Моє місто. Вугледар

Уві сні я повертаюсь додому.

Кожної ночі вирушаю у мандри.

Торкаюся ніжно віконних шибок,

які ще не вилітили від удару.

Ходжу по вуличках, що ще не розбиті.

Та дивлю на спокійне безмежне небо.

Яке ще не порізане, мов кинджалами,

ворожими страшними ракетами.

Я зупиняюсь лиш на хвилину.

Наповнюю груди легким повітрям.

І через мить моє місто - привид,

А навкруги висить присмак смерті.

Я повертаюсь знову і знову.

Щоб не забути. Щоб пам'ятати,

Як моє місто було щасливим.

Поки його безжально не стратили.

24.02.23