Третій тур, огляд.

Так, ну що зробив я огляд на свої чотирнадцять юнанських перлин в сенсі мешапів. Є серед них різне, і серйозне і смішне і всяке. Тревелог був в оригіналі, а це такий жанр де хтось кудись їде в екзотику. І переосмислили це автори теж дуже по різному. Подекуди справа вже і зовсім не в тому Китаї. Хоча як ілюстрації до курсу "(пост)колоніальна оптика та орієнталізм" ці тексти використовувати можна. В цілому я от зараз перечитав і я задоволений. Розмова навколо тексту відбулась, книжковий клуб продовжує існувати.

До слова там же досі йде голосування за четвертий тур, ви пам'ятаєте? https://t.me/chimerietz/294 Наразі у лідерах Вінниченко з "Сонячною машиною". Але дедлайн до ще до першого числа, тож... А поки повернемось до текстів цього етапу.

Геля Ріплонська. Чужий Мандариновий.

Серйозний текст, спроба запаралелити тему “чужості” з відомої серії фільмів та екзотичність юннані у Яблонської це прям такий хід з арсеналу високого постмодернізма. Чуже та орієнтальне проростає як вагітність ксеноморфом, хороша метафора. І звісно фемініністичні/фемінні аспекти теж прекрасно паралеляться, бо воно є в обох джерелах. При тому це все тримає емоційну динаміку і зберігає ритміку та стилістику мови. Недоліків не бачу, може хіба з фіналом крапельку змазалось, але ну в такому форматі це норма.

https://arkush.net/book/34585/1

З планети бетону та кохання. Пістіс-п’ять Сефіра

Теж серйозний текст, принаймні він намагався. Я думаю ні в кого немає сумнівів що це мій текст і призи я собі не присуджую, тож… Я звісно намагався попрацювати зі своєю улюбленою темою романтики як хвороби та варварства, запаралелити це на опіум і уявити собі прекрасне трансгуманістичне безгендерне людство. Мені все подобається але припускаю що мало кому ще.

https://arkush.net/book/34585/2

Соня Епл. З країни борщу і ботоксу.
Текст нарешті смішний, очевидна ідея зробити реверс і прислати китайську блогерку в Україну і так подивитись на нас як на екзотику. І воно працює чудово, влучні побутові деталі, жива мова, інтонації і цільний стендаперський вайб. Ну і при тому це дійсно схоже на туристичний Львів очима іноземців я припускаю)))

https://arkush.net/book/34585/3

Дівчина з Юннані. Лю Чжао.

Ще один текст від організатора, знову серйозний хоча і інакше. Тут я вчепився у фантазію Яблонської про політичну можливу окремішність Юннані, порівняння двох імперій і знову ж очевидний хід прислати китаянку в Україну. Але у мене вийшло звісно менш колоритно і більше пафосно. Може тому що Харків)))

https://arkush.net/book/34585/4

Іванна Їсть Яблука І Дівочі Серця -Софія Еппл і не той потяг-

Знову текст смішний. Ну, по задуму. Світ Поттеріани і китайщина, хтось мав це зробити. Але воно як і багато фанфіків не надто працює по драматургії. Ну типу показали нам пару ширмочок, але замість хоча б просто і рудиментарного характера (ясно складний не влізе) нам показують карикатуру з беззмістовного меріс’юшного нахабства з сумнівним гумором. Ну і нафіга воно нам?)

https://arkush.net/book/34585/5

Епплоджион та Мейд нот ін Чайна продакшн -Опіумні пригоди Соні-мандрівниці-

Текст смішний і от цього разу він реально дійсно смішний по принципу крінжовий гумор рівня витиснути важіль в асфальт. Знущання над дитячими мультиками для дошкільнят і запихування туди дорослих тем працює на десять з десяти.

https://arkush.net/book/34585/6

З країни сумних мавп. Штефка Бджеляровська.

Третій організаторський мешап і він як на мене найменш вдалий. Бо ну я намагався якось жартувати над всіма цими китайськоновельним штампами, але щось якось не те. Здається. А може проблема в тому що я просто сумна мавпа, як і багато хто з нас.

https://arkush.net/book/34585/7

Софокл Ябко. Чайна-стендап.

