1. Глава: Лист.

Ранній світанок.

На вулиці Хардін-старт, у Лондоні, дуже-дуже тихо. Птахи не співають, собаки не гавкають, а коти, які зазвичай ходять попід вікнами та їдять з клумб квіти, взагалі ще носа не показували.

Зате сяє сонце, кидаючи на асфальтні дороги тьмяні плями світла.

Легенький, тепленький та ніжний вітерець безшумно колихає зелену траву, створюючи ефект хвиль. У будинку під номером сім, спить у м'якому ліжку двадцяти шестирічна дівчина, на ім'я Арі. Арі Стрейдж.

За її довгим каштановим кучерявим волоссям, ховається світла шкіра, трохи вкрита ластовинням.

Сонце піднялося достатньо високо, аби мати змогу кидати промінчики світла у вікна будинків.

Арі зіщулилась та міцніше закуталася в ковдру, коли один з таких пробрався крізь білі фіранки та тицьнув їй в око.«Ще трішки, у мене сьогодні вихідний..., дай поспати, м?» - подумалося дівчині.Але промінчики настирливо намагалися пробратися крізь щільну тканину.

Якщо вже сонце не побудило, то дзвінок у двері, точно з цим впорався. Арі агресивно піднялась. Сидячи на ліжку, вона легенько хиталась, неначе та трава на вулиці.

— Гаразд, встаю, – сонно пробурмотіла дівчина. Коли вона різко зірвалася з місця, в очах потемніло. – Овва!

Хтось настирливо дзвонив у дзвінок.

Арі накинула теплий халат та зійшла в низ по сходах.

Відчинивши двері, вона навіть не помітила дивно вбраного чоловіка. У нього була земляниста шкіра, карі очі, багато зморшок на обличчі та міцно стиснуті губи, неначе того примусили дивитися на розчленовану жабу та на все те, що є у неї в середині. Жахливо, чи не так? Так-так, у нього зараз таке саме обличчя, як у тебе читачу.

По зовнішньому вигляду ми ніколи нікого не будемо осуджувати, але якби ви перед своїми дверима, побачили саме такого чоловіка, то відразу щось запідозрили. А вбраний він був в ось що: довга шовково-сіра мантія, шкіряне взуття до колін та капелюх-котелок, з під якого виглядали пасма сивого короткого волосся.Арі позіхнула.

— Вам... щось потрібно? – якомога ввічливіше запитала вона.

Чоловік ще більше, скривився неначе..., а хоча..., не буду псувати вам апетит, якщо ви зараз їсте.

— Вам лист та посилка, – хрипко відповів той.

— Ага, дякую, – Арі протягнула руки.Очі чоловіка стали круглими, як монети. Схоже, дівчина вже встигла зробити щось не те. Він ткнув їй доволі таки величезний пакунок та тонкий лист.

— До побачення, – зачинивши двері прямо перед його носом, Арі пішла на кухню.

Щось ляснуло, але вона не звернула на це увагу.

Якось не сильно хотілося відкривати пакунки чи якісь листи з самого ранку, до того ж це було не зовсім цікаво, тому дівчина поставила їх на стіл біля вікна. Невеликий круглий стіл, по середині якого стояла, помаранчева ваза з польовими квітами.

Ввімкнувши чайник, вона пішла до холодильника. Відчинила. Арі стояла..., і стояла..., і стояла..., і стояла..., і стояла так майже п'ять хвилин, аж до поки зрозуміла, що нічого не хоче. Зачинила. Коли вода закипіла, Арі заварила собі горнятко чорного чаю. Звичайного чаю без чогось смачненького, бо коли, вона хотіла взяти печиво, то зрозуміла, що воно якесь занадто крихке, і відразу відклала його.

Як зазвичай, помила чашку, пішла до ванної, навела марафет та попрямувала назад до кімнати. Зайшла в середину, і відразу спохмурніла.

