Сто тисяч зір

Коли зберу сто тисяч слів-лампад,

Примружних сонць, сто тисяч зір у ночі,

Як сяйво їх розлиється в строфу

З саду мого зігнавши поторочі

Жаских бешкет;

Примари тих хто був,

Хто затаївшись в закамарках саду,

Приткнувся в ніч, сховався і заснув,

Від сонця не чекаючи розради.

Коли вогонь над садом загорить,

Сто тисяч зір відібраних у ночі

Прикрасять крони спогадів моїх,

Замерехтять в саду, замироточить,

Любов моя, любов усіх хто вмить

Прокинувся і виспавшись досхочу,

Відкинуть тінь позаду, і в сльозах

Відважаться віддати погляд сонцю.

07.09.2021