Прокляття Базурте

Мене розбудив приємний поцілунок коханої. Вона завжди так робила, коли щось хотіла від мене.

— Вставай сонько, а то проспиш і спізнишся на роботу. – Проспівав її солодкий голосок.

— Я начальник, можу дозволити собі спізнитись, – сонно відмахнувся я, накрившись ковдрою з головою, вставати зовсім не хотілося. Та й знав я що саме Оксана хоче, сьогодні був четвер, а це означало тільки одне, басейн, в який я все ніяк не міг вчасно потрапити.

Останні кілька днів видались важкими, окрім Антона, що випав з вікна, померло ще двоє сусідів, Генка, що жив поверхом вище, напився і потонув у ванній, а також Кирил, молодий парубок, студент, я навіть не знав його толком, з квартири на другому поверсі. Правда тут якась незрозуміла історія, цього Кирила знайшла в квартирі його дівчина, з перерізаними венами, та чому він це зробив ніхто не міг пояснити, наче все в парубка було добре. Тож у нас в домі щовечора гостювала поліція, збираючи покази сусідів, що могли щось бачити.

— Якраз тому тобі і не можна спізнюватись, який приклад и подаєш підлеглим? – не відставала Оксана, стягуючи ковдру.

— Ну, добре встаю вже, – втомлено піднявся я, і поглянувши на коротенький халат коханої, лукаво прищуривши погляд додав, – але це ти винна, хто не давав мені спати цілу ніч? – і притягнувши до себе Оксану згріб її в обійми став цілувати.

— Не розумію про що ти, – зробила невинний погляд жінка, вирвавшись з обіймів, – бачу ти вже достатньо прокинувся, тож швидко вдягайся і марш снідати.

— Слухаюсь міледі, – посміхнувся я встаючи з ліжка, і проводжаючи розчарованим поглядом Оксану, а так сподівався на продовження.

— І не забудь сьогодні у нас плавання на п’яту годину, щоб не вийшло як минулого разу. Я не хочу знову чекати тебе цілу годину сама. – Зупинившись в дверях суворо промовила Оксана, пригрозивши мені пальцем.

— Не переживай, сьогодні в мене запланована тільки одна зустріч, тож я не затримаюсь, – Запевнив я, присоромлено опустивши погляд. Так, негарно тоді вийшло, клієнт попався складний, і мені зовсім вилетіло з голови про наш з Оксаною перший урок плавання. Хоч ніде правди діти, на наступні два я також спізнився, але не так сильно як на перший урок.

На роботі я в першу чергу запитав секретарку, чи та змогла зв’язатися з письменницею Маргаритою Базур, нашою таємничою клієнткою, що вже кілька днів не з’явлалася на зустріч, яку сама ж і призначила. В цієї письменниці планувався вихід нового бестселеру, і вона вирішила замовити в нашому агентстві якісну рекламу. Та сама так і не прийшла, і трубку ще й не бере. Такі клієнти найбільше виводили мене із себе, самі спочатку дзвонять, домовляються про зустріч, а потім зникають. Саме тому я віддавав перевагу мати справу виключно з фірмами і організаціями, а не приватними особами, а тим більше митцями. Та якщо такі замовлення поступали то все ж не відмовляв, репутація фірми була понад усе. А моє рекламне агентство поки не доросло до того рівня коли можна вибирати замовниками, і відмовляти їм на право і на ліво. Тож доводиться мати справу з такими безвідповідальними клієнтами.

— Вибачте Олег Орестович, я сьогодні дзвонила вже десять разів та все марно, ніхто не піднімає трубку, – відрапортувала мені Марина, моя секретарка, винувато опустивши голову.

— Не переймайся так, тут нема твоєї вини, – підбадьорююче посміхнувся я дівчині, що сьогодні, як мені здалося, виглядала дещо відверто в короткому фіалковому платті, з великим вирізом. Може хлопця завела, і після роботи побіжить на побачення? – після обіду ще раз подзвони, і як не візьме трубку то й нехай, значить не так їй і потрібна була реклама.

— Олег Орестович, – окликнула мене Марина, коли я вже відкрив двері кабінету.

— Ще щось? – зупинився я і поглянув на дівчину що стояла, заламуючи праву руку, від хвилювання, і не наважувалась заговорити, – кажи вже, не тягни.

— Справа в тому що Майк знову не з’явився на роботу, – тихо промовила дівчина.

— Певно проспав як завжди, – розсіяно відповів я, не придавши словам секретарки особливого значення, і повернувся щоб зайти в кабінет. І тут до мене дійшло! Майк був нашим фотографом, і вже не раз прогулював роботу, загулявши з черговою моделлю. Та він був найкращий в своєму роді, і завжди приходив на заплановані зйомки, до недавніх пір. – Як не прийшов, ти дзвонила йому?