— Тут що, автобус проїхав, чи може, комбайн? А ні-ні, знаю, тут пробіг табун коней, за якими бігли носороги, за якими бігли слони, за якими бігли... та яка різниця, хто за ким біг... як так можна спати?! – це була правда. По спині пробігли неприємні мурахи, коли вона побачила, що в наволочці повно місця, а сама ковдра стягнута до низу. Жах! Подушка лежала десь на іншому кінці кімнати. Здавалося, тут відбувалися якісь силові змагання, або у кращому випадку, пройшов торнадо.

Дівчина зібрала свої кучері у легкий не затягнутий хвіст, тому кінчики довго волосся ледве переходили лікті.

— Зараз лише дев'ята ранку, – пробурмотіла вона.

Арі не звикла так рано прокидатися, зазвичай на ногах її можна побачити о десятій-дванадцятій ранку.

Цей клятий листоноша все зіпсував.

Дівчина швидко заправила постіль, повернула подушку на місце та знову спустилася на кухню.

Її погляд ковзнув по посилці й зупинився на ній.А вона ж навіть не глянула, що там...

Дівчина сіла за столик та почала розглядати пакунок. Він був обмотаним фіолетовим подарунковим папером, доволі таки великий.

Але найбільше увагу Арі привернув лист - червоний, зі старою печаткою по середині, на якій була емблема... Невже це.Арі рвучко схопила його. Дівчина уважно вдивлялась в печатку, не вірячи своїм очам.

— Гоґвортс, – прошепотіла вона, а потім голосніше повторила, – ГОҐВОРТС!!!!

Сусід, який нещодавно вийшов до себе на ділянку підстригти кущі, застиг, насупився та поглянув прямо на Арі.На кухні у неї були великі панорамні вікна, з яких, її до речі, було добре видно.Дівчина відчула на собі погляд й легенько вклонилася на знак вибачення.

На вулиці Хардін-старт, завжди повинна бути тиша..., моторошно скажіть? Ні сміху дітей, ні гуркоту двигуна автомобіля, ні навіть співу птахів. Цілковита, непроглядна, тиша.

Арі переїхала сюди, як тільки їй стукнуло 20. Дівчина дуже любила тишу, тому вирішила провести свої молодість та старість тут, навіть якщо хтось буде погрожувати знести її будинок, аби побудувати новий супермаркет абощо.

Це напевно, найтихіша вулиця у всьому Лондоні.

Арі повернулась до листа. Не те щоб вона не раділа йому, навпаки, вона була щаслива, що хтось з того світу (о, господи милостивий, я пишу так, ніби не зі світу магії, а зі світу покійників хтось вирішив надіслати їй листа), згадав про неї. Але..., але повертати думки до того минулого, де її завжди спіткала сама міс Невдача, було не знай приємніших занять.

Ви скажете: «Та чого ти, це ж світ магії» і тому подібне, а я відповім, що навіть у світі магії бувають ВЕЛИЧЕЗНІ неприємності, через які ви захочете забути то раз і назавжди...

Теж саме відбулося з Арі.

Тремтячими руками, дівчина відліпила воскову печатку та розгорнула листа. У ньому був елегантно виведений текст, і Арі відразу здогадалася, що це написала професорка Макґонеґел. А написано у ньому було наступне:

Дорога міс Арі Стрейдж!Мене звати професорка Макґонеґел, я працюю викладачем у школі чарів та чаклунства Гоґвортс. У мене є для вас дві новини, одна - хороша, інша - погана. Почну з поганої. Ваша тітка Помона Спраут захворіла на драконячу вітрянку, їй доведеться пролежати у «Лікарні Святого Мунґо» рік, а то й більше. А тепер хороша новина

— Дивлячись, для кого хороша, – зауважила вона, але продовжила читати.