Стендап він і є стендап і нічим іншим він навіть не прикидається. Воно мабуть шо працювало б краще якби зі сцени з дивою подачею. Або то не мій жанр прост. Хоча і поганого сказати не маю чого.

https://arkush.net/book/34585/8

Альтер Я -Чайнатур по всім чакрам-

Ну, текст смішний, але тільки як внутряковий текст конкурсу переважно, бо основна фішка це те, що тут зібрані персонажки з різних книжок які ми мешапили. Ну якби жарт і жарт, а от що мені тут все ж подобається то це популяризація образів,перетворення їх в типажі. Якби я був кращим організатором і конкурс мешапів став би мегапопулярним, то я сподіваюсь жарти про Тайях і френдзону стали б загальнонародними. Так в принципі воно і до богопротивних мемів дійшло б. Ну бо так, Софія, Зіна та Тайях це та ще комашка, хоч сітком знімай.

https://arkush.net/book/34585/9

Листи з країни, якої немає. Соня Йоу Блондська

Знову серйозний і можливо по реальним спостереженням. Я от особисто у Придністров'ї не був, але чомусь дуже вірю, що так воно там і є. Ну бо уламок імперії це завжди уламок імперії. Жива мова, живі діалоги за знущання над езотериками окремий плюс в карму.

https://arkush.net/book/34585/10

Яблуко Розбрату -Піднебесна і Валєра-

Ну, для дншників це якийсь занадто простий жарт, а для тих хто не в субкультурі вийшло дещо незрозуміло. Та і ну от я наприклад зрозумів всі відсилки, а смішно так і не стало. Бо ну хто так грає, манчкіни довбані, де ролплей, де театр. Ото тільки вам дайси кидати і дірки в правилах шукати. Бісить.

https://arkush.net/book/34585/11

Страх і ненависть у Юнань-Фу (Гантер С. Томпсон)

Ну звісно хтось мав би поєднати двох визнаних класиків гонзо-журналістики в сенсі Яблонську і Томпсона. Бо дійсно у них є багато спільного і це гріх було не підсвітити. Воно ніби починається як жарт і гротеск і смішне цей текст, але потім звісно все не так просто. Бо кордони іронії та пародії головні герої теж перетинають, як і четверту стіну почасти. Епізод з театром взагалі максимально сюрреалістичний і прекрасний. І от що ще подумав, що для мешапів з класикою добре підходить не тільки попкультура, але і контркультура.

https://arkush.net/book/34585/12

Зося Ябковська Трансцендентні Иньші

Серйозний знову текст. До слова ще один ретріт і туризм, але ж зовсім це інакше працює все тут. Подобається слово Иньші, бо воно з одного боку значить те що значить в архаїчній галицькій письмовій мові, а з іншого боку звучить вже як китайське ім’я. З’являється тут правда індійська ведична традиція містики, а зовсім не китайська, але ну східні традиції та буддизм є і у Яблонської. Мені подобається тут загадковість фіналу, бо я так і не зрозумів що то за камінчик. І ще те, що героїня ніби відмовляється від просвітлення і знаходить його в одному і тому ж жесті. Це красиво вийшло.

https://arkush.net/book/34585/13

Грушевська Олена. З Країни Рудих Мавп і Фентанілу.

Ще один захід на гонзо журналістику та ще й різкий розворот зі Сходу на Захід. Така собі радикальна постколоніальна оптика в стилі “хто тут насправді варвар”. А потім після згадки про камери і теорії змови воно так клацає в голові, ну а правда. Прогрес ж не лінійний, якісь суспільства стають більш варварськими. Також автор виявляє підозріле знайомство з реаліями провінційної Алабами і в цілому глибинних штатів. На фоні загальноприйнятого погляду на “Гамерицький край” майже як на “Замежевий Валінор” це освіжає. Ну а паралель між опіумною епідемією та фентанілом це просто жарт який гріє моє химерне серце. Короч питань багато, відповідей мало, панківство є, все мені подобається. А що мрачняк, то ви новини подивіться.

https://arkush.net/book/34585/14

Якщо кому раптом хочеться дискусії в коментарях, то я тільки за. І проголосувати за ці твори теж не забувайте. Нагадую що актуальні правила це п'ять фаворитів в порядку від найкращого до найслабшого, присилайте в особисті.