Сірість

Сірість все заполонила, стіни, вікна і навіть батарею,

Усе що ціним було у мені - посірішало під стелю,

Моя поезія мертва як абортоване немовля,

До читачів вона уже нічого не промовля,

Я видер на стінах тих сірих одне:

"Помри як зійде сонце з недільним вогнем"

Зроби це чітко та швидко - не дай цьому зупинитись,

Нехай всесвіт побачить твою слабкість й критичність,

Нехай це буде гарно як у фільмах,

Романтизуй це - бо так буде ліпше.

Ми пішаки у долях чужих та як королі ми зляжим в труні,

Не згадають про тебе - біля ватри палкої,

Не промовлять про тебе слова м'якого,

Ти не був видатним чи якимось шляхетним,

Ти був сірим каміном в будинку чужому,

Не запалять в тобі більше дрова - не відчуєш тепла ти свого.

Небо запалиться білим вогнем,

Даруючи знак - це той день,

Я все би віддав за ті теплі моменти,

Як я дарував - свої фрагменти.