— Так, але Майк не бере трубку, – стала виправдовуватись Марина, зіщулившись від мого раптового крику, і мало не плачучи додала, – я вже всіх його подружок обдзвонила, та ніхто його не бачив уже два дня.

— А раніше не можна було сказати? – все ще на підвищених тонах запитав я секретарку, – ми вже перенесли вчорашню зйомку на сьогодні, хоч в нас і так були дві заплановані. От що нам тепер робити? Де шукати заміну Майку?

Довелось мені самому згадувати молодість і брати в руки фотоапарат. Колись, як ми з Василем тільки відкрили наше рекламне агентство, саме я був фотографом.

За трьома фотосесіями день пролетів так швидко, що я й не помітив. Загадкова письменниця так і не подзвонила, та я був тільки радий цьому, менше мороки буде. Закінчивши всі справи я відправився в басейн, і цього разу справді не спізнився, хоча Оксана все одно приїхала першою. Відвідувати басейн була ідея Оксани, яка завжди мріяла навчитися плавати. А коли дізналася, що й я не вмію плавати, просто загорілась ідеєю наших спільних уроків. Хороший басейн знайшли в центрі міста в спорткомплексі Геркулес, що пропонував різноманітні види спортивного розвитку, від плавання, до скелелазіння.

Я правда не розумів для чого нам їхати через пів міста, якщо на уроки плавання можна було записатися в басейн біля моєї агенції, де також знаходився тренажерний зал, який я відвідував разом з Василем. Та умови в тому басейні Оксану зовсім не влаштовували, і вона знайшла інше місце. В Геркулесі було одразу декілька басейнів, і всі мало не в двічі більші за той що біля мого офісу. І хоч я все одно не бачив в тому особливої різниці, та погодився з коханою, головне щоб їй було комфортно.

Швидко перевдягнувшись я ще кілька хвилин чекав на Оксану біля басейну, дивуючись скільки потрібно жінці часу щоб надягти купальник. Та коли Оксана вийшла з роздягальні я забув про все на світі милуючись своєю красунею, що граційно підходила, одягнена в модний червоний купальник, надто відвертий, як на мене, для басейну. Я навіть трохи став ревнувати до всіх тих чоловіків, що кидали захоплені погляди на мою наречену. На лівій руці в жінки поблискував подарований браслет з рубінами.

— А хіба в басейні не прийнято знімати прикраси, – промовив я кивнувши на браслет.

— Це твій подарунок, і я його тепер ніколи не зніму, – відповіла Оксана обдарувавши мене сяючою кокетливою посмішкою, та при цьому в інтонації її голосу звучали нотки які означали що це не підлягає обговоренню. Мабуть браслет їй справді сподобався, з дня коли я його подарував ще не бачив щоб Оксана знімала його хоч раз.

Тренер як завжди розпочав заняття з розминки, тоді запропонував повторити те що ми вивчили минулого разу, і за пів години інтенсивних вправ у воді настав перерив. Оксана скористалась перервою щоб подзвонити подрузі, а от я залишився плавати в басейні. В мене вже досить непогано виходило, хоча на глибині, і довгих дистанціях я все ще почувався невпевнено, тож тримався мілкої частини басейну, де вода доходила лише до грудей.

Я повільно плавав, поки Оксани не було, як від бортика почувся скрик, і хтось почав падати в воду, перед очима тільки промайнув голубий купальник на тендітному тілі, і почувся гучний всплеск. Так як я був ближче за інших, відвідувачів басейну, то поспішив на допомогу, і пірнувши підняв на руках тендітну жіночу постать, добре тут було не глибоко, і я діставав до дна. Дівчина виглядала переляканою, міцно вчепилась в шию, притиснулась всім тілом до мене, неначе від цього залежало її життя. А я на мить завмер, розглядаючи свою потопельницю. Дівчина була дуже привабливою, навіть попри те що зараз мокре, чорне волосся, хаотично звисало, і виглядало досить кумедно, спадаючи пасмами на обличчя. Зустрівшись поглядом з темними очима дівчини я застиг, виникло якесь дивне відчуття, неначе час довкола зупинився, і більше не існувало нічого окрім таємничої незнайомки в моїх руках. Дівчина не відводячи погляду посміхнулась, і повільно стала тягнутись вперед. Я не розумів чому, та теж мимо волі подався вперед.

— Кхм, я вам не заважаю? – пролунав роздратований голос Оксани десь поруч, і це вивело мене із дивного трансу. Я одразу ж відхилився від дівчини, не довівши справу до кінця, і розгублено підняв погляд на Оксану, що схрестивши руки стояла біля краю басейну. – Варто мені відлучитись лише на хвилинку а ти вже розважаєшся з новою знайомою, не познайомиш нас?

