Трьохсотий

Трьохсотий день війни морозить душу,

Зливається у хаос шепотінь.

Ми проживаємо тілесну стужу

І серця слізні клекотіння.

Трьохсотий день війни – все завмирає,

І, ніби каменем, тягар бентежний.

Цей день нам мовчки сповіщає:

В країні все ще гасимо пожежу.

Трьохсотий – шрам на серці України,

Кривава рана, що оманою болить.

Страшні, обвуглені, гіркі руїни,

Які піднімем ми і завше будемо любить.