Світ мертвих дзеркал

У світі, який створили злі духи, а люди стали вклонятися ацтекським богам, братство знаючих ловить чаклунів та єретиків.
19014334 976
Публікація: 19.04.2021 - 29.05.2021
Роман
Завершено
Сторінок: 214
Символів: 320 382
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Сая Потоцька
20.07.2022 10:55
Історія про ацтеків для мене вже щось незвичне, а тут ще й фентезі, так ще й міфологією та культурним побутом. Заверніть, будь ласка, беру все. Мова досить жвава, бадьора. Особливо це помітно у 6 та 7 розділах, де почалася відбуватися динаміка (нарешті). Я чудово розумію, що на початку читача треба було ввести у світ, все пояснити та розповісти, але місцями мені не те. Що було нудно, скоріше хотілося якогось такого моменту, який зірвав мені дах. Ніби бурхлива річка підхопив та потяг у вир події. На жаль, це сталося лише на моменті зі світом духів та ткачкою. От там справді було інтригуючи, захопливо та важко відірватися. Історії від першого обличчя можна зіпсувати на раз два, але у розповіді Тес Ке помітний особливий шарм, його іронія з подій, нотки сатири. Ну, то, блін, просто вау. Мінусом для себе зазначу – я губилася у подіях. Спершу говоримо про одне, до кінця не довели, вже заговорили про третє. Я можу це списати на не зосередженість героя, але все ж іноді це трішки вибішувало і доводилося перечитувати аби зрозуміти події. Герої вийшли особливими та харизматичними, їхні образи запам’ятовуються, що дуже мене тішить. Бо як би там ще й тітки, сусідки були всі, як одна, то зі сторони Харківської області по всій Україні чули б виття Саї. А дядька я взагалі весь час читала, як «дідько», ну, потім хоч сказала з якого він клану та й потому почала орієнтуватися. Тому персонажі багато, вони цікаві, але через отаке складно сприймати текст. Я розумію, що Тес Ке шарить хто є хто, але ж я дівча, що заблукало у світ ацтеків до ери нашої, намагаюся хоч якось зрозуміти події. Тому твір ніби хронологічний без стрибків у часі і подібного, але все досить легко заплутатися і втратити весь ланцюжок логічних подій. Вовк, що з’явився от зовсім нещодавно просто без зайвих роздумів стає моїм фаворитом, чарівний чоловік, якщо можна нехай про нього більше розповідають. Бо персонаж і харизматичний, і свій характер має, і історія у нього точна якась крута є. А ще мені сподобалася сусідка зі своїм забором. Це просто я, як би потрапила у якийсь фентезі світ. У авторки помітна любов до ропух. Тут був клан, а у хроніках уламків головним героям був, як не дивно, ропуха. Але це додає творчості особливості та й легше поміж інших книг помітити. Історія колоритна, з прописаним побутом та звичаями ацтеків. Міфологічна складова на вищому рівні. Помітно, що автор вивчав цю тему та детально припрацьовував кожну дрібницю. Обожнюю деталізацію, знаю, як то все є складно, але коли ти читаєш цю історію і тут ця їжа,яку вони їли, базари та одяг, це з головою занурює у атмосферу. Знаючі та стерв’ятники. От про них, я хочу дізнатися, як можна більше. Бо те. Як про них розповідають перехоплює подих. Аж занадто інтригуючи верства населення. Ідея чарівна, втілення відносно непогане, якщо закрити очі на всі мої зауваження. Пізніше я думаю повернуся до цієї історії аби дізнатися усі її секрети. Бо, здається, мені Ви перша в Україні хто таку історію пише. І якщо звісно не секрет, як все таки до цієї ідеї прийшли?
Дарія Кононенко
20.07.2022 13:03
Дякую! До ідеї я прийшла тому, що мені колись попались дві фантастичні книги про псевдоацтеків, а так вийшло, що в мене в дитинстві були книги Кинджалова про доколумбових ацтеків, ще й недавно попався Гері Дженінгс - "Ацтек". І оті псевдо мені не сподобались страшно - де їх фірмова лють, де їхня дивна відвага і поїдання полонених? Де їх боги, на яких язика можна зламати? А нема! А хочеться. То вирішила ще й трохи познущатися над "обраним героєм "та "магічною школою". Оті знаючі - це щось середне між іспанською інківзицією і Школою Рока в ЛеГуїн. Стерв'ятники - то у ацтеків були військові медики та добивачі поранених на полі бою. Хто вбив, той може забирати речі вбитого. Стерв'ятників за це ніхто не любив, там почесно було взяти живого полоненого. Про Вовка буде в другій частині, яку я зараз дуже повільно пишу. А ропух я люблю, вони ж гарні створіння.
Іра Савчук
19.07.2022 13:42
До частини "Розділ сьомий"
Перше, що хочу сказати: мені дуже подобається мова. Ти читаєш і вона ллється... Дуже гарно та приємно написано. Герої просто чудові, особливо головний герой. Такий крутий хлопчина. Сюжет цікавий, неможливо відірватися. Дуже легко читається. Обов'язково продовжу, адже цілісність тексту прекрасна та цікаво дізнатися, що буде далі... Загалом, дуже подобається!!!
Бура Вікторія
19.07.2022 10:41
Сюжет зацікавив, однак через те, що він довго стоїть на місці, моментами стає нудно. Багато зайвої інформації не дозволяє сюжетній лінії розгортатися. Також швидкі переходи з одного на друге збивають із пантелику. Герої розкриті добре, я би навіть сказала, що забагато. Утім, мені подобається спостерігати за внутрішнім світом персонажів. Книга на любителя. Це, між іншим, перша книга про ацтеків, яка мені колись потрапляла до рук. Найцікавіше все-таки спостерігати за їхнім побутом, але повної атмосфери ацтецького життя не змогла відчути. Напевно, це через те, що деякі слова "не вписуються" в розповідь. Книга читається повільно і це добре, адже є чудова можливість поспостерігати за життям хлопчика.
КТГорошко
29.12.2021 16:56
До частини "Розділ тридцять другий"
Сподобалось. Твір наче занурює в побут тогочасних індіаців. Чомусь згадався непоганий фільм Мела Гібсона "Апокаліпсис" - настрій схожий після перегляду. З мінусів - іноді важкувато втримати розвиток сюжету з-за швидких переходів, але то таке.