В часи терпкої ностальгії

В часи терпкої ностальгії

Мене рятують тільки мрії,

Повзуть по пам’яті моїй

Мов вужиків малих сувій.

Колись здавались недосяжні,

Будили кров. Були звитяжні.

Відгомонів роками час

І мрії втілились для нас.

В хвилини розпачу, буває,

Я знаю: там за небокраєм

Мене чекають дні нові

І їх узори рятівні.

Не вір нікому, окрім себе.

Ні тим, хто там сидить - на небі,

Ні тим, хто на землі керує –

Твоє життя їх не турбує.

Не опускаю крила духу

Не вірю в острах грізні рухи.

І шлях мій щирий - до сердець,

Бо так нашіптує творець.