Перед тим, як піти на лікарняний, Помона порекомендувала вас, як гарного професора Гербалогії (для тих, хто не дуже розуміється на цьому: я маю на увазі Травологію), і ми б були дуже раді бачити вас на цій посаді, бо, як сповіщає нам деяка інформація, ви ні на крок не відстаєте від своєї тітки, не дивлячись на те, у кого який досвід з цим. У пакунку ваша мантія, потрібні книги та деякі інструкції зі шкільним приладдям. Якщо ж ви не зможете викладати в нас, просимо відіслати пакунок назад нормальною поштою, (совиною). А якщо ж погоджується, відсилайте відповість НЕГАЙНО. Через те що скоро початок нового навчального року, треба робити усе швидко, злагоджено та пунктуально.З повагою, професорка Макґонеґел.

Арі відклала лист.

У голові зараз безліч думок.«Моя тітка у лікарні? А якщо, я не погоджусь? Яка фігура у Дементорів під мантією? Вони здаються такими худими..., заздрю».

Дівчині не дуже хотілося туди їхати, але думка про те, що вона може використати свої знання по Гербалогії та поділитися ними з учнями - справжня мрія Арі. А..., коли вона там з'явиться, її знову почне переслідувати міс Невдача? А, що як вона знову зустріне... його. Складно.

Арі взяла пергамент, ручку та почала щось шкрябати на ньому.

— Чека-а-а-айте..., а де я вам сову візьму?!

У вікно хтось постукав. Це знову був сусід. Він з під лоба глядів на Арі. Та зніяковіло глянула на нього. Він тицьнув своїми пальцями спершу собі в очі, а потім вказав на неї.

— Ох, містер Другкс, я дуже погано вас розумію, чи не могли ви детальніше мені пояснити, що вам від мене треба, – простогнала Арі, сумно опустивши руки.

Чоловік ще більш нахмурився, закотив очі та почав пояснювати що той має на увазі. Містер Другкс був більш роздратований, аніж до цього, він тика собі в очі, потім їй, показував на вуха, зображав трапецію тощо. Але потім Арі видала те, через що у нього сильно засмикалося око:

— Та я приколююсь, я зрозуміла, що ви маєте на увазі, – Арі зіщулилась та єхидно посміхнулась.

Відносини між нею та містером Другксом були не найкращі, тому Арі ніколи не втрачала можливості, познущатися з шістдесятип'ятирічного стариганя, який був найбуркотливішою людиною у місті, а може й на усій землі.

Містер Другкс, лаючись, поплентався геть.

Наступної миті, прямо зі сходового майданчика хтось голосно спустився. Арі напружилась. Вона проживає сама, тому ніхто, крім неї, не може так скотитися зі сходів. Дівчина обережно наблизилась до джерела звуку.

Щось пухке, велике та чорне лежало на підлозі. Арі видихнула. Це звичайнісінька сова. О, СОВА!Кинувшись до неї, дівчина вхопила бідолашну пташку і поглянула їй у вічі.

— Достав лист, – весело проказала вона.Сова сердито ухнула та вщипнула Арі за палець.

Птах сів на вішалку для одягу та сердито виставив лапу, його очі так і промовляли; «А, запитати чи цілий я, ти не хочеш?»Арі прив'язала пергамент.

Сова граційно й без жодного попередження розправила крила, театрально почала падати в низ та в останню мить, коли між її дзьобом та підлогою залишалася відстань в три сантиметри, ковзнула у повітрі й вилетіла крізь невеликі дверцята для кота (в Арі не було кота, бо у неї на них алергія, але ці дверцята були просто прикольними, тому дівчина не наважувалася їх прибирати).

Сова полетіла геть, а Арі пішла заїдати стрес, бо у листі вона написала таке:

Доброго дня, професорко Макґонеґел!Дуже шкода, що таке сталося з моєю тіткою, коли, буду у вас, обов'язково загляну до неї - у масці, не хвилюйтеся - я трохи подумала та вирішила погодитися на вашу пропозицію. Буду рада незабаром з вами зустрітися.Арі Стрейдж.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.