Очі

Очі свої зайняти вогнем,

Ти наврядчи зможеш уже,

Їх змії з'їдять з пекельним вогнем,

І осліпниш як сонце ти з днем.

Будеш блукати в чорному світі,

Без мрій, без надій, у самотині,

Кого б не любив, кого б не чекав,

Ти матимеш відчай в антитілах.

Продав ти коня і пів королівста віддав,

Чи отримав ти - те що мав?

Чи відчув ти кохання та єдність сердць?

Ні? То слухай тепер, мій ти кінець.

Він мав безповоротній фінал

Такий крутий, що мене аж зламав

Повалив до самого долу,

Так що фундамент закришився поволі.

Я все чекав, на той порятунок,

Та він не зявився і я тепер тут,

Пишу щось у всесвіт крихкий як одвіччя,

І не молюся богам я більше тернистим.

Все відпусти по тихому Нілу,

До самого Анубіса, в тишу.

Там де не чути стуку сердець,

Там де мертві ідуть під вінець.