Невловимість

Лишень тому, що більшає в мені

Злиденний світ і скиглить край притулку

Твого, в розтоптаній походами землі

Не знатимеш спокою й порятунку.

Не ллється в бронзі мить твого тепла,

Як дотик губ не стигне в формі з часу,

Що й звук, - примхливе розкішшю ім'я,

Не розіллє любов безсмертну в чашу.

Не втримає й ніяк не збереже

Прозорий дух невпинний чорний голод.

Гарячий пломінь віддає тепло,

А вицвівши верта назад у холод.

09.11.2020