— Це не те що ти подумала, – швидко пролепетав я, і одразу ж зрозумів як безглуздо це прозвучало, – вона просто послизнулась і впала в басейн, я лише допоміг дівчині не потонути.

— Ти думаєш я ідіотка? Тобі вода ледь до пояса дістає, їй треба дуже постаратись щоб потонути! – Роздратовано прошипіла Оксана, і перед тим як розвернутись і піти в роздягалку додала, – і взагалі, може ти вже відпустиш її нарешті!

— Оксан, чекай. – Тільки і встиг викрикнути я вслід коханій, одразу кинувши потопельницю, і навіть не звернув увагу на її обурений вскрик «Гей!», вибрався з басейну і побіг за Оксаною.

Та Оксана закрилась в жіночій роздягальні, і не бажала виходити, як тільки я її не просив. Це була абсолютно безглузда ситуація, хоч я і розумів як все виглядало збоку. А ще те дивне відчуття, коли незнайомка потяглась до мене, що це взагалі було? І чого я теж подався вперед? Окрім Оксани я більше нікого не кохав, і стоячи в коридорі говорив це коханій, та безрезультатно. Оксана злилась, і не хотіла мене слухати.

— Давайте я допоможу, вас вона зараз точно не захоче слухати, а я бачив як все було, і поясню всю ситуацію Оксані? – запропонував наш тренер з плавання, тримаючи зв’язку ключів від роздягальні.

Я кивнув в знак згоди, тільки тепер помітивши що Ігнат, тренер з плавання, сьогодні був лише в одних вузьких фіолетових плавках, хоч зазвичай проводив заняття у шортах і футболці з емблемою спортклубу. Та зараз мені було не до змін стилю тренера, я більше хвилювався чи вийде в Ігната все правильно пояснити, і від хвилювання міряв коридор кроками.

Та за кілька хвилин з роздягалки вийшов усміхнений Ігнат, що одразу поспішив залишити нас на одинці, і насуплена Оксана, яка кинулась на шию, прошепотівши в саме вухо «вибач мене будь ласка»

— Просто коли я побачила вас двох, не знаю, так сильно заревнувала, – вже в голос добавила жінка.

— Не думав що ти в мене така ревнива, – посміхнувся я, подумки дякуючи Ігнату, що зміг все прояснити.

— Та я і сама не знала, але як побачила як та дівка тебе обіймає, – аж затрусилась Оксана пригадуючи побачене, – її щастя що я ще погано плаваю, а то втопила б заразу.

— Спокійно тигрице, – посміхнувся я, міцніше обнімаючи кохану, а то ще справді зараз побіжить в басейн, – дівчина і так ледь не потонула.

— Наступного разу – промовила Оксана суворо дивлячись мені в очі, – як побачиш що якась краля тоне то навіть не вздумай помагати, нехай тоне. А то так легко не відбудешся, твоє щастя що Ігнат все мені пояснив.

— А якщо якась краля впаде прямо на мене? – усміхаючись промовив я.

— Ти не настільки везучий, тож не мрій, окрім того я тебе більше не залишу в басейні самого, а то мало що, – посміхнулась Оксана, скуйовдивши моє мокре волосся, – ходімо вже, а то скоро заняття вже закінчиться.

Повернувшись в басейн, я слухав в піввуха пояснення Ігната, про те як правильно потрібно плавати, а сам мимоволі, оглядався довкола, в пошуках потопельниці. Зараз чомусь я вже не міг згадати її обличчя, хоч воно й було лише в кількох сантиметрах від мого, пам’ятав лише колір купальника дівчини, небесно голубий. Та скільки я не вдивлявся, не бачив довкола жодного голубого купальника, раз правда попались голубі плавки, та це було не зовсім те що я шукав.

Я і сам не розумів чому це мене так турбує, та переконував себе що просто хочу переконатись що з дівчиною все гаразд. Але розпитувати про незнайомку не наважився, точно не при Оксані, що тільки заспокоїлась. Хоча зізнаюсь, мені було приємно знати що кохана так ревнує мене, та знову засмучувати її не хотів.

Ситуацію в басейні Оксана більше не згадувала, і навіть коли офіціантка в ресторані, куди ми відправились після басейну, відкрито пускала мені бісики Оксана вдала що не помічає цього. Це трохи зачепило моє самолюбство. Я, звісно, був радий що не виникли нові скандали на пустому місці, та зовсім відсутність реакції в Оксани мені не подобалась. Було якось не зрозуміло, це Оксана так все ще дується на мене, чи справді більше не ревнує, вірячи в мою вірність.