Побажання
000118
Щебечуть молоді ластівки над рікою,
який гарний вид над Українською долиною.
Листя верби колихають брижі,
а на них граються промені сонця хижі.
Та серед дерев, одна груша цвіте як цариця,
неможливо на красу весняну надивиться.
Якщо ж вітер пелюстки здуває,
то всю траву немов снігом ніжним осипає.
У вельможних садках розквітають нарциси.
Троянди, волошки та іриси.
Але у серці твоїм ростуть айстри дівочі,
тому що нагадують її чарівні очі.
Ластівка ось пісню доспіває,
а Буг гілки верби у відповідь омиває.
Тепер промені гулять пішли по гаю,
це все що я тобі бажаю.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