Крила

Крила свої відростити,

Після того як вони згнили.

Не найприємніше діло в житті,

Та все ж викарбуй це в голові.

Ти все спаплюжив і загубив,

Та пам'ятай - ти ненайгірший серед усіх.

Крила твої це грунт під ногами.

Немає його і ти вже з кінцями...

Дурні ці ідеї про крила мої,

Та все ж вони мають бути в житті.

В моєму, твоєму та всіх від усіль.

Ми всі білі діти в житті цім повір.

Наші душі як сонце, яскраво співають,

І мріють про боже займання сердець.

Для цього й живемо, для цього й вмираєм,

Заради кохання, заради згорання.

Не важливо - сьогодні чи завтра,

Ми загоримся і будем кохати.

Кохати без тями людей і себе.

Колись ми згорим у цьому займанні.

Ми будем тліти та висихати.

Попелом тихо білим зсипатись.

Окропим його святими слізьми.

Та відростим крила нові.