Білий метелик

Довірливі іриси немов до них листя простягають,

і у серце своє різнобарвних метеликів підпускають.

Дає можливість сісти, немов іній на гілля дерев,

знаючи що всю її красу метелик не забере.

Серед них, як душа чиста

та таке гарне, як білосніжне намисто.

Метелик крильцями білими трясе,

та надіється що до всіх свою вірність і радість донесе.

Ніхто. Навіть величне сонце не глянуло на нього,

неначе поряд з наївним метеликом немає нікого.

Білий колір чорна ненависть полонила,

та під собою чарівний ірис погубила.

Тепер від білого метелика кожна ірис в'яне,

і ніхто на мертву красу ніколи не погляне.

Зрозуміли нарешті всі довірливі люди,

що як душа чиста, білі метелики скрізь та всюди.