Лана

Коли дивлюсь на твою шкіру

Хочу викликати на ній мурах

Коли дивлюсь на твоє тіло

Хочу як по струнах по ньому грати

Ніжно пальцями ледь торкаясь

Зовсім легко немов повітря

Перебирати твоє волосся

Лічити доторком твої вії

Коли мій подих на тонкій шиї

Коли спускаються вниз долоні

Я відчуваю твій кожен стогін

Мені віддався твій кожен вигін

Я одночасно митець й володар

Ти одночасно як глина й арфа

Я зупиняюсь на мить зненацька

Ти ще продовжуєш мить звучати

Ребро долоні по білим стегнам

Все швидше дихання й рик тваринний

Я прокидаюсь і ти далеко

Думками тілом

Я так волію у сон поринуть

Де ми щасливі

Де ти досяжна

Де ти грайлива

Де зовсім близько твої

Чарівно чутливі вилиці й збите дихання

Без суматохи і спроби вижити

Без відстані й часу в хаосі

Без сліз і зла, що нас хоче знищити

А тільки я у танку закоханих

І тільки ти кохана й бажана

01.06.23

Уві сні я повертаюсь додому.

Кожної ночі вирушаю у мандри.

Торкаюся ніжно віконних шибок,

які ще не вилітили від удару.

Ходжу по вуличках, що ще не розбиті.

Та дивлю на спокійне безмежне небо.

Яке ще не порізане, мов кинджалами,

ворожими страшними ракетами.

Я зупиняюсь лиш на хвилину.

Наповнюю груди легким повітрям.

І через мить моє місто - привид,

А навкруги висить присмак смерті.

Я повертаюсь знову і знову.

Щоб не забути. Щоб пам'ятати,

Як моє місто було щасливим.

Поки його безжально не стратили.

24.02.23

Вона обіймала себе, вдивляючись в спустошені зіниці.

Обіймала себе, коли від болю стискало груди.

Вона обіймала, коли хотіла тепла та підтримки.

І щоб серце від кохання калатало в шаленому ритмі.

Обіймала міцніше, коли вуст торкалась усмІшка.

І зовсім ніжно, коли думки про самотність.

Вона так само обіймала і інших.

Говорячи без слів "Я з тобою. Я поруч".

Від страху. Від смутку. Від радості й віри

вона загортала себе в ці обійми.

І кожного дня обіймала весь Всесвіт.

Коханням. Надією. Мріями.

18.01.23

Вдивлятись в небо, то найліпший спокій.

Коли безмежна тягне далечінь.

Коли пташині крила над тобою неначе крила у твоїй душі.

Коли свобода - це найвища цінність так важко зоставатись на землі.

Бо рветься дух туди, де не зупинять.

Де тільки ти і простір і блакить.

Вдивлятись в небо, уявляти крила.

Як застилають вони сонця світ.

Як за плечима розгорнулась сила, що все життя всередині сидить.

Ця сила - воля. І нема кайданів, які змогли б її приборкать хоч на мить.

Оспівана піснями всім народом.

Ненависна для недолугих ворогів.

Вона є вітер. І є хвиля в морі, що бурею здіймається в тобі.

Тож випусти її. Бо то є твоя доля.

В житті до своїх мрій як вільний птах лети.

16.12.2022

За філіжанкою гіркої кави,

сидячи на підлозі розкішного балкону,

ми дивились один на одного.

То з відразою, то з хворобливою похоттю.

Ми сиділи у повній темряві

із зв'язаними очима

щоб не бачити один одного.

Та все ж бачили.

Крізь закарбовані у пам'яті образи.

Із зв'язаними очима, закривавленою пов'язкою,

ми дивились вглядаючись в темряву власних душ.

Жонглюя уявою.

Уявляли як роздираємо

один одного із середини.

Як зникає той образ з пам'яті

що змушує Тебе бачити в темряві.

Ми сиділи так на підлозі і запашною гіркою кавою пригощали себе як отрутою.

Уявляя у тихому захваті

один одного помираючим.

В диких муках у повній темряві.

Так сиділи до самого ранку ми.

Кожну ніч без жалю та без остраху.

З-під закритих повік стікаючи

крапали сльози у філіжанку ту.

І закривавлені наші пов'язки

ставали мокрішими раз за разом.

Поки всередині роздерта рана,

там де серце було, кричала.

За філіжанкою гіркої кави,

на підлозі розкішного балкону,

видивлялись один на одного.

Біль на мене, а я на нього.

06.08.22