Бувають дні, коли сумую

Бувають дні, коли сумую.

Буває: плачу і сміюсь.

Бувають дні, коли не чую

Я навіть власну лють.

Буває, я сиджу і мрію,

Буває, в розпачі томлюсь.

Але ніколи більш не смію

Корить себе, як помилюсь.

Життя – це шлях, і він – нерівний:

Живий, бурхливий і чарівний.

Не варто лист цей марнувати,

Щоб бездоганністю блищати.

І щоб не встигнути пізнати

Душі своєї всі палати.

Тому я часом і лютую.

Бувають дні, коли сумую,

Бувають дні, коли цілую,

Але ніколи не шкодую

Про те, що іноді бунтую.

І безперечно не марную

Свою я долю. Її ціную!