування не треба мені

Я хочу любові, а не кохання

Ніяк не підліткового вагання

Та незграбних рук махання не треба мені

Я хочу любові, а не кохання

Не для того, щоб разом стрічати світання

І болючість прощання не треба мені

Я хочу любові, а не кохання

Не відчувати біль від розставання

Проводженя мене з зітханням також не треба мені

Я хочу любові, а не кохання

Щоб не виконували кожне моє бажання

Й не порушували таке комфотре, тепле мовчання не треба мені

Я хочу любові, а не кохання

Щоб кожного вечора читання нічого не викликало в мене хвилювання

І таке велике, палке бажання не треба мені

Я хочу любові, а не кохання