Чотирнадцятий липень

Наступне літо зустріло осінню.

Моя душа встала тихо, вдосвіта;

Ні день, ні ніч, закричала досвідом,

Зростила крила, не стала дорослою.

В собі складала рядками рими,

Чогось чекала. А разом з ними

Зі сну одвічного тихо зводилась,

На проживання таки не згодилась.

Вона не згодилась на довіру,

Бо не бажала розбитись об міру.

Об ту межу прехолодну, сувору,

Що креслить лінії небозводу.

Вона дивилась на всі контракти:

Чи жити, думати, чи існувати,

Бо дивно: в світ цей вона потрапила,

Хоч не бажала й ніщо не вабило.

Та, певно, знала важливу місію:

і попри стіни, кайдани залізнії,

Захисника, охоронця шукала-

В неба пречистого тихо благала.

А на порозі- черговий досвід:

Знову зима. І котра це вже поспіль?

Зовсім вже скоро,в  реальностях диких

Стріне її чотирнадцятий липень.

(червень 2023 р